Рішення

від 26.04.2017 по справі 910/3329/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017Справа №910/3329/17

За позовом Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав

до Приватного підприємства Вишень

про стягнення заборгованості 5 218,08 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Соловей А.Б. за довіреністю № 71 від 14.12.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна організація Українське агентство з авторських та суміжних прав (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Вишень (відповідач) про стягнення заборгованості 5 218,08 грн., з яких 3 785,08 грн. - заборгованість за Договором № БВК-13/15 від 01.10.2015, 142,48 грн. - 3% річних, 1 291,31 грн. - пеня.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за Договором № БВК-13/15 від 01.10.2015 по сплаті позивачу винагороди (роялті) за публічне виконання об'єктів авторського права на території Ресторана LA Provincia , у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 3 785,01 грн. за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 та з січня 2016 року по лютий 2017 року. Крім основної заборгованості в наведеній сумі, позивач просить суд стягнути з відповідача за невиконання умов договору пеню, відповідно до п. 3.2. цього договору, а також три відсотка річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3329/17 та призначено розгляд справи на 03.04.2017 о 12:00 год.

16.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов лист № 17 від 14.03.2017, яким відповідач повідомив суд про те, що суму позову вважає необгрунтованою, оскільки 23.09.2016 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 12 від 20.09.2016 про розірвання угоди № БВК-13/15 від 01.10.2015. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що суми нарахувань за період з жовтня 2016 по лютий 2017 включені позивачем до розрахунку суми позову безпідставно. В якості додатку до листа відповідач надав суду копію листа № 12 від 20.09.2016 про розірвання угоди № БВК-13/15 від 01.10.2015.

31.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо листа відповідача № 17 від 14.03.2017, поданого 16.03.2017 через відділ діловодства суду. Позивач у поясненнях зазначив, що лист відповідача № 17 від 14.03.2017 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки, на думку позивача, не спростовує заявлені позовні вимоги. Зазначеними поясненнями позивач також зазначив, що, на його думку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

31.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява з повідомленням про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 03.04.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 03.04.2017, судом здійснено огляд оригіналів документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 31.03.2017 через відділ діловодства суду.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 відкладено розгляд справи на 24.04.2017 об 11:10 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017, у зв'язку з неможливістю розгляду справи 24.04.2017, призначено розгляд справи на 26.04.2017 об 11:10 год.

В судове засідання, призначене на 26.04.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 26.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 4162464 0, № 01030 4162545 0, 010304162623 6.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.04.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також з, межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 31.03.2017 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.04.2017 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2015 року між Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав (позивач, ДО УААСП), Об'єднанням підприємств Українська ліга музичних прав (Ліга) та Приватним підприємством Вишень (відповідач, користувач) був укладений Договір № БВК- 13/15 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору Ліга та ДО УААСП (позивач) надають користувачу дозвіл на використання шляхом публічного виконання фонограм, відеограм, зафіксованих у них творів та їх виконань (далі - об'єкти авторського та суміжних прав) в закладах, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору.

Пунктом 1 Додатку № 1 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015 сторони погодили перелік закладів, в яких користувач здійснює публічне виконання об'єктів авторського та суміжного права: Ресторан "LA Provincia".

Відповідно до п. 1.2. Договору, користувач зобов'язується сплачувати організаціям погоджену у відповідних Додатках до даного договору винагороду (роялті), зокрема, за публічне виконання об'єктів авторського права на розрахунковий рахунок ДО УААСП згідно з Додатком № 2 до цього Договору. Сума щомісячної винагороди за публічне виконання об'єктів авторського права з набуття чинності Договору становить 175,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ДО УААСП відповідно до умов Договору (п. 1.2. Додатку № 2 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015).

Пунктом 1.4. Додатку № 2 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015 сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Згідно п. 2.3.1 Договору користувач зобов'язується не пізніше 5 календарних днів після закінчення звітного місяця перерахувати винагороду відповідно до п. 1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.5. Договору, користувач зобов'язується протягом 15 календарних днів після закінчення календарного кварталу надавати організаціям інформацію про об'єкти авторського та суміжного права, які публічно виконувались у закладах користувача протягом календарного кварталу. Така інформація надається організаціям письмово та в електронному вигляді. Форма надання інформації наведена у Додатку № 3 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015.

Згідно п. 3.2. Договору у випадку відсутності оплати винагороди користувачем протягом 3 місяців, користувач зобов'язується крім погашення заборгованості виплатити пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день затримки платежів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, встановлено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 30 вересня 2016 року, при цьому п.п. 2.3.1., 2.3.5. Договору залишаються в силі до повного виконання користувачем своїх зобов'язань, що виникли під час дії цього Договору. У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про розірвання Договору протягом 1 місяця до настання вищевказаної дати закінчення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один рік і так кожного разу.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором № № БВК-13/15 від 01.10.2015. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 становить 525,00 грн. (175,00 грн. х 3 місяці = 525,00 грн.).

Враховуючи положення п. 1.4. Додатку № 2 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015 та інформацію Державної служби статистики України про середньорічний індекс інфляції за 2015 рік, мінімальна сума авторської винагороди (роялті), що повинна була сплачуватись користувачем за період з січня 2016 по лютий 2017 року, становить 250,77 грн. щомісячно (175,00 грн. х 143,3% = 250,77 грн.).

18.10.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 84, якою просив у місячний строк з дня отримання даної претензії перерахувати на поточний рахунок ДО УААСП 3 136,81 грн. авторської винагороди та штрафних санкцій.

Однак, станом на час звернення позивача із зазначеною позовною заявою до суду, відповіді на претензію не отримано, а заборгованість зі сплати авторської винагороди за Договором № БВК-13/15 від 01.10.2015 залишається непогашеною.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на 06.02.2017 заборгованість користувача (відповідача) за період з січня 2016 по лютий 2017 року становить 3 260,01 грн.

Крім того, з огляду на невиконання відповідачем умов Договору, позивач вказав на наявність підстав для нарахування відповідачу 1 291,31 грн. пені відповідно до п. 3.2. Договору та 142,48 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 5 218,08 грн., з яких 3 785,08 грн. - заборгованість за Договором № БВК-13/15 від 01.10.2015, 142,48 грн. - 3% річних, 1 291,31 грн. - пеня.

Відповідач у судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять лист № 17 від 14.03.2017, яким відповідач повідомив суд про те, що суму позову вважає необгрунтованою, оскільки 23.09.2016 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 12 від 20.09.2016 про розірвання угоди № БВК-13/15 від 01.10.2015. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що суми нарахувань за період з жовтня 2016 по лютий 2017 включені позивачем до розрахунку суми позову безпідставно. В якості додатку до листа відповідач надав суду копію листа № 12 від 20.09.2016 про розірвання угоди № БВК-13/15 від 01.10.2015, відповідно до якого Приватне підприємство "Вишень" повідомило ДО УААСП про те, що вважає Договір № БВК-13/15 від 01.10.2015 не дійсним, у зв'язку з тим, що у Приватного підприємства "Вишень" укладений договір з ПП УЛАСП .

Суд не приймає доводи відповідача, викладені в листі № 17 від 14.03.2017, поданому 16.03.2017 через відділ діловодства суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1. Договору, встановлено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 30 вересня 2016 року, при цьому п.п. 2.3.1., 2.3.5. Договору залишаються в силі до повного виконання користувачем своїх зобов'язань, що виникли під час дії цього Договору. У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про розірвання Договору протягом 1 місяця до настання вищевказаної дати закінчення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один рік і так кожного разу.

Матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не надано доказів на підтвердження факту визнання Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015 не дійсним або на підтвердження факту розірвання зазначеного договору.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та зміст п. 3.1. Договору, суд дійшов висновку, що станом на час розгляду спору по суті наведений договір є укладеним та чинним, докази протилежного сторонами суду не надані.

Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.2. Договору, користувач зобов'язується сплачувати організаціям погоджену у відповідних Додатках до даного договору винагороду (роялті), зокрема, за публічне виконання об'єктів авторського права на розрахунковий рахунок ДО УААСП згідно з Додатком № 2 до цього Договору.

По матеріалах справи судом встановлено, що відповідно до умов п. 1.2. Додатку № 2 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015, сума щомісячної винагороди за публічне виконання об'єктів авторського права з набуття чинності Договору становить 175,00 грн. Пунктом 1.4. Додатку № 2 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015 сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції.

Згідно п. 2.3.1 Договору користувач зобов'язується не пізніше 5 календарних днів після закінчення звітного місяця перерахувати винагороду відповідно до п. 1.2. цього Договору.

Проте, відповідачем було порушено зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати винагороди (роялті) за публічне виконання об'єктів авторського права на підставі Договору, що підтверджується матеріалами справи.

Розрахунок суми винагороди (роялті) за публічне виконання об'єктів авторського права, належної до виплати відповідачем на підставі Договору, позивачем здійснено виходячи зі змісту положень п. 1.2. Договору та пункту 1.2. Додатку № 2 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015 (175,00 грн.), з урахуванням її підвищенням на середньорічний індекс інфляції за попередній рік, як це передбачено п. 1.4. Додатку № 2 від 01.10.2015 до Договору № БВК-13/15 від 01.10.2015.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив період заборгованості та суму авторської винагороди, належної до виплати відповідачем за цей період, а саме: 3 785,01 грн. за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 та з січня 2016 року по лютий 2017 року (розрахунок суми заборгованості з оплати авторської винагороди наведений позивачем у позовній заяві).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати винагороди (роялті) за публічне виконання об'єктів авторського права на підставі Договору суду не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати винагороди (роялті) за публічне виконання об'єктів авторського права на підставі Договору в сумі 3 785,01 грн. за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 та з січня 2016 року по лютий 2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 291,31 грн. пені на підставі п. 3.2. Договору за відсутність оплати винагороди користувачем протягом 3 місяців.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2. Договору, у випадку відсутності оплати винагороди користувачем протягом 3 місяців, користувач зобов'язується крім погашення заборгованості виплатити пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день затримки платежів.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14), з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, розрахунок якої здійснено позивачем окремо за кожен календарний місяць прострочення, починаючи з листопада 2015, враховуючи шестимісячний термін нарахування пені та подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у спірний період, суд дійшов висновку, що сума пені розрахована позивачем вірно відповідно до умов Договору та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 1 291,31 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 142,48 грн. 3 % річних за загальний період з 06.11.2015 по 06.02.2017 (розрахунки наведені позивачем у позовній заяві), суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних за загальний період з 22.07.2013 по 08.02.2016, окремо по кожному календарному кварталу, в якому існувала спірна заборгованість, суд дійшов висновку, що сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до умов Договору та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 142,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1600,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Вишень (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 26-А; ідентифікаційний код 34679467) на користь Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41, літера А, офісне прим. 1, 2, 3; ідентифікаційний код 31025266) 3 785,01 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять гривень 01 коп.) основного боргу, 1 291,31 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто одну гривню 31 коп.) пені, 142,48 грн. (сто сорок дві гривні 48 коп.) 3% річних, 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2017

Суддя Гумега О.В.