Ухвала

від 26.04.2017 по справі 200/5095/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/482/17 Справа № 200/5095/17 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника третьої особи ОСОБА_7

слідчого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексгруп Україна» ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року накладено арешт на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Флексгруп Україна», відкритих в ПАТ «Райфазен Банк Аваль» м. Київ, вул. Лєскова, 9.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000497 від 23.02.2017 за фактом розкрадання бюджетних коштів службовими особами Самарської районної у м. Дніпро ради. В ході досудового розслідування встановлено, службові особи вказаної районної ради, шляхом перерахування коштів за безтоварні операції на рахунки фіктивних підприємств, здійснювали їх конвертування в готівку, внаслідок Проведеними заходами встановлено, що роботи фактично виконано не в повному об`ємі, а частина бюджетних коштів перераховується на підприємства з ознаками «фіктивності» з метою їх легалізації. В подальшому службовими особами ТОВ ВКП «СТАНДАРТ - ЛТД» грошові кошти в сумі 2 млн. грн. перераховано на рахунки підприємств з ознаками «фіктивності» ТОВ «ЕКАТЕРИНИНСЬКИЙ КОНТРАКТ» та ТОВ «АРТЕМІДА ІМПОРТ». Підприємства за юридичними адресами не знаходяться, директори вказаних підприємств фактичної діяльності не здійснюють. Також, допитаний свідок у кримінальному провадженні пояснив, що дійсно за адресою м. Дніпро, вул. «Академіка Белелюбського», 14 групою осіб здійснюється діяльність щодо «конвертування» грошових коштів за допомогою підприємств: ТОВ «Дніпропетровський завод спеціального обладнання», ТОВ «АРТЕМІДА ІМПОРТ», ТОВ «Ротор електрік плюс» та інших. До вказаної групи осіб входять ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інші особи.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання оскільки на вказаних у клопотанні рахунках, можуть матись грошові кошти здобуті злочинним шляхом, тобто є такими що відповідають вимогам ст. 98 КЇІК України та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є речовими доказами, що є підставою передбаченою п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, для накладення арешту.

В апеляційній скарзі представник третьої особи просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ТОВ «Флексгруп Україна» не має жодних господарських відносин з ТОВ Стандарт-ЛТД», ТОВ «Екатеринський контракт» та ТОВ «Артеміда імпорт». Жодних робіт з благоустрою дане підприємство не виконувало, оскільки це не входить до виду діяльності підприємства. Вказує, що усі без виключення господарські операції ТОВ «Флексгруп Україна» має необхідні первинні документи. Вважає, що грошові кошти на рахунках не відповідають вимогам ст. 98 КПК України щодо речових доказів, тому це не можу бути підставою для накладення арешту. Також, зазначає, що грошові кошти на які накладено арешт не відповідають критерієм, зазначеним в пунктах 2-3 ч. 2 ст. 170 КПК України і не підлягають конфіскації чи спеціальній конфіскації. Вважає, що слідчим суддею не дотримано вимог закону застосування способу накладення арешту, яке не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності, оскілки у даному випадку підприємство фактично паралізоване та не може здійснювати підприємницьку діяльність. Також, зазначає про невідповідність ухвали слідчого судді вимогам ст. 173 КПК України внаслідок відсутності належного обґрунтування наявних ризиків, правової підстави для накладення арешту та можливості використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника третьої особи адвоката ОСОБА_7 , який апеляційну скаргу підтримав і, з підстав зазначених в скарзі, просив її задовольнити, пояснення прокурора, який також підтримав скаргу, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як випливає із клопотання слідчого та оскаржуваної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Флексгруп Україна» стало твердження слідчого, з яким погодився слідчий суддя, що безготівкові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках суб`єкта господарювання можуть бути здобуті кримінально протиправним шляхом, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України і можуть бути використані як доказ.

З вказаними висновками слідчого судді, апеляційний суд погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно частин 2, 4, 5 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави застосування арешту майна…

Вказаним вимогам кримінального процесуального закону оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає в повній мірі.

Встановлено, що відносно ТОВ «Флексгруп Україна» не здійснюється кримінальне провадження, тому в даному провадженні воно має статус третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт майна.

При цьому, слідчим суддею залишено поза увагою, що накладення арешту на майно третьої особи на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, можливо тільки за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, зокрема якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених упунктах 1-4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 170 КПК України).

Будь-яких відомостей які б свідчили про наявність обставин, що грошові кошти вказаного товариства набуті безоплатно або в результаті протиправної схеми з розкрадання бюджетних коштів, ні в клопотанні слідчого ні в ухвалі слідчого судді не зазначено та не підтверджено матеріалами, доданими до клопотання слідчого.

З наданих матеріалів випливає, що існує підозра у використанні ТОВ «Флексгруп Україна» як елементу протиправної схеми з розкрадання бюджетних коштів. При цьому, як клопотання слідчого так і ухвала слідчого судді містять лише загальні формулювання обґрунтованості вказаних тверджень та мети арешту майна згідно положень процесуального закону, без подальшої конкретизації, а також не містить будь-якого обґрунтування необхідності арешту зазначеного майна.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу представника третьої особи та зазначив, що кримінальне провадження здійснюється відносно інших суб`єктів господарської діяльності, в ході проведення якого було встановлено відсутність підстав для накладення арешту на майно ТОВ «Флексгруп Україна».

В силу ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника третьої особи щодо майна якого вирішується питання про арешт та про необхідність її задоволення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексгруп Україна» ОСОБА_9 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року про накладення арешту на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Флексгруп Україна», відкритих ПАТ «Райфазен Банк Аваль», скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 про арешт майна, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4