Рішення

від 24.04.2017 по справі 908/451/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/41/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 Справа № 908/451/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контракт - Енерго» (03150, Київська область, м. Київ, вул. Предславинська, 34 - б, офіс 7)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський завод насосно теплового обладнання» (71100, АДРЕСА_1)

про стягнення 234 803,89грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №03/01-2 від 03.01.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.03.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контракт - Енерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський завод насосно теплового обладнання» про стягнення 234 803,89грн.

Ухвалою суду від 03.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/451/17, справі присвоєно номер провадження - 5/41/17, розгляд якої призначено на 10.04.2017. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 24.04.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 25.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Азовський завод насосно теплового обладнання та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Контракт - Енерго було укладено договір № 25/05/16-1 на поставку продукції. Позивач виконав свої зобов'язання за договором та сплатив на користь відповідача передоплату у розмірі 80 % від вартості продукції у розмірі 205 000,00 грн. В свою чергу, відповідач, в обумовлені специфікаціями до договору строки, продукції не поставив. На вимогу позивача, відповідач повернув частину попередньої оплати у розмірі 5 000,00 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 200 000,00 грн., штраф у розмірі 14350,00 грн., 3 % річних у розмірі 3 694,83 грн. та втрати від інфляції у розмірі 16 759,06 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання 10.04.2017 та 24.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» ).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.03.2017 №908/451/17, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю Азовський завод насосно теплового обладнання на адресу: 71100, АДРЕСА_1, 09.03.2017 була отримана представником відповідача, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6900115983515 від 06.03.2017 (а.с. 61).

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Азовський завод насосно теплового обладнання є 71100, АДРЕСА_1 (а.с. 44 - 55). Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Азовський завод насосно теплового обладнання (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Контракт - Енерго (далі - покупець) було укладено договір № 25/05/16-1 на поставку продукції (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики якої визначені у Специфікаціях до цього договору.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.6. договору передбачено, що сума договору складає 10 000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 20%. Остаточна сума договору складається із суми всіх Специфікацій до договору. Ціни на продукцію визначаються в Специфікаціях до договору.

Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, в порядку і строки, передбачені в Специфікації до договору.

Постачальник здійснює поставку продукції за умовами, які вказуються у Специфікаціях до договору. місце, строк поставки продукції визначаються у специфікаціях до договору (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у порядку й строки, встановлені цим договором (п. 7.3.1. договору).

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % від суми несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми несвоєчасно поставленої продукції. Крім того, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 9.4. договору у випадку прострочення постачальником строків постачання продукції, або при постачанні неякісної продукції, покупець має право відмовитись від прийняття такої продукції, вимагати повернення сплачених коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 25.05.2016 на суму 1 120 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 31) та Специфікацію № 2 від 07.08.2016 на суму 160 000,00 грн. (а.с. 32). Умовами вказаних Специфікацій передбачено наступне: умови розрахунків - передоплата у розмірі 80% від вартості узгодженої партії продукції. Остаточний розрахунок на протязі 3 днів з моменту постачання, підписання видаткових накладних та реєстрації постачальником податкових накладних згідно діючого законодавства України, за якими у нього виникли зобов'язання на дату оплати. Постачальник здійснює поставку продукції на умовах поставки DDP, відповідно до Правил Інкотермс 2010 за наступними реквізитами: при постачанні вагонами - ст. Електрична Донецької залізниці, код 490602, при постачанні автомобілями - м. Миколаївка, Донецька область. Строк поставки: 10 днів з моменту отримання постачальником передоплати згідно п. 3 цієї Специфікації.

Позивачем було подано три заявки на поставку продукції (листи № 23/05-1 від 23.05.2016 а.с. 33, № 08-07-1 від 08.07.2016 а.с. 35, № 02/09-1 від 02.09.2016 а.с. 37). На вказані заявки, відповідач своїми листами повідомив про готовність поставити продукцію (листи № 0601 від 01.06.2016 а.с. 34, № 0715 від 15.07.2016 а.с. 36, № 0914 від 14.09.2016 а.с. 38).

Позивачем було здійснено передоплату у розмірі 80 % від вартості замовленої за заявками продукції на загальну суму 205 000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку (а.с. 39 - 41). В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, замовлену продукцію не поставив.

Листом від 25.01.2017 № 25/01-1 позивач просив відповідача повернути передоплату за договором у розмірі 205 000,00 грн. (а.с. 42, 67). Відповідач 27.01.2017 повернув частину коштів у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 43).

Також, в матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків на суму 205 000,00 грн., підписаний обома сторонами (а.с. 68), яким відповідач підтвердив існування заборгованості.

03.04.2017 позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків на суму 200 000,00 грн. (а.с. 69, 71), який було отримано останнім 10.04.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 71). Проте відповіді на вказаний Акт звірки позивач не отримав.

Таким чином, сума основного боргу у розмірі 200 000,00 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % від суми несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми несвоєчасно поставленої продукції. Крім того, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 7 % штрафу від суми заборгованості 205 000,00 грн. у розмірі 14 350,00 грн. Розрахунок позивача перевірено судом, розрахунок є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 9.4. договору у випадку прострочення постачальником строків постачання продукції, або при постачанні неякісної продукції, покупець має право відмовитись від прийняття такої продукції, вимагати повернення сплачених коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 3 694,83 грн. за період з 06.06.2016 по 27.02.2017 та втрати від інфляції у розмірі 16 759,06 грн. Розрахунки позивача перевірені судом за допомогою КП Законодавство , є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів сплати суми заборгованості в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський завод насосно теплового обладнання» (71100, АДРЕСА_1, п/р26001962492426 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851, код ЄДРПОУ 37048179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контракт - Енерго» (03150, Київська область, м. Київ, вул. Предславинська, 34 - б, офіс 7, п/р2600226212 в ПАТ Мегабанк , м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 33536263) заборгованість у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 14 350 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 3 694 (три тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 83 коп., втрати від інфляції у розмірі 16 759 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп., судовий збір у розмірі 3 522 (три тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 06 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 26.04.2017.