Рішення

від 25.04.2017 по справі 908/388/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/31/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 Справа № 908/388/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» , (49602, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» , (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 24/1)

про стягнення штрафу в сумі 66 955,00 грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_3, довіреність від 25.10.2016р. № 2050;

Від відповідача - не з'явився

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 66955,00грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/388/17, присвоєно справі номер провадження 32/31/17, з призначенням судового засідання на 05.04.2017 р.

Ухвалою суду від 05.04.2017 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 25.04.2017 р.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та обґрунтовує їх ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'являвся, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Місцезнаходженням відповідача згідно з позовною заявою є Запорізька область, м.Мелітополь, Каховське шосе, буд. 24/1, також дана адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить витяг з реєстру наданий позивачем. Ухвали суду направлялись відповідачу на цю адресу, та поверталися до суду, з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання .

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

У засіданні суду 25.04.2017 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію Нижньодніпровськ-Вузол ОСОБА_1 залізниці за залізничною накладною № 50401835, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» у вагоні № 60417466 було відправлено вантаж (лом чорних металів, не поіменований в алфавіті) масою 63000 кг. Провізна плата склала 13 391,00 грн.

29.08.2016 р. на станції ОСОБА_1 залізниці здійснено контрольне перезважування вагону № 60417466 та встановлено, що відповідно до перевізного документа у вагоні № 60417466 значиться тара - 25000 кг., нетто - 63000 кг. Фактично виявилось: у вагоні № 60417466 брутто - 87320 кг., тара - 25000 кг., нетто - 62320 кг., що менше ваги вказаної в документі на 680 кг.

За даними обставинами складено комерційний акт № 001892/175 від 29.08.2016 р.

Позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, про стягнення з відповідача штрафу в сумі 66 955,00 грн. (5-ти кратна провізна плата) на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, нарахованого в зв'язку з невірним визначенням відповідачем маси вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічний припис містить ст. 307 ГК України.

Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт» , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут) визначено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Аналогічне викладено в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. Згідно з п. 1.3 даних Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.

Частинами 1, 2 ст. 24 Статуту визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 37 Статуту, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Маса вантажів визначається відправником. Тип ваг указується у накладній.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що «маса вантажу визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). Відповідно до п. 2.3 зазначених Правил, правильність внесених в перевізний документ відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Як вбачається з залізничної накладної № 50401835, в графі 26 «Спосіб визначення маси» зазначено: «автомобільні ваги» , в графі 24 «Маса вантажу, визначена відправником» зазначено: « 63000» .

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Пунктом 1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. N 334, встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458).

Згідно абзацу 3 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення затвер джених наказом МТУ від 21.11.2000 р. № 644 залізниця приймала вантаж до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його марку вання (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кілько сті. Таким чином працівник залізниці здійснивши візуальний огляд вагону не міг визначити масу вантажу при відправці без зважування. Залізниця не приймала участі у зважуванні вантажу, за правильність внесе них даних до залізничної накладної відповідальність згідно п. 2 Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом МТУ від 21.11.2000 р. № 644 зі змінами та доповненнями несе вантажовідправник, за виключенням тих випадків коли залізниця за заявою вантажовідправника та після проведення відповідної оплати приймає участь у зважуванні ван тажу.

Як свідчать матеріали справи, від 29.08.2016р. комерційним актом № 001892/175 засвідчено невідповідність маси вантажу на 680 кг даним, зазначеним відповідачем у залізничній накладній № 50401835.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. № 04-5/225 у застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Вивчивши та оцінивши комерційний акт № 001892/175 від 29.08.2016 р., суд вважає його таким, що складений відповідно до вимог, які ставляться до його складання.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про невірне зазначення відповідачем у залізничній накладній № 50401835 маси вантажу.

Згідно розрахунку позивача штраф за невірно зазначену масу вантажу у накладній № 50401835 на вагон № 60417466 складає суму 66 955,00 грн. (13 391,00 (провізна плата, грн.) х 5 = 66 955,00 грн. штраф).

Таким чином, розрахунок штрафу позивачем здійснено вірно, а вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, суд визнає обґрунтованими та доведеними.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» про стягнення 66 955,00 грн. штрафу задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Мет» , (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 24/1, р/р 26004010340951 у ПАТ ВТБ Банк у м. Київ МФО 321767, ЄДРПОУ 38755258) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» , (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, р/р 2600757872107, МФО 322959, ЄДРПОУ 40081237) 66 955 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. штрафу, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп . судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України « 28» квітня 2017 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.