Рішення

від 25.04.2017 по справі 363/4809/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/4809/16-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І. Провадження № 22-ц/780/2106/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 1 25.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Олійника В.І.,

суддів Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на громадський будинок-магазин, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на громадський будинок-магазин загальною площею 54,5 кв.м., що розташований по вулиці Шевченка №65-Б в селі Катюжанка Вишгородського району Київської області. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що була позбавлена можливості вирішити це питання в добровільному порядку в органах місцевого самоврядування і тому звернулася до суду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на громадський будинок-магазин, що розташований по вулиці Шевченка №65-Б в селі Катюжанка Вишгородського району Київської області, загальною площею 54,5 кв.м.

В апеляційній скарзі Києво-Святошинської місцевої прокуратури з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було доведено, що позивачка ОСОБА_2 без порушення прав інших осіб, за власні кошти та дотримуючись всіх необхідних будівельних норм на виділеній їй для цього земельній ділянці побудувала громадський будинок-магазин.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що рішенням сесії сьомого скликання Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.04.2016 року позивачці було надано в оренду земельну ділянку та погоджено розташування споруди для торгівлі промисловими товарами по вулиці Шевченка №65-Б в селі Катюжанка Вишгородського району Київської області. Після цього позивачка з дотриманням всіх необхідних будівельних норм, не порушуючи права громадян за власні кошти побудувала приміщення громадського будинку-магазину у визначеному для цього місці, загальною площею 54,5 кв.м.

На початку грудня 2016 року позивачка звернулась за належним оформленням вищезазначеної забудови до Катюжанської сільської ради, а після відмови до суду.

Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема положеннями статей 182, 331, 334 ЦК, основною умовою для набуття статусу нерухомого майна будь-яким об'єктом нерухомості (у тому числі й тими об'єктами, правовий статус яких законодавчими актами не визначений: асфальтовані чи бетонні площадки, під'їзні колії, автомобільні дороги та платформи, спортивні споруди тощо) є державна реєстрація прав на нього.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІУ (ст.2) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Об'єкти нерухомого майна мають бути капітального типу (ст.4 Закону №1952-ІУ), а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, визначення яких міститься в ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно тимчасової угоди (договору) оренди земельної ділянки №43, укладеної між Катюжанською сільською радою та ФОП ОСОБА_2 позивачці передано в оренду земельну ділянку площею 144 м для розміщення саме тимчасової споруди торгівельного призначення. Проте, в порушення умов договору оренди земельної ділянки та за відсутності зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області декларації про початок будівельних робіт з будівництва об'єкта нерухомості - громадського будинку-магазину орендарем здійснено самочинне будівництво.

Також позивачка всупереч закону не подала декларацію про готовність об'єкту до експлуатації і відповідно зазначений будинок в експлуатацію не прийнятий.

Згідно ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

Визнання права власності на об'єкт будівництва, а саме, будівлю громадського призначення - магазин, де передбачається перебування великої кількості людей не тільки порушує порядок, визначений законодавчо державою щодо прийняття таких об'єктів в експлуатацію, а у разі порушення будівельних норм може нести загрозу життю громадян.

Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1)якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2)у разі втрати нею документа, який засвідчує право власності

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позивач у позові про визнання права власності особа, яка вже є власником.

Суд першої інстанції мотивуючи своє рішення вказав на те, що позивачка звернулася за належним оформленням вищезазначеної забудови до Катюжанської сільської ради, а після відмови до суду. Однак судом залишено поза увагою, що Катюжанська сільська рада взагалі не уповноважена на прийняття об'єктів в експлуатацію. Дані повноваження належать Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Проте навіть відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у зв'язку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна (постанова ВС від 20.06.2011 у справі №3-55гс11).

Як визначає п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку. До завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК ).

У зв'язку з цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14. Також вказана правова позиція міститься в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справах №6-318цс 15 від 24.06.2015 року та №6-1858цс15 від 18.11.2015 року.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України позивачем не доведено, що він є саме власником спірного нерухомого майна і це право заперечується або не визнається іншою особою, або те, що він втратив документ, який засвідчує його право власності, а статтею 331 ЦК України не передбачено таких спосіб захисту прав, як визнання права власності на новостворене майно шляхом ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, як зазначив апелянт, Вишгородський районний суд неправильно застосував норми статей 331, 392 ЦК України і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання права власності за позивачем на об'єкт нерухомості - громадський будинок-магазин та неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, неправильно застосувавши норми статей 331, 392 ЦК України прийняв помилкове рішення про визнання права власності.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Так як Катюжанською сільською радою не вживаються заходи щодо захисту інтересів держави в сфері регулювання порядку набуття права власності на новостворений об'єкт нерухомості, то керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою з метою захисту інтересів територіальної громади.

З огляду на вищенаведене та оскільки згідно з рішенням Катюжанської сільської Ради №11 від 13 квітня 2016 року за заявою ФОП ОСОБА_2 було надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення і погоджено місце розташування тимчасової споруди та згідно з витягу з рішення сьомої сесії сьомого скликання останній за заявою було надано в тимчасову оренду земельні ділянки загальною площею 144 м2 для обслуговування тимчасової будівлі торгівельного призначення, то колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Катюжанської сільської ради задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на громадський будинок-магазин відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.І. Олійник

Судді: Л.А. Волохов

ОСОБА_3