Рішення

від 25.04.2017 по справі 922/828/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р.Справа № 922/828/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 142 (КЗ "ДНЗ № 142"), м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 146545,84 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 10.05.2012р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 142 Харківської міської ради заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 2607 від 01.02.2002р., за період з листопада 2010р. по січень 2011р., в сумі 146545,84 грн. Також позивач просить віднести на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.03.2017р. об 11:30 год.

Ухвалами господарського суду від 27.03.2017р., 10.04.2017р. розгляд справи відкладався.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 25.04.2017р., позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 25.04.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання відповідачем ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

У судовому засіданні 25.04.2017р. представник позивача наголосив на тому, що ним надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.02.2002р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Комунальним закладом "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №142 Харківської міської ради (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 2607, згідно умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов"язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов"язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; кондиціювання повітря - по мірі необхідності, технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору. У додатку № 1 до договору установлено, що обсяги постачання теплової енергії - Q рік = 786,156 Гкал, за кожним видом і параметром теплоносія та орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент договору, становить 64707,21 грн., ПДВ 12941,44 грн., усього 77648,66 грн.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії (п. 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору визначено, що споживач за 10 днів до потачку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2010-2011 p.p. та договору про постачання теплової енергії № 2607 від 01.02.2002р., КП "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії до адміністративної будівлі за адресою: м. Харків, вул. Іллінська, 65. Система теплопостачання приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначеного будинку за адресою: м. Харків, вул. Іллінська, 65.

Факт підключення та відключення споживача підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. Дані акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печаткою представника КП "Теплові мережі" та повноважним представником відповідача.

Факт отримання відповідачем теплової енергії, відповідно до умов договору про постачання теплової енергії № 2607 від 01.02.2002р., також підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями обліку використання відповідачем теплової енергії, підписаними повноважним представником відповідача та скріпленим печаткою установи відповідача.

Таким чином, КП Харківські теплові мережі свої зобов'язання виконало в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з листопада 2010 року по січень 2011 року здійснило відпуск теплової енергії у приміщення відповідача та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період.

Однак, в порушення умов договору від 01.02.2002р., за період з листопада 2010 року по січень 2011 року, у відповідача виникла заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 09.03.2017р. становить 146545,84 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Регулювання відносин у сфері теплопостачання має певні особливості, викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, як, крім іншого, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України - ст. 5 Закону України «Про теплопостачання» .

Відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання» , теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Факт надання відповідачу послуг з теплопостачання в зазначений період підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. Однак, в порушення умов договору від 01.02.2002р., за період з листопада 2010 року по січень 2011 року відповідач свої зобов"язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриману теплоенергію не виконав та не надав суду жодних доказів на підтвердження сплати зазначеної суми заборгованості за договором постачання теплової енергій № 2607 від 01.02.2002р.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за отриману теплоенергію за договором від 01.02.2002р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором постачання теплової енергії від 01.02.2002р. в сумі 146545,84 грн. грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, у зв'язку з чим судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №142 Харківської міської ради (61093, м. Харків, вул. Іллінська, б. 65, код ЄДРПОУ 23912749) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р № 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість в сумі 146545,84 грн. та судові витрати в сумі 2198,19 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/828/17