Постанова

від 10.02.2010 по справі 43529/09/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"10" лютого 2010 р. № 2а- 43529/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Груп" до Харківської митниці Державної митної служби, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області в особі Управління Державного казначейства про визнання нечинним рішення та повернення надмірно сплаченого ПДВ , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан Груп» , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просив визнати нечинним рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002608/1 від 01.09.2009р.та зобов'язати Харківську митницю застосувати митну вартість товарів, заявлену ТОВ Титан Груп при оформленні вантажної митної декларації № 800000004/9/429782 від 31. 08.2009р.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002608/1 від 01.09.2009 року та повернути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 21 528,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, що надійшов на адресу ТОВ Титан Груп від ТОВ Виробниче об'єднання Начало (Набережні Човни, Республіка Татарстан, Росія), згідно контракту №09-09 від 28.01.09р., рахунок фактура 31367 від 27.08.09Р., а саме: товар вузли кузова для легкового автомобіля ВАЗ, штамповані зі сталі, не для промислового складання моторних ТЗ, у обсязі 10943,00кг.( товар-3), диски зчеплення для легкових автомобілів (матеріал чорний метал)не для промислового складання моторних ТЗ, у обсязі 6931 кг.(Товар-1), частини підвіски для легкового автомобіля ВАЗ, не для промислового складання моторних ТЗ-комплект нижніх важилів (правий+лівий) в упаковці, у обсязі 1748 кг.(товар-2), позивачем було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору. Позивач вважає, що він, відповідно до положень Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006р., подав до відділу митної вартості Харківської митниці усі необхідні документи, що у сукупності свідчать про правильність вибору методу визначення митної вартості товару відповідно до ст.267 Митного кодексу України. Отже позивачем, відповідно до поданої ВМД, була задекларована митна вартість (Товару-3) в розмірі 124 050,74 грн. Однак, митним органом було винесено рішення, яким було визначено іншу митну вартість товару- 3, а саме в розмірі - 230 783,31 грн., у зв'язку з чим в оформленні ВМД №.800000004/9/429782 від 31.08.2009р. було відмовлено, та товар-3 було оформлено за ВМД №800000004/9/429925 від 02.09.09р. Позивач вважає, що відповідачем була визначена митна вартість за допомогою неналежного методу, а тому рішення №800000017/2009/002608 від 01.09.2009р. є незаконним.

Представник позивача в судове засідання з'явився та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники 1-го відповідача в судове засідання з'явились та проти задоволення позову заперечували у повному обсязі. На підтвердження своєї позиції зазначили, що порівнюючи рівень митної вартості товару, заявленого ТОВ Титан Груп по ВМД №.800000004/9/429782 з рівнем митної вартості подібних (аналогічних ) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація про які міститься в Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, у підрозділу митного оформлення Харківської митниці виникли сумніви щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості товару. Так, заявлена позивачем митна вартість товарів по ВМД становила 1,42 дол. США/кг, а по фактам митного оформлення іншими митницями України рівень митної вартості на аналогічні товари становив 2,66 дол. США/кг. Для підтвердження митної вартості митницею були витребувані додаткові документи, а саме -калькуляція фірми-виробника товару. Оскільки документів, які б могли спростувати сумніви митного органу декларантом надано не було, митним органом було здійснено митну оцінку товарів за шостим(резервним методом).

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився та направив на адресу суду відзив на позов, в якому повідомляв реквізити рахунків Державного бюджету, з яких в поточному році передбачається повернення коштів у разі задоволення позовних вимог та надав клопотання в якому просив суд розглядати справу за його відсутністю. Відповідно до п.2 ст.128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю 2-го відповідача на підставі наявних матеріалів у справі

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Cудом встановлено, що 31.08.2009 р. позивач надав до Харківської митниці вантажно-митну декларацію (далі ВМД) № 800000004/9/429782, відповідно до якої митна вартість задекларованого товару 3 (вузли кузова для легкового автомобіля ВАЗ, штамповані зі сталі, не для промислового складання - захисти піддонів, поперечина) становила - 124 050,74 грн. При визначенні митної вартості позивачем було застосовано метод визначення митної вартості товару за ціною договору.

А саме, митна вартість була визначена виходячи з наступних показників:

- вартість товару 3, фактично сплачена ТОВ Титан Груп - 473 345,48 рос. рублів перерахована за офіційним курсом гривні НБУ до рос. рубля на дату оформлення ВМД, що складає 119 789,54 гривні.

- транспортні витрати на доставку товару, сплачені ТОВ Титан Груп на користь ФО-П ОСОБА_4 за договором-комісії на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 37/1 від 08.09.2008 року у розмірі 4 261,20 грн.

Усього задекларована митна вартість - 124 050,74 грн.

Для документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість позивачем було подано: зовнішньоекономічний контракт № 09-09 від 28.01.09; додаток № 25 від 27.08.09 року (специфікація) до контракту № 09-09 від 28.01.09 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 311 від 21.09.2009 року; рахунок-фактура № 1367 від 27.08.09 року; договір комісії на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 37/1 від 08.09.08 року; заявка на перевезення вантажу № 14 від 25.08.09 року; довідка про вартість транспортних витрат № б\н; акт № 24 від 02.09.2009 року щодо наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.09р. відповідачем-1 було винесено рішення про визначення митної вартості № 800000017/2009/002608/1 відповідно до ст. 273 Митного Кодексу України, тобто із застосуванням шостого (резервного методу) визначення митної вартості. Зазначеним рішенням митну вартість визначену позивачем за першим методом (за ціною контракту) було збільшено з 124 050,74 грн. до 230 783,31 грн.

В зв'язку з тим, що позивачу необхідно було терміново отримати можливість вільного розпорядження товаром, він був змушений здійснити митне оформлення на вкрай незручних для нього умовах, внаслідок чого товар-3 був оформлений 02.09.09р. за митною вартістю, визначеною відповідачем-1 в рішенні № 800000017/2009/002608/1 від 01.09.09р. в розмірі 230 783,31 грн.

Суд аналізуючи вище наведене вважає, що висновки відповідача-1 є необґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України обов'язок визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України покладається на декларанта. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України: заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ст.266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються КМУ, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.06 № 1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (надалі - Порядок). Перелік основних документів, які необхідно подати декларанту для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість зазначено у п.7, 8 Порядку.

Відповідач обґрунтовує незастосування першого методу визначення митної вартості тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Судом встановлено, що позивачем було визначено митну вартість товарів з застосуванням першого методу, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Як вбачається з матеріалів справи, та не оспорюється відповідачем-1, документи передбачені п.7,8 вищезазначеного Порядку були надані позивачем у повному обсязі.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані документи, отримані від виробника товару: прайс-лист готової продукції станом на 01.08.2009 року; прайс-лист готової продукції станом на 01.09.2009 року; довідки про калькуляцію витрат на виготовлення захисту піддонів.

Відповідно до п. 1.20.1. ст. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги), передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарів. Звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення» , політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання. Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» - контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозицій, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською митницею було не визнано митну вартість товарів по ВМД № 800000004/9/429782 та витребувано у позивача додаткові документи, а саме калькуляцію фірми-виробника товарів.

ТОВ «Титан Груп зроблено запис на додатку до ВМД № 800000004/9/429782 про те, що додати документи не має можливості.

Суд зазначає, що необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості автозапчастин відповідач обумовлює відомостями з бази Держмитслужби України(ЄАІС ДМСУ) про те, що митна вартість подібних(аналогічних) товарів, оформлених іншими митницями України є значно вищою та становить 2,66 дол. США/кг.

В судовому засіданні було встановлено, що джерелом для митної оцінки товарів за ВМД № 802000001/7/003280 із застосуванням резервного методу слугувала цінова інформація ЄАІС ДМСУ (а саме ВМД № 802000004/2009/428176 від 05.08.2009р.). При досліджені ВМД № 802000004/2009/428176 від 05.08.2009р. (арк. справи 72) встановлено, що митна вартість товарів відповідно до цієї декларації також визначалась митним органом за шостим (резервним методом) на підставі рішення про визначення митної вартості від 31.07.2009р. №800000017/2009/1 (арк. справи 80). Декларант (ТОВ Титан Груп ) був не згоден з визначеною митним органом митною вартістю та оскаржував її до Митного органу вищого рівня та до суду (арк. справи 134,135), що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача.

Підстави застосування першого методу визначення митної вартості товару регламентується ст. 267 МКУ. Зокрема перший метод застосовується, якщо немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання товарів, що оцінюються, за винятком тих, які вводяться або вимагаються законом, обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно), або неістотно впливають на ціну товару (у законодавстві України не існує будь-яких обмежень щодо імпорту вказаних у декларації товарів); продаж (відчуження) та ціна угоди не залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати (митний орган на назвав будь-яких умов, які б унеможливлювали визначення вартості цих товарів); жодна частина прибутку від будь-якого наступного перепродажу, реалізації чи використання товарів покупцем не буде надходити прямо чи побічно на користь продавця (у контракті № 09-09 від 28.01.2009 р. не передбачено будь-яких додаткових відрахувань на користь продавця за контрактом; учасники угоди не є взаємозалежними особами. З даного виду товарів державне регулювання цін не здійснюється. Таким чином, обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом - відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст. 267 МКУ використані декларантом відомості є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

У відповідності до ст. 273 Митного Кодексу, резервний метод оцінки товарів, що імпортується, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів. Визначення митної вартості із застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів, передбачених Митним Кодексом України.

При застосуванні резервного методу обов'язковою вимогою до всіх базових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару. Така умова встановлена ст.273 Митного Кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що до застосування резервного методу ним послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості товарів та не довів, чому їх не можливо було застосувати.

Відповідачем не спростовано, чому саме неможливість застосування саме заявленої позивачем митної вартості товару, з урахуванням всіх доданих документів є неправомірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення про визначення митної вартості № 800000017/2009/002608/1 від 01.09.2009 року прийняте відповідачем неправомірно, в супереч вимогам чинного законодавства України, а отже, є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.6 ст.264 Митного Кодексу України зазначено, що у разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів(обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів(обов'язкових платежів)повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 2.1. Порядку перерахування до Державного бюджету України митних платежів , затвердженого спільним Наказом Державного казначейства України та Державної митної служби України № 149/416 від 31.07.2002 року, митні платежі та інші податки і збори, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, зараховується на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства у розрізі кодів класифікації доходів бюджету .

Так, відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість : Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеній у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування… .

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України Про податок на додану вартість ввезення товарів в митному режимі імпорту, як об'єкт оподаткування, оподатковується за ставкою 20%.

Як встановив суд, виходячи з визначення Харківською митницею розміру митної вартості товару 230 783,31 грн. до сплати було визначено та сплачено позивачем розмір ПДВ 46 156,66 грн. (графа 47 ВМД), що на 21 528,28 грн. перевищує розмір ПДВ, що було визначено ТОВ Титан Груп , виходячи з заявленої декларантом митної вартості за ціною договору (розмір визначеного ТОВ Титан Груп ПДВ до сплати - 24 628,38 грн.). У зв'язку з тим, що рішення про визначення митної вартості № 800000017/2009/002608/1 від 01.09.2009 року винесено з порушенням чинного законодавства, то сума у розмірі 21 528,28 гривень є сумою надмірно сплачених ТОВ Титан Груп платежів до бюджету з податку на додану вартість та підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, ч.1 ст.158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Титан Груп до Харківської митниці, Головного управління державного казначейства у Харківській області про визнання нечинним рішення та повернення надмірно сплаченого ПДВ - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати Рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002608/1 від 01.09.2009 р.

Повернути з Державного бюджету України з р/р 31113031705002, код бюджетної класифікації -14010300 податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Титан Груп код ЄДРПОУ 33725098, р/р 26002200000252 в ВАТ ВІЕЙБІ БАНК у м. Києві, МФО 380537, надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 21 528.28 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять вісім гривень 28 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Титан Груп судові витрати в розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2010 року.

Суддя Піскун В.О.