Рішення

від 24.04.2017 по справі 922/792/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р.Справа № 922/792/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Логістік", м. Житомир, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега-Автопоставка, с. Васищеве. до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Європа", с. Котляри про стягнення грошових коштів в розмірі 4408,49 грн. за участю представників сторін:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Логістік", м. Житомир, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Європа", с. Котляри, про стягнення заборгованості в розмірі 4408,49 грн., з яких: 4200,00 грн. - сума основного боргу, 161,54 грн. - інфляційні, 46,95 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09.03.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.03.2017р. о 10:30 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега-Автопоставка, с. Васищеве.

Ухвалами господарського суду від 27.03.2017р., 10.04.2017р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання 24.04.2017р. представник позивача не з'явився, через канцелярію суду надав заяву (вх. № 13562), в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглядати справу за відсутності представника ТОВ "ОСОБА_1 Логістік".

Представник відповідача у судове засідання 24.04.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про отримання відповідачем ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання 24.04.2017р. не з'явився. Матеріали справи містять клопотання представника третьої особи про розгляд справи за відсутності представника третьої особи (вх. № 10126).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Як вказує позивач, 07.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АТП ЄВРОПА (відповідач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Логістік (позивач, перевізник) в усному порядку досягнуто згоди про надання останнім послуги з транспортно-експедиційного обслуговування щодо перевезення вантажу в межах України.

На виконання вказаної умови, 07.09.2016р. через електронну пошту перевізника надійшла заявка TOB "АТП ЄВРОПА" № 1157/1-с на перевезення вантажів, згідно умов якої позивач зобов'язаний здійснити:

1. 07.09.2016р. завантаження (запчастинами, вагою 14 т., об'єм вантажу 86 куб) за адресою: смт. Васищеве, Харківська область, вул. Промислова, 1;

2. 08.09.2016р. розвантаження в с. Чайки, Київська обл., вул. Антонова,1-а ;

Перевезення здійснюється автомобілем позивача IVECO д.р.н. АМ2370АТ/АМ8970ХХ (причіп).

Вартість фрахту (оплата послуги) обумовлена в розмірі 4200,00 грн., без ПДВ, протягом 5-7 днів після отримання оригіналів документів.

Згідно товарно-транспортних накладних № ХВ-0777307, № ХВ-0777307 автомобіль позивача 7 вересня 20016 року прибув до вантажовідправника - TOB Торгово-промислова компанія Омега-Автопоставка (третя особа) за адресою: смт. Васищеве, Харківська область, вул. Промислова,1, де, отримавши визначений вантаж, доставив такий вантажоодержувачу - TOB Торгово-промислова компанія Омега-Автопоставка за адресою: с. Чайка, вул. Антонова, 1-а, Київська обл.

Таким чином, позивач свої зобов'язання по наданню послуг з транспортно- експедиційного обслуговування виконав в повному обсязі,та, як зазначає позивач, в подальшому від відповідача не надходило будь-яких мотивованих відмов від прийняття або зауважень до виконаного останнім перевезення.

04.10.2016р., позивачем, рекомендованою кореспонденцією, на адресу відповідача супровідним листом № 916 скеровано первинні документи: рахунок на оплату № ДЛ 283/3 від 08.09.2016р. про надані транспортні послуги на суму 4200,00 грн., акт надання послуг № ДЛ 283/3 від 08.09.2016р. (2 екземпляра), ТТН від 07.09.2016 року (2 екземпляра), заявку № 1157/1-с від 07.09.2016р. (2 екземпляра), маршрутний лист № 0112308 від 07.09.2016р.

Направлені на адресу відповідача документи, були отримані останнім - 11.10.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

За умовами вказаної заявки № 1157/1с від 07.09.2016р., відповідач повинен був здійснити оплату наданих транспортних послуг, протягом 5-7 днів з дати отримання первинних документів, тобто -18.10.2016р.

Проте, відповідач оплату наданих послуг з перевезення не здійснив, у зв'язку з чим, позивачем 09.02.2017р. надіслано відповідачу претензію-вимогу № 1320 від 08.02.2017р., з вимогою сплати суми боргу в розмірі 4200,00 грн., яка отримана відповідачем.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за надані послуги з перевезення, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Положеннями ст. 626 ЦК України визначено, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з приписів ст. 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Можливість передання заявки на перевезення вантажів телефонограмою телетайпом, телеграфом, іншим фіксованим шляхом передбачена і у пункті 3.8. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено судом, 07.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АТП ЄВРОПА (відповідач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Логістік (позивач, перевізник) в усному порядку досягнуто згоди про надання останнім послуги з транспортно-експедиційного обслуговування щодо перевезення вантажу в межах України.

На підставі домовленості сторін, відповідно до заявки № 1157/1-с на перевезення вантажів, позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом: смт. Васищеве, Харківська область, вул. Промислова, 1 - с. Чайки, Київська обл., вул. Антонова,1-а.

В силу дії частини 1 статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Факт виконання послуг з перевезення вантажу підтверджується актом надання послуг № ДЛ 283/3 від 08.09.2016р., товарно-транспортними накладними № ХВ-0777307, № ХВ-0777307 від 07.09.2016р., заявкою № 1157/1-с від 07.09.2016р.

Також, з наданих до суду пояснень третьої особи - ТОВ "Омега-Автопоставка" вбачається, що між третьою особою та відповідачем було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 006598-16 від 09 березня 2016 року, відповідно до умов якого відповідач (експедитор) надає за плату та за рахунок третьої особи (замовника) визначенні у замовленні послуги з організації перевезення вантажів Замовника найманим та власним вантажним транспортом.

У рамках договору, третя особа надала відповідачеві заявку № ХВ-0112308 від 07.09.2016 року для перевезення вантажу третьої особи за маршрутом: Харківська область, смт. Васищеве, вул. Промислова, 1 (дата та час завантаження 07.09.2016р. 23:00) - Київська область, с. Чайки, вул. Антонова, 1А (дата вивантаження 08.09.2016р.). Відповідач заявку прийняв та знайшов перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Логістік" (позивач).

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення було здійснено транспортом позивача: автомобілем за реєстраційним номером АМ2370АТ, причеп за реєстраційним номером АМ8970ХХ, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними № ХВ-0777306 та ХВ- 0777307 від 07 вересня 2016 року.

Як вбачається з пояснень третьої особи, перевезення було здійснено позивачем якісно, вчасно, у повному обсязі. Претензій до перевезення немає.

08 вересня 2016 року між відповідачем та третьою особою було складено акт надання послуг № 1157-С щодо прийняття наданих експедитором послуг, оплата за які була здійснена третьою особою 28.10.2016р. у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, 04.10.2016р., позивачем, рекомендованою кореспонденцією, на адресу відповідача супровідним листом № 916 скеровано первинні документи: рахунок на оплату № ДЛ 283/3 від 08.09.2016р. про надані транспортні послуги на суму 4200,00 грн., акт надання послуг № ДЛ 283/3 від 08.09.2016р. (2 екземпляра), ТТН від 07.09.2016 року (2 екземпляра), заявку № 1157/1-с від 07.09.2016р. (2 екземпляра), маршрутний лист № 0112308 від 07.09.2016р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено надання позивачем послуг відповідачеві з перевезення вантажу в розмірі 4200,00 грн., який був обумовлений заявкою № 1157/1с від 07.09.2016р.

Проте, відповідач оплату наданих послуг з перевезення не здійснив та не надав суду доказів на підтвердження сплати суми заборгованості в розмірі 4200,00 грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Датою виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням того, що відповідач отримав пакет документів для оплати 11.10.2016р., та відповідно до заявки № 1157/1с, в якій передбачено оплату наданих послуг на протязі 5-7 днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника, є 18.10.2016р.

Надіслана на адресу відповідача претензія щодо сплати даної суми заборгованості залишилась без відповідного реагування.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за послуги перевезення вантажу в розмірі 4200,00 грн.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав до суду належних доказів на спростування доводів позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 4200,00 грн. - є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 46,95 грн. за період з 19.10.2016р. та 161,45 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.11.2016р. по 31.01.2017р., підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом) та не спростовані відповідачем.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, наведені позивачем в позовній заяві, підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані, тому такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, в зв'язку з чим судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Європа" (62490, Харківська область, Харківській район, с. Котляри, вул. Миру, 1-К, код ЄДРПОУ 40138953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Логістік" (10007, м. Житомир, вул. Київське шосе, 143-А, код ЄДРПОУ 32122163) заборгованість за надані послуги з перевезення в розмірі 4200,00 грн., 46,95 грн. - 3% річних, 161,54 грн. - інфляційних втрат, 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/792/17