Рішення

від 26.04.2017 по справі 903/270/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2017 р. Справа № 903/270/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Акціонера Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" ОСОБА_1

до відповідача: Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту"

про визнання недійсним підпункту 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. від 24.03.2017р. б/н

від відповідача: ОСОБА_3-в.о. директора

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 26.04.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Акціонер Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до відповідача- Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" про визнання недійсним підпункту 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту, в якому просила визнати недійсним підпункт 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту".

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне:

ОСОБА_1 є акціонером Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" (Інститут), їй на праві власності належать акції товариства в кількості 179 445 штук, які становлять - 23,9260% статутного капіталу товариства, що стверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах.

За організаційно-правовою формою Вищий навчальний заклад "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" є приватним акціонерним товариством.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства" статут юридичної особи за змістом є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми обов'язкові для учасників товариства, також визначає, зокрема компетенцію загальних зборів, склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

Рішенням загальних зборів акціонерів Вищого начального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" (протокол №1) від 22.05.2013 року затверджено нову редакцію статуту Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту".

Розділом 9 статуту визначено органи управління інституту якими є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, ректор, ревізійна комісія.

Підпунктом 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту Інституту встановлено, що виключною компетенцією Наглядової ради є прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить понад 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.

Дане положення статуту Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту", на думку позивача, підлягає визнанню недійсним з мотивів невідповідності приписам Закону України "Про акціонерні товариства".

Так, відповідно до приписів п.22 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства відносить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

А як роз'яснено п.2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 року судам слід виходити з того, що у разі коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Отже, всупереч імперативній нормі п.22 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" у статут було включено норму за якою одне з виключних повноважень загальних зборів акціонерів було закріплене за наглядовою радою інституту. Відтак, положення підпункту 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту суперечить приписам п.22 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", які мають вищу юридичну силу і тому підлягає визнанню недійсними.

Ухвалою господарського суду Волинської області справу №903/270/17 прийнято до провадження. та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 26.04.2017р. на 14 год. 30 хв.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; копію рішення загальних зборів акціонерів товариства (протокол №1 від 22.05.2013р.); відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут; рішення загальних зборів акціонерів товариства (протокол №1 від 22.05.2013р.); інші докази щодо проведення зборів.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх в повному обсязі.

Крім того, звернувся до суду з заявою б/н від 26.04.2017р. (вх.№01-88/37/17 від 26.04.2017р.), в якій у зв'язку з зайвою сплатою судового збору у розмірі 1 600,00грн. при подачі позовної заяви, просив суд, повернути йому зайво сплачений судовий збір.

Крім того, супровідним листом б/н від 26.04.2017р. (вх.№01-54/4113/17 від 26.04.2017р.) долучив до матеріалів справи копії протоколу загальних зборів акціонерів Волинського інституту економіки та менеджменту у формі закритого акціонерного товариства від 22.05.2013р. та переліку акціонерів, яким надсилатиметься письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства станом на 16.03.2017р.

Відповідач в судовому засіданні 26.04.2017р. та у відзиві б/н від 26.04.2017р. (вх.№01-54/4115/17 від 26.04.2017р.) позов визнав та просив суд його задоволити.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є акціонером Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" (Інститут), їй на праві власності належать акції товариства в кількості 179 445 штук, які становлять - 23,9260% статутного капіталу товариства, що стверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах.

Позивач- Акціонер Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до відповідача- Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" про визнання недійсним підпункту 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту, в якому просила визнати недійсним підпункт 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту".

Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.3 постанови №4 від 25.02.2016р. роз'яснено, що спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею. Корпоративними також є спори про ліквідацію юридичної особи чи скасування її державної реєстрації за позовами учасників (засновників, акціонерів, членів) до цієї юридичної особи.

Відповідно до пунктів 13, 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства,статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

При вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства,

його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який

здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства.

У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Згідно з пунктом 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 року під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України. З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства", статтею 13 Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно зі ст. 1 Закону України Про акціонерні товариства , цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про акціонерні товариства акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. (ч.ч.1, 2 ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства ).

За організаційно-правовою формою Вищий навчальний заклад "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" є приватним акціонерним товариством.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства" статут юридичної особи за змістом є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми обов'язкові для учасників товариства, також визначає, зокрема компетенцію загальних зборів, склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів акціонерів Вищого начального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" (протокол №1) від 22.05.2013 року затверджено нову редакцію статуту Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту".

Згідно з пунктом 1.1. статуту Вищий навчальний заклад "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за яким посвідчуються акціями. Товариство засноване шляхом перетворення товариства з повною відповідальністю "Волинський центр управління, бізнесу та права" у закрите акціонерне товариство.

Змінено тип акціонерного товариства відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства" та рішення Зборів акціонерів від 22.05.2013р. на Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту". Зміна найменування акціонерного товариства з закритого на приватне не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Розділом 9 статуту визначено органи управління інституту якими є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, ректор, ревізійна комісія.

Спірним підпунктом 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" встановлено, що виключною компетенцією Наглядової ради є прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить понад 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.

Дане положення статуту, а саме підпункт 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" підлягає визнанню недійсним з мотивів невідповідності приписам Закону України "Про акціонерні товариства".

Так, відповідно до приписів п.22 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства відносить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Статтею 42 Закону України "Про акціонерні товариства" будь-які обов'язки акціонерів, що суперечать закону, не можуть визначатися статутом або іншими документами товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про акціонерні товариства загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

В пункті 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 року зазначено, що судам слід виходити з того, що у разі коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Отже, всупереч імперативній нормі п.22 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" у статут було включено норму за якою одне з виключних повноважень загальних зборів акціонерів було закріплене за наглядовою радою інституту. Відтак, положення підпункту 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту суперечить приписам п.22 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", які мають вищу юридичну силу і тому підлягає визнанню недійсними.

Крім того, відповідач в судовому засіданні 26.04.2017р. та у відзиві б/н від 26.04.2017р. (вх.№01-54/4115/17 від 26.04.2017р.) позов визнав та просив суд його задоволити.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом ; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

В заяві б/н від 26.04.2017р. (вх.№01-88/37/17 від 26.04.2017р.) позивач просив суд, повернути йому зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 600,00грн., сплачений на підставі квитанції №54 від 17.03.2017р. в сумі 3 200,00грн.

Враховуючи клопотання позивача про повернення йому зайво сплаченого судового збору в розмірі 1 600,00грн., сплаченого ним згідно квитанції №54 від 17.03.2017р. (оригінал квитанції №54 від 17.03.2017р. знаходиться в матеріалах справи (а.с. 7)), суд вважає за необхідне повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 600,00грн., сплачений ним згідно квитанції №54 від 17.03.2017р.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним підпункт 17 пункту 9.3.1 розділу 9 статуту Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" (нова редакція), який затверджено загальними зборами акціонерів Волинського інституту економіки та менеджменту у формі закритого акціонерного товариства (протокол №1 від 22.05.2013р.), зареєстрований 11.02.2014р. за №11981050019002136.

3. Стягнути з Вищого навчального закладу "Приватне акціонерне товариство "Волинський інститут економіки та менеджменту" (м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, код 20122171)

на користь ОСОБА_1 (м. Луцьк, проспект Відродження, 5/72, код НОМЕР_1)

1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

28.04.2017

Суддя С. В. Бондарєв