Рішення

від 20.04.2017 по справі 910/2736/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017Справа №910/2736/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моресіль" простягнення заборгованості в розмірі 122 876,39 грн Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаМаленевська О.І. (представник за довіреністю) від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ-М" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моресіль" про стягнення заборгованості за договором суборенди № 6 від 20.10.2014 в розмірі 122 876,39 грн. з яких: 92 896,55 грн - основний борг, 2 749,76 грн - 3% річних, 12 110,28 грн - інфляційні втрати, 15 119,80 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2736/17 та призначено розгляд справи на 21.03.2017.

Ухвалами від 21.03.2017 та 11.04.2017 розгляд справи відкладався.

20.04.2017 в судове засідання відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував, хоча дату, час та місце судового засідання у справі відповідач повідомлявся належним чином.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, з метою уникнення порушення процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ-М" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моресіль" (орендар) укладено договір суборенди № 6 (далі - договір суборенди), за умовами п. 1.1 якого орендодавець, як орендар приміщення, що знаходиться у будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, проспект Московський, 23А, надає у тимчасове користування за плату орнедарю частину нежитлового приміщення, що розміщене на першому поверсі загальною площею 13,9 кв.м. (приміщення, об'єкт суборенди), на визначених у цьому договорі умовах, з метою здійснення орендарем господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.1 договору суборенди, строк суборенди встановлюється з 1 листопада 2014 року по 31 жовтня 2015 року включно.

У п. 4.3 договору суборенди визначено, що загальна щомісячна сума договірної орендної плати за об'єкт суборенди складає 12 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2 000,00 грн.

Згідно з п. 4.6 договору суборенди, наступні орендні платежі орендар здійснює щомісячно до 22 числа поточного місяця на підставі рахунку орендаря.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2015 сторонами викладено п. 4.3 договору суборенди в такій редакції: Загальна щомісячна сума договірної орендної плати за об'єкт суборенди складає 10 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 666,67 грн. .

01.11.2014 на виконання умов договору суборенди орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди за актом здачі-приймання.

За твердженнями позивача, в період з 20.10.2014 по 20.02.2016 до сплати за користування об'єктом оренди орендодавцем було нараховано 162 000,00 грн, з яких відповідачем погашено лише 69 103,45 грн, у зв'язку з чим заборгованість орендаря становить 92 896,55 грн.

Відповідач факт прострочення виконання грошових зобов'язань не заперечив, доказів сплати орендних платежів у повному обсязі не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З'ясувавши обставини орендних правовідносин сторін, дослідивши подані докази, суд вважає доведеним позивачем факт прострочення здійснення орендної плати відповідачем на суму 92 896,55 грн, тому суд задовольняє ці позовні вимоги.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за договором, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 12 110,28 грн та 3% річних у розмірі 2 749,76 грн, нарахованих за період прострочення відповідача, а саме, з 20.02.2016 по 14.02.2017.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання за договором суборенди, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Окрім вказаних нарахувань, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 15 119,80 грн пені за прострочення сплати орендної плати.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 8.3 договору суборенди визначено, що у випадку прострочення по сплаті суборендних платежів за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він не відповідає порядку нарахування неустойки в розумінні законодавства, оскільки здійснений шляхом нарахування пені з 20.02.2016 по 20.07.2016 на загальну суму заборгованості, в той час як нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, за який виникла заборгованість, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та граничного шестимісячного строку для нарахування пені.

Окрім того, вказаний період нарахування позивачем обґрунтований не був.

Оскільки відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, вірний розрахунок пені на вимоги суду позивачем подано не було, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені.

Судовий збір за подання позову за результатами розгляду справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моресіль" (04073, м. Київ, пр. Московський, 23А, ідентифікаційний код 39403089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ-М" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 23А, ідентифікаційний код 39350494) 92 896 (дев'яносто дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 55 коп. заборгованості, 2 749 (дві тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 76 коп. 3% річних, 12 110 (дванадцять тисяч сто десять) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 1 616 (одну тисячу шістсот шістнадцять) грн. 36 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.04.2017

Суддя О.М. Ярмак