Рішення

від 24.04.2017 по справі 910/4488/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017Справа №910/4488/17 За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСМАРТ"

про стягнення 10 957,12 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Королькова Н.Ю., Кушпіль Д.С., за довіреностями

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСМАРТ" (далі - відповідач) про стягнення 10 957,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про надання послуг бізнес залу № 02.1-14/6-3 від 25.12.2014 відповідачем було несвоєчасно здійснено оплату за отримані за Договором послуги, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 993,39 грн. та 3% річних в розмірі 963,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4488/17, розгляд справи призначено на 24.04.2017.

24.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 24.04.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 24.04.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 27.03.2017 поштове відправлення було вручене за довіреністю (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.04.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2014 між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Айсмарт (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг бізнес залу № 02.1-14/6-3 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги з обслуговування в бізнес залі терміналу D , який розміщується в зоні внутрішніх рейсів Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль обраним держателям преміальних карток MasterCard , які надають свою діючу платіжну картку для ідентифікації особи, незалежно від їхнього класу польоту та обраної авіакомпанії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунки та підписувати Акти прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.8 Договору виконавець щомісяця до 5 числа місяця, що слідує за звітним, направляє замовнику поштою рахунок за надані послуги, Акт прийому-передачі наданих послуг, відповідний звіт по клієнтам, які обслуговувались в бізнес залах, на адресу, що вказана в параграфі 10 Договору. Замовник зобов'язаний сплатити рахунок за надані послуги не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним. Підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг замовник зобов'язаний повернути в бухгалтерію виконавця протягом 7 робочих днів з моменту його одержання або надати письмову мотивовану відмову від його підписання. При цьому, замовник проводить оплату без порушення встановлених строків, необхідні уточнення проводяться при виставлені рахунків на наступний місяць.

Пунктом 3.8.1 Договору сторони погодили, що якщо протягом 7 робочих днів Акт прийому-передачі наданих послуг або письмова мотивована відмова не будуть повернуті виконавцю, то він вважатиметься підписаним сторонами. Акти підписуються керівником сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті Актів не керівниками або призначеними ними повноваженими особами, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти.

За умовами пунктів 6.1 та 6.2 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. У разі несвоєчасної оплати отриманих послуг згідно пункту 3.8 цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період. За який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015. Подальше продовження терміну дії Договору здійснюється по письмовому узгодженню сторін (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 9.2 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань обумовлених ним та від відповідальності за порушення його умов, що мали місце під час дії Договору.

30.12.2015 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 01.01.2017.

Пунктом 2 Додаткової угоди до Договору сторони погодили, що починаючи з 01.01.2016 вартість послуг з обслуговування в бізнес залі за одного пасажира за перші дві години або їх частину складатиме 400,00 грн. без ПДВ.

05.07.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача Рахунок-фактуру № 94/163 від 01.07.2016 на суму 378 240,00 грн. за отримані у червні 2016 послуги та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення.

Проте, відповідачем було оплачено отримані у червні послуги лише 25.08.2016, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з Претензією від 06.01.2017 № 35-28/5-2 про сплату пені за несвоєчасну оплату отриманих послуг, на яку отримав від відповідача Відповідь вих. № 2701/1 від 27.01.2017, у якій відповідач зазначив, що затримка у здійснені оплати за надані послуги була спричинена обставинами, котрі не залежали від волі відповідача, в зв'язку з чим просив позивача не застосовувати до відповідача штрафні санкції, вказані у претензії.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем надано у червні 2016 року послуги з обслуговування у бізнес залі 788 пасажирів загальною вартістю 378 240,00 грн., що підтверджується Актом приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2016 не підписаний уповноваженим представником відповідача.

Пунктом 3.8.1 Договору сторони погодили, що якщо протягом 7 робочих днів Акт прийому-передачі наданих послуг або письмова мотивована відмова не будуть повернуті виконавцю, то він вважатиметься підписаним сторонами.

05.07.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2016 та Рахунок-фактуру № 94/163 від 01.07.2016 на суму 378 240,00 грн. за отримані у червні 2016 послуги, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення.

В свою чергу, з урахуванням погоджених сторонами на власний розсуд умов Договору, оскільки позивачем було направлено на адресу відповідача Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2016, а відповідачем не було повернуто відповідачу вказаний акт, як і не було надано вмотивованої відмови від його підписання, акт вважається підписаним сторонами без зауважень.

Відповідно до п. 3.8 Договору замовник зобов'язаний сплатити рахунок за надані послуги не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним.

25.08.2016 ТОВ Айсмарт було оплачено рахунок-фактуру № 94/163 від 01.07.2016 на суму 378 240,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку позивача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

Таким чином, Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Айсмарт у червні 2016 року послуги передбачені Договором на загальну суму 378 240,00 грн., в свою чергу, ТОВ Айсмарт з порушенням строків оплати, погоджених сторонами у п. 3.8 Договору, здійснило оплату лише 25.08.2016, протилежного сторонами не доведено.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У відповідності до п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17 грудня 2013 року (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Провівши власний перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 963,73 грн. 3 % річних.

За умовами пунктів 6.1 та 6.2 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. У разі несвоєчасної оплати отриманих послуг згідно пункту 3.8 цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період. За який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 9 993,39 грн. суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем нараховано пеню включаючи день фактичної оплати послуг.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день виконання зобов'язання не входить до періоду прострочення його виконання, оскільки цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється.

Отже, із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Як роз'яснено в абзаці 1 пункту 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічну правову позицію щодо визначення періоду для стягнення пені, викладено у постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 910/23600/13 та постановах Вищого господарського суду України від 09.09.2015 у справі № 910/1014/15-г, від 17.03.2015 у справі № 903/763/14.

Таким чином, за розрахунком суду, розмір пені складає 9 673,02 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про своєчасність виконання останнім грошового зобов'язання за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСМАРТ" (04071, м. Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 17/8; ідентифікаційний код: 37100956) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль ; ідентифікаційний код: 20572069) пеню в розмірі 9 673 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 02 коп., 3 % річних в розмірі 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн. 73 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.04.2017.

Суддя О.А. Грєхова