Рішення

від 25.04.2017 по справі 918/233/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2017 р. Справа № 918/233/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача ОСОБА_1 освіти, молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості в сумі 734 409 грн. 14 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2

від відповідача: не з"явився.

В судовомк засіданні оголошувалась перерва з 19 квітня по 25 квітня 2017 року.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (надалі Позивач або Товариство) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 освіти молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації (надалі Відповідач або ОСОБА_1), в якому просить стягнути з останнього 716 562,29 грн. заборгованості за поставлений природний газ згідно Договору №11410241L4GB016 від 04.01.2016 року, 16 119,75 грн. пені, 1 727,10 грн. 3% річних.

До винесення рішення зі спору представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог № Rvz 007.2-СЛ-1474-0417 від 21.04.2017р., в якій просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 696 443,88 грн., пеню в сумі 16 119,75 грн., 1727,10 грн. 3% річних. Позивач надав суду копії платіжних доручень № ЗРВ00015711 від 05.04.2017 року на суму 245260,97 грн; №ЗРВ00016033 від 07.04.17р. на суму 32016,59 грн.; № ЗРВ00016132 від 10.04.2017р. на суму 8703,45 грн. про часткову оплату боргу за січень-лютий 2017 року.

Однак, у Відповідача виникла заборгованість за рахунок поставки природного газу за березень 2017 року на суму 265862,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року, які підписані позивачем та відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений природний газ в січні-березні 2017 року становить 696 443,88 грн., при заявленому 716 562, 29 грн.. А тому подану заяву суд вважає, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та збільшення, та приймає її до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд задоволити.

Відповідач у судове засідання 25.04.2017 року не з"явився, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис відповідача у протоколі судового засідання від 19.04.2017 року.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, заслухавши представника позивача, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

04 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Рівнегаз збут (як Постачальником) та ОСОБА_1 освіти молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації (як Споживачем) був укладений договір №№11410241L4GB016 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір), дія якого пролангована на 2017 рік додатковою угодою до Договору від 30.12.2016 року.

Відповідно до п.1.1. Договору ( із врахуванням Додаткової угоди від 30.12.2016р.) Постачальник зобов"язується передати у власність Споживачу у 2017 році природний газ у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п. 2.9 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Згідно розділу 4 Договору оплата вартості газу сплачується до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у розмірі 100% місячної вартості запланованого обсягу газу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

На виконання умов договору Позивач, відповідно до актів прийому передачі природного газу (а.с.16-19), у січні-березні 2017 року поставив природного газу на суму 1 871 702,18 грн..

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого газу виконав частково, оплата за отриманий природний газ проведена в сумі 1 441 120,90 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість на суму 430 581,28 грн..

Однак, заборгованість відповідача збільшилась за рахунок поставки природного газу в березні місяці 2017 року на суму 265 862,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року, які підписані позивачем та відповідачем.

Таким чином, станом на 19.04.2017 року заборгованість відповідача за поставлений природний газ в січні-березні 2017 року становить 696 443,88 грн..

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вілтак, вимоги Позивача про стягнення основного боргу у сумі 696 443,88 грн. грунтуються на договорі та Законі, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до статті 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В зв'язку з простроченням Відповідача Позивачем нарахована пеня у розмірі 16 119,75 грн. за період з 10.02.2017р. по 29.03.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а.с.21) та здійснивши її перерахунок відповідно до п.6.2.1 Договору суд дійшов висновку про те, що він є правильним і стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 16 119,75 грн. за період з 10.02.2017 року по 29.03.2017 року.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеної норми закону Позивач нарахував Відповідачу 3% річних в сумі 1727,10 грн. за період з 10.02.2017 по 29.03.2017 року. Перевіривши їх нарахування, суд прийшов до висновку, що вони є арифметично правильними, законними, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладається судовй збір у сумі 10716 грн. 36 коп., із стягнутої суми (714290,73 грн.), так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв"язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

В зв"язку із зменшенням розміру позовних вимог на суму 20118,41 грн., підлягає поверненню Позивачу судовий збір у сумі 301 грн.78 коп..

Керуючись ст.7 ЗУ "Про судовий збір", статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 освіти, молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації (35100, Рівненська область, смт.Млинів, вул. Народна1, код ЄДРПОУ 02145760) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул.Білякова, 4, код ЄДРПОУ 39589441) 696 443(шістьсот дев"яносто шість тисяч чотириста сорок три) грн. 88 коп. заборгованості, 16119 (шістнадцять тисяч сто дев"ятнадцять) грн. 75 коп. пені, 1727 (одну тисячу сімсот двадцять сім) грн. 10 коп. 3% річних, 10716 грн. 36 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул.Білякова, 4, код ЄДРПОУ 39589441) 301,78 грн. судового збору, сплаченого по платіжному дорученню №315 від 30.03.2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2017 року.

Суддя Марач В.В.