Рішення

від 18.04.2017 по справі 916/326/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 916/326/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий комбінат „Аликс» про стягнення заборгованості по орендній платі в загальній сумі 181939,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий комбінат „Аликс» про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 18.03.2005 р. в загальній сумі 254463,14 грн., у т.ч. 155987,41 грн. основного боргу, 10118,35 грн. - 3% річних, 88357,38 грн. інфляційних втрат, посилаючись на наступне.

Рішенням Одеської міської ради від 26.08.2004 р. № 3044-ІV Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничий комбінат „Аликс» надано у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 6736 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Долинська, 12.

На підставі зазначеного рішення між Одеською міською радою та ТОВ „ВК „Аликс» 18.03.2005 р. було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстровано в Одеському міському управлінні ОРФ ДП Центр ДЗК від 31.05.2005 р. № 040550500321.

Згідно з п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку площею 6736 кв.м складає 17985,12 грн. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в місті ОСОБА_1, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 702-ХХІІІ від 29.02.2000 р. та рішень Одеської міської ради № 1709-ХХШ від 31.10.2000 р. і № 1061-XXIV від 26.03.2003 р.; постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Пунктом 4.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця: на Банк - УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у місті ОСОБА_1, ЄДРПОУ 23862106, місцевий бюджет Суворовського району № 33216812800009, код бюджетної класифікації 13050200.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель» .

Пунктом 4.4 договору визначено, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Однак, за ствердженнями позивача, орендар всупереч положень п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 4.3, 4.4 договору не виконав обов'язки щодо своєчасної сплати орендної плати, зокрема, не сплачував орендну плату за використання відповідної земельної ділянки з січня 2011 р. по вересень 2016 р., у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість.

Так, відповідно до листа Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2016 р. №455/10/15-54-12-02 заборгованість по орендній платі відповідача за період липень 2012 р. - травень 2015 р. складає 155987,41 грн., а саме: липень - грудень 2012 р. - 11672,55 грн.; січень - грудень 2013 р. - 23345,07 грн.; січень - грудень 2014 р. - 63082,78 грн.; січень - травень 2015 р. - 58262,91 грн.

В свою чергу Одеська міська рада як орендодавець відповідної земельної ділянки відповідно до п. 9.1.2 договору, що кореспондується зі ст. 24 Закону України Про оренду землі , яка наділена правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, просить стягнути з ТОВ „ВК „Аликс» загальна суму заборгованості по орендній платі, яка станом на 31.10.2016 р. складає 155 987,41 грн.

Крім того, позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням ТОВ ВК Аликс умов вказаного договору останньому згідно ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 31.08.2012 р. по 31.10.2016 р. у розмірі 10118,35 грн., а також нараховані інфляційні втрати, які складають 88357,38 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2017 р. позовну заяву Одеської міської ради прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/326/17 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 105-107), згідно якої позивачем зменшені позовні вимоги до 181939,67 грн., що складаються із заборгованості по орендній платі за землю в розмірі 120969,79 грн., 3% річних - 6479,72 грн. та інфляційних втрат - 54490,16 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслана судом копія ухвали суду про порушення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим поштовим повідомленням, що містяться в матеріалах справи, з причини відсутності адресату за вказаною адресою. Також інші ухвали суду про розгляд справи повернуті до суду без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф. 20 на поштовому конверті.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18 березня 2005 року між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комбінат „Аликс» (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого позивач як орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради № 3044-IV від 26.08.2004р. надає, а відповідач як орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 6736 кв.м (кадастровий номер 5110137600:41:019:0001), що знаходиться у місті ОСОБА_1, Суворовському районі, вулиця Долинська № 12, за рахунок земель міста, раніше наданих, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6736 кв.м, у тому числі угіддя: капітальна забудова - 2382 кв.м; тимчасова забудова - 534 кв.м; під проїздами, проходами та площадками - 3820 кв.м.

Згідно п. 2.2 договору на земельній ділянці розміщені будівлі та споруди виробничої бази (згідно технічного паспорту, виданого ОМБТІ та РОН), які передані на баланс ТОВ "ВК "Аликс" (реєстраційне посвідчення ОМБТІ та РОН від 15.10.2003р.) Відомості про об'єкти інженерної інфраструктури відсутні.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1801543,20 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду ТОВ „Виробничий комбінат „Аликс» для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

Згідно п. 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: за земельну ділянку площею 6736 кв.м. (2,67*6736 = 17985,12 грн.) де 2,67 - ставка орендної плати за кв.м. земельної ділянки на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в місті ОСОБА_1, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 702-ХХIII від 29 лютого 2000 року та рішень Одеської міської ради № 1709-ХХIII від 31 жовтня 2000 року і № 1061- ХХIV від 26.03.2003 р.; постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. № 783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель» (п.4.2 договору від 18.03.2005р.).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на: Банк - УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у м. Одесі, ЄДРПОУ 23862106, місцевий бюджет Суворовського району № 33216812800009, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» .

Згідно з п. 4.4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій (нотаріальній) формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору останній укладено терміном на 10 (десять) років для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

Також за умовами п. 14.1 договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Невід'ємними частинами договору є план земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельних ділянок з відображенням обмежень; акт визначення меж земельних ділянок в натурі; акт прийому-передачі об'єкту оренди (п. 14.3 договору).

Так, за положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який в силу ст. 106 Конституції України обов'язковий до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди землі, вказаний договір був зареєстрований в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 травня 2005 року за № 040550500321. Також договір нотаріально посвідчений 18.03.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2005 р. Одеська міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий комбінат „Аликс» (орендар) склали акт прийому-передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Долинська, 12, що передається в оренду ТОВ „Виробничий комбінат „Аликс» , відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду земельні ділянки площею 0,6736 га на виконання умов вищевказаного договору оренди від 18.03.2005 р.

Таким чином, після державної реєстрації договору оренди землі та складання акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки площею 0,6736 га.

Як з'ясовано судом, в подальшому у 2014 р. заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Виробничий комбінат „Аликс» про внесення змін до договору оренди землі від 18.03.2005 р., зареєстрованого у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.05.2005 р. за № 040550500321, яким Одеською міською радою передано ТОВ "ВК "Аликс" земельну ділянку площею 6736 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Долинська, 12, терміном на 10 років, шляхом викладення п. 2.3 договору у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6736 кв.м становить 3731811,36 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.10.2013р. № 808/С, складеного управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області"; викладення п. 4.1 договору у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку загальною площею 6736 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Долинська, 12, розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 111954,34 грн. на рік".

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2014 р. у справі № 916/655/14, яке набрало законної чинності 21.07.2014 р., позов прокурора було задоволено та внесено зміни до договору оренди землі від 18.03.2005р., зареєстрованого у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.05.2005 за № 040550500321, яким Одеською міською радою передано ТОВ "ВК "Аликс" земельну ділянку площею 6736 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Долинська, 12, терміном на 10 років, а саме:

- викладено п. 2.3 договору оренди землі від 18.03.2005р. у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6736 кв.м становить 3731811 (три мільйони сімсот тридцять одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 36 коп. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.10.2013р. № 808/С, складеного управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області".

- викладено п. 4.1 договору оренди землі від 18.03.2005 р. у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку, загальною площею 6736 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Долинська, 12, розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 111954 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 34 коп. на рік".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2015 році заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ "Виробничий комбінат "Аликс" про зобов'язання повернути до комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 6 736 кв.м, нормативна вартість якої складає 3731811 грн., що розміщена за адресою: м. Одеса, вул. Долинська, 12, шляхом складання акту прийому-передачі даної земельної ділянки. Вказаний позов заступник прокурора Суворовського району м. Одеси обґрунтовував тим, що відповідач у встановленому законом порядку не звертався із заявою про продовження терміну дії договору оренди (згідно п. 3.2 договору не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору), у зв'язку з чим відповідно до п. 3.1 договору строк дії договору закінчився 18.03.2015 р. ОСОБА_2, в порушення умов договору та ст. 34 Закону України "Про оренду землі" ТОВ "Виробничий комбінат „Аликс» після закінчення строку дії договору орендовану земельну ділянку Одеській міській раді не повернуло.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. у справі № 916/1853/15, яке набрало законної чинності 07.08.2015 р., позов прокурора було задоволено та зобов'язано ТОВ "Виробничий комбінат "Аликс» повернути за належністю до комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 6 736 кв.м, нормативна вартість якої складає 3 731 811грн., що розміщена за адресою: м. Одеса, вул. Долинська, 12, шляхом складання акту прийому-передачі даної земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України встановлені вищевказаними судовими рішеннями обставини не підлягають доведенню у даній справі.

Однак, за ствердженнями позивача, орендар всупереч положень п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 4.3, 4.4 договору не виконав у повному обсязі обов'язки щодо своєчасної сплати орендної плати, зокрема, не сплатив орендну плату за використання відповідної земельної ділянки, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість. Так, відповідно до листа Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2016 р. №455/10/15-54-12-02 заборгованість по орендній платі відповідача за період липень 2012 р. - травень 2015 р. складає 155987,41 грн., а саме: липень - грудень 2012 р. - 11672,55 грн.; січень - грудень 2013 р. - 23345,07 грн.; січень - грудень 2014 р. - 63082,78 грн.; січень - травень 2015 р. - 58262,91 грн.

З огляду на викладене, при подачі позову Одеською міською радою була заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 155987,41 грн. на підставі розрахунку заборгованості, складеного фінансовим відділом департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Між тим в ході розгляду даної справи було з'ясовано, що рішенням господарського суду Одеської області від 03.06.2013 р. у справі № 916/695/13 з ТОВ ВК ОСОБА_2 на користь держави в особі Одеської міської ради було стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 16.02.2012 р. по 28.01.2013 р. у розмірі 9743,63 грн.

Також рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/5480/14 з ТОВ ВК ОСОБА_2 на користь ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було стягнуто заборгованість за 2013 р. у розмірі 35076,62 грн.

Крім того, як вбачається з листа Державної фіскальної служби України № 1576/9/15-54-12-02 від 01.03.2017 р., ТОВ ВК ОСОБА_2 самостійно перераховано кошти на загальну суму 39697,00 грн., у тому числі: погашення податкової заборгованості з орендної плати за період з липня 2012 р, по грудень 2013 р. Тобто, за ствердженнями позивача. ТОВ ВК ОСОБА_2 самостійно погашено заборгованість з орендної плати відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. по справі № 815/5480/14.

Враховуючи вищенаведене, за ствердженнями позивача, у відповідача до теперішнього часу наявна заборгованість з орендної плати в сумі 120969,79 грн., у т.ч. за період з січня по грудень 2014 р. - 63082,78 грн.; з січня по травень 2015 р. (до моменту розірвання договору оренди) - 57887,01 грн., про що свідчить складений фінансовим відділом Департаменту комунальної власності Одеської міської уточнюючий розрахунок заборгованості ТОВ „ВК „Аликс» за договором оренди землі від 31.05.2005 р. за № 040550500321 станом на 31.10.2016 р., який міститься в матеріалах справи (а.с. 95-96).

Однак, за ствердженнями позивача, умови договору оренди, передбачені п.п. 2.2, 2.4 щодо сплати орендної плати відповідачем не виконані до теперішнього часу, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 21 вказаного Закону визначало, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі» , у зв'язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...» .

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду спірної земельної ділянки за договором і до моменту його розірвання мав сплачувати згідно п. 4.1, 4.3 договору щомісячно орендну плату.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту „в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за січень-грудень 2014 р. в сумі 63082,78 грн. та за період з січня по травень 2015 р. (до моменту розірвання договору оренди) в сумі 57887,01 грн., що разом складає 120969,79 грн.

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості по орендній платі відповідач не спростував. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати позивачем заявлено до стягнення нараховані 3% річних в сумі 6479,72 грн. та інфляційні втрати в сумі 54490,16 грн. за період з 03.03.2014 р. по 31.10.2016 р., розрахунок яких надано позивачем до суду (а.с. 95-97).

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі оренди не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Тим більш згідно ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати за договором оренди від 18.03.2005 р., що не спростовано відповідачем, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення нарахованих відповідачу 3% річних на відповідну суму боргу за вказаним договором у відповідний період, коли мала місце несвоєчасна сплата орендної плати за період з 03.03.2014 р. по 31.10.2016 р., що складають за розрахунком позивача 6479,72 грн. (а.с. 97).

Також індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.

З огляду на вказане та з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було досліджено наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за період з 03.03.2014 р. по 31.10.2016 р. на існуючу суму простроченого грошового зобов'язання (а.с. 95-96) та встановлено правильність вказаного розрахунку, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є цілком обґрунтованим.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 181939,67 грн. (120969,79 грн. заборгованості по орендній платі + 6479,72 грн. 3% річних + 54490,16 грн. інфляційних втрат).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача, виходячи із остаточно заявленої до стягнення суми (181939,67 грн. х 1,5%).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий комбінат „Аликс» про стягнення заборгованості по орендній платі в загальній сумі 181939,67 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий комбінат „Аликс» (65042, м. Одеса, вул. Долинська, буд. 12; код ЄДРПОУ 32020850) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691; рахунок одержувача - Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса Одеської області № 33219812700009 (місцевий бюджет Суворовського району, код бюджетної класифікації 18010600); Банк - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 38016923) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 120969/сто двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять/грн. 79 коп., 3% річних в сумі 6479/шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять/грн. 72 коп., інфляційні втрати в сумі 54490/п'ятдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто/грн. 16 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий комбінат „Аликс» (65042, м. Одеса, вул. Долинська, буд. 12; код ЄДРПОУ 32020850) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) витрати по сплаті судового збору в сумі 2729/дві тисячі сімсот двадцять дев'ять/грн. 10 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2017 р.

Суддя В.С. Петров