Рішення

від 24.04.2017 по справі 908/385/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/23/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 Справа № 908/385/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» (72311 Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське, шосе, буд. 24/1)

про стягнення 85 840 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 2050 від 25.10.2016р.

від відповідача : не з'явився

До господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» , м. Київ в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» , Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення штрафу в сумі 85 840 грн. 00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2017р., справу № 908/385/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.02.2017р. порушено провадження у справі № 908/385/17, присвоєно справі номер провадження 27/23/17 та призначено судове засідання на 29.03.2017р.

Розгляд справи по суті розпочато 29.03.2017р.

Ухвалою суду від 29.03.2017р. розгляд справи відкладався на 24.04.2017р., у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

24.04.2017р. продовжено розгляд справи № 908/385/17.

24.04.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судове засідання 24.04.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та на підставі ст. 307 ГК України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 33, 49, 61, 64, 82 ГПК України, ст.ст. 3, 10 Закону України Про залізничний транспорт , ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, просить суд стягнути з відповідача 85 840 грн. 00 коп. штрафу.

Крім того, 24.04.2017р. до канцелярії суду позивач надав письмове клопотання про долучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ Прогресс-Мет .

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 29.03.2017р. та 24.04.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до результатів безкоштовного пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 72311 Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське, шосе, буд. 24/1.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 29.03.2017р., відповідно до якого та довідки Укрпошти, копія ухвали про порушення провадження у справі № 908/385/17 та призначення судового засідання на 29.03.2017р. повернулася на адресу суду, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 29.03.2017р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 24.04.2017р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» , м. Мелітополь, Запорізька область, згідно статті 28 ГПК України.

В п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позов є таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 21.09.2016р. згідно з накладною № 50811827, яка у відповідності з ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу зі станції Маріуполь Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг ОСОБА_1 залізниці було відправлено вагон № 68778406 з вантажем - Лом черных металлов, не поименованный в алфавите .

11.09.2016р. на станції ОСОБА_1 залізниці було здійснено зважування зазначеного вагону та складено комерційний акт НА № 001904/187. Цей акт засвідчує, що під час контрольного зважування вагона № 68778406 було встановлено, що маса вантажу в кг, визначена відправником не відповідає масі вантажу встановленій на станції ОСОБА_1. Даним комерційним актом засвідчено, що під час контрольного зважування на вагах вантажоодержувача вагона № 52970068 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою на 520 кг.

Переважування проводилось на вагонних вагах станції ОСОБА_1 повірених 18.05.2016 року. В технічному та комерційному відношенні вагон справний, двері, люка зачинені, навантаження навалом, нижче рівня бортів 5-10 см, вкритий листами укриття, промарковано білим вапном по всій поверхні вантажу, виїмок та заглиблень немає, окреслення навантаження не порушено.

Враховуючи різницю між масою вантажу, що вказана відправником у накладних (перевізному документі), та виявленою і засвідченою комерційними актами масою вантажу, позивач на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України вбачає підстави для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену у перевізному документі масу вантажу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якого становить:

- провізна плата по накладній № 50811827 за вагон № 68778406 складає

17 168 грн. 00 коп., штраф складає 17 168,00 грн. х 5= 85 840 грн. 00 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. З Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року №273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт» , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908, ст. 920 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ст. 2 Статут залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, з подальшими змінами, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В ст. 5 Статут залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів(далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем (ст. 23 Статуту залізниць України).

Згідно з п. 2.1, 6.6, 6.7. та додатком № 3 «Правил оформлення перевізних документів", графи «Маса вантажу в кг. визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником.

Відповідно до п. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч. 4 ст. 52 Статуту залізниць України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Ч. 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Ст. 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача. пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт» , розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Ст. 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644(у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503), передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як передбачено п. 2.3. «Правил оформлення перевізних документів» , правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Пунктом 28 «Правил приймання вантажів до перевезення» передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Суд зазначає, що за вимогою вантажоотримувача на підставі ст. 52 Статуту залізниць України було здійснено переважування вантажу на 150-т електронних вагах. По накладній № 50811827 значиться маса нетто 60 000 кг. Під час зважування при перевірці маса нетто склала 59 480 кг, що менше на 520 кг.

Пунктом 5.5 розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно до ст. 122 Статуту залізниць України. Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, передбачено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Водночас, пп. 3.18 п. 3 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею передбачено, що стаття 23 Статуту надає право під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених пунктом 6.1 Правил оформлення перевізних документів, оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць. Отже, у разі виявлення недостачі в окремому вагоні норму природної втрати та граничне розходження визначення маси нетто слід застосовувати саме щодо цього вагона, а не до загальної маси всього маршруту або групи вагонів. Якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу. Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Таким чином, переважування вагону № 68778406 на 150-тонних електронних вагах здійснено у відповідності до вимог Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вивчивши та оцінивши комерційний акт НА № 001904/187 від 11.09.2016р., суд вважає його таким, що складений відповідно до вимог, які ставляться до його складання, розрахунок штрафу позивачем здійснено вірно, а вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, суд визнає обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 24.04.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» , м. Мелітополь, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» (72311 Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське, шосе, буд. 24/1, код ЄДРПОУ 38755258) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237, р/р 2600757872107 АБ Експрес-Банк , МФО 322959) 85 840 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. штрафу, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України « 27» квітня 2017р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.