Рішення

від 27.04.2017 по справі 703/3876/16-ц

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3876/16-ц

2/703/187/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Васильківської Т.В.

секретар судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Агро ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, -

встановив:

31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 28 грудня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 14 лютого 2012 року, мотивуючи його тим, що він не підписував з ТОВ Шпола - ОСОБА_3 додаткової угоди, щодо збільшення строку дії основного договору оренди до 31 грудня 2027 року.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що додаткова угода на думку відповідача підписана уповноваженою особою, тому підстав для визнання її недійсною немає.

Свідок ОСОБА_4 надала суду показання, що вона є матір'ю позивача, та саме вона підписала від його імені додаткову угоду до договору оренди. Відповідні події відбувались у грудні 2015 року, вона тоді була без окулярів, та думала, що підписує документ про отримання коштів, які тоді видавав орендар як додаткову винагороду за користування відповідною землею. Жодних доручень від сина на підписання додаткових угод до договору оренди вона не отримувала.

Свідок ОСОБА_5 будучи допитаною судом повідомила, що вона працює в ТОВ Шпола - ОСОБА_3 . В грудні 2015 року вона виготовила додаткову угоду щодо договору оренди земельної ділянки укладеного між ТОВ Шпола - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яку підписала його мати ОСОБА_4. Вона завжди діяла як представник ОСОБА_2, загальновідомим є факт, що це його мати, та він ніколи не заперечував проти того, що вона вчиняла в його інтересах дії щодо відповідної земельної ділянки. Доручень на підписання такої угоди у ОСОБА_4 не було.

Врахувавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю (а.с.7) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,29 га, яка розташована на території Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

14 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ Шпола- Агро ОСОБА_3 укладений договір оренди землі (а.с.12-13). Відповідно до п. 8 Договору оренди строк дії договору 5 років з часу набрання чинності договором.

11 лютого 2014 року реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області було здійснено державну реєстрацію відповідного договору оренди (а.с.8).

Позивач не маючи на меті продовжувати на майбутнє дію договору оренди, та наміром обробляти належну йому земельну ділянку самостійно, звернувся із заявою про своєчасне повернення земельних ділянок, у відповідь на що отримав листа від 16 серпня 2016 року за вих.№ 601, відповідно до якого згідно додаткової угоди, зазначена земельна ділянка перебуває в оренді строком до 31 грудня 2027 року (а.с.18).

Судом встановлено існування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №б/н від 14 лютого 2012 року, укладеної 28 грудня 2015 року, між ОСОБА_2 та ТОВ Шпола- Агро ОСОБА_3 , щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,29 га. (а.с. 9) Відповідна додаткова угода зареєстрована у державному реєстрі речових прав, що підтверджується інформаційною довідкою (а.с.10).

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивач в судовому засіданні вказував на те, що жодних угод про зміну строку дії договору ним не підписувалось, а про існування додаткової угоди від 28 грудня 2015 року він дізнався лише після звернення до ТОВ Шпола - ОСОБА_3 . Підпис на додатковій угоді та акті приймання передачі земельної ділянки не його, даних документів він не укладав та нікому не передавав повноважень за довіреністю на їх підписання.

Під час судового розгляду достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_2, є стороною оспорюваного правочину (додаткової угоди від 28 грудня 2015 року), проте в супереч вимог ч.3 ст. 203 ЦК України, свого волевиявлення на вчинення відповідного правочину він не висловлював, зокрема відповідної угоди він особисто не підписував, що підтверджується показаннями свідків допитаних судом, також він не надавав будь-якій іншій особи права підписувати таку угоду від свого імені, що підтверджується відсутністю виданих ним довіреностей на вчинення відповідних дій (а.с.19, 51).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що додаткова угода від 28 грудня 2015 року до договору оренди землі була укладена без волевиявлення позивача, а тому її слід визнати недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 грн.20 коп.

Керуючись ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № б/н від 14 лютого 2012 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 7123785500:02:002:0459 загальною площею 3,29 га, яка розташована на території Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, укладену 28 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Шпола-Агро ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та зареєстровану Смілянським міськрайонним управлінням юстиції Черкаської області, номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право за номером 463082.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Агро ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 28 квітня 2017 року.

Головуючий Т.В. Васильківська