Рішення

від 27.04.2017 по справі 908/432/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/39/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017 Справа № 908/432/17

За позовом: Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, 28)

До відповідача: Нововасилівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Нововасилівка, вул. Польова, 18 - а)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1: Вільнянська районна рада Запорізької області (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 12)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2: Відділ освіти, молоді та спорту Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Космодем'янської, 1)

про визнання договору недійсним

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, директор, витяг з наказу №37 від 15.08.1975

ОСОБА_2, довіреність б/н від 19.01.2017

Від 3-ої особи - 1: не з'явився

Від 3-ої особи - 2: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.03.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до Нововасилівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 01.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/432/17, справі присвоєно номер провадження - 5/39/17, розгляд якої призначено на 10.04.2017. Ухвалою суду від 10.04.2017 № 908/432/17 до участі у справі залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1 Вільнянську районну раду Запорізької області, 2 Відділ освіти, молоді та спорту Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, розгляд справи відкладено на 27.04.2017. У судовому засіданні 27.04.2017 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судове засідання 27.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника позивача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні позивач не скористався.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги про визнання договору оренди транспортного засобу № б/н від 02.02.2015 обґрунтовані ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 3, 118 ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 54-58, 61, 64 ГПК України.

Предмет договору - автобус пасажирський марки АС-Р-32053-07 «Мрія» д/н НОМЕР_1, відповідно до технічного паспорту, належить відділу освіти молоді та спорту Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. Відповідно до наказу відділу освіти молоді та спорту Вільнянської РДА від 17.02.2014 №92 автобус переданий Нововасилівському НВК в експлуатацію. Вказаний автобус прийнятий на баланс Нововасилівського НВК 18.02.2014. Балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Згідно з Порядком, списання майна спільної власності територіальних громад сіл. селища, міста Вільнянського району шляхом безоплатної передачі з балансу на баланс підприємств, установ, закладів, прийнятого рішенням Вільнянської районної ради від 22.11.2013 № 4 безоплатна передача Майна з балансу на баланс суб'єктів господарювання проводиться з дозволу районної ради. Дозвіл надається у вигляді рішення районної ради (п. 3 Порядку). Відповідне рішення районною радою не приймалось. Власником майна залишається відділ освіти молоді та спорту Вільнянської РДА. Майнові права та право розпорядження майном до Нововасилівського НВК не переходили. Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі. або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладення договору найму. Отже Нововасилівський НВК. в особі директора ОСОБА_3, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання договору, вказаного у позовній заяві. Порядок передачі об'єктів спільної власності територіальної громади в оренду затверджено рішенням Вільнянської районної ради від 16.03.2012 №15. Вказаний документ є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, який обов'язковий для виконання на території Вільнянського району, тобто встановлює публічний порядок розпорядження майном територіальної громади, гарантований Конституцією та законами України. Відповідно до п. 5.4. Статуту Нововасилівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради, основні фонди навчального закладу не можуть бути продані, здані в оренду, передані або відчужені у будь-який спосіб без згоди засновника - Вільнянської районної ради. Рішення радою не приймалося. Щодо нарахування орендної плати за вказаними у позовній заяві договорами, тут також порушено публічний порядок укладення договорів, встановлений рішенням Вільнянської районної ради від 16.03.2012 №15 Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вільнянського району. Відповідно до п.6 Методики, розмір річної орендної плати у разі оренди іншого окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) встановлюється за згодою сторін, але не менше ніж 10 відсотків вартості орендованого майна, за результатами незалежної оцінки. А у разі, коли Орендарем є суб'єкт малого підприємництва - не менше ніж 7 відсотків залишкової вартості орендованого майна за результатами такої оцінки.

Незалежна оцінка об'єкта оренди здійснюється суб'єктами оціночної діяльності -юридичними особами (експертами), які мають угоду з Фондом державного майна України на право проведення незалежної оцінки майна. Експерт несе цивільно-правову відповідальність за обґрунтовування висновків щодо незалежної оцінки майна.

Порушуючи встановлений органом місцевого самоврядування загальнообов'язковий порядок укладення договорів оренди спільного майна територіальних громад, директор Нововасилівського НВК самостійно, власним наказом від 18.02.2014 створює комісію, яку уповноважує провести оцінку транспортного засобу. Повноваження комісії, як і акт, складений нею не мають юридичної сили та є незаконними.

Порушенням встановленого порядку передання майна в оренду є також відсутність письмових пропозицій, щодо укладення договорів оренди і будь-якого листування між Позивачем і Відповідачем до укладення договору, що є також суттєвою умовою для оренди майна спільної власності територіальних громад. Договір оренди, вказаний у позовній заяві, укладено з порушенням порядку, встановленого органом місцевого самоврядування та гарантованого Конституцією і законами України щодо майна, яке є спільною власністю територіальних громад сіл. селища, міста Вільнянського району та обліковується на балансах комунальних підприємств та бюджетних закладів (установ), а також іншого окремого індивідуально визначеного майна. Порядок, який розроблений відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України. Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про оренду державного та комунального майна" та регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл. селища, міста Вільнянського району, що обліковується на балансах комунальних підприємств, бюджетних установ або закладів, які засновані на майні спільної власності територіальних громад сіл. селища, міста вільнянського району, та окремого індивідуально визначеного майна, регулює майнові відносини між Орендодавцями та Орендарями щодо господарського використання майна спільної власності територіальних громад сіл. селища, міста Вільнянського району, та окремого індивідуально визначеного майна.

Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 27.04.2017 проти позову заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві, який наданий до канцелярії суду 10.04.2017, а саме: 02.02.2015 між Нововасилівським навчально-виховним комплексом Вільнянської районної ради - орендодавець та Павлівською сільською радою - орендар було укладено договір оренди транспортного засобу № б/н. Згідно акту прийому-передачі транспортного засобу (пасажирського автобусу) відповідач передав, а позивач прийняв автобус пасажирський: марки АС-Р-32053-07 «Мрія» , державний номер НОМЕР_1, дата випуску 17.07.2013 року, жовтого кольору, номер кузова ХІМ 3205СRD001930, номер двигуна Д2457Е2785846, що знаходиться на балансі відповідача. Відповідно до п. п. 8.1. договору від 02.02.2015, строк дії договору становить з 12.01.2015 року по 31.12.2015 включно. Якщо орендодавець у строк 30 календарних днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, то строк оренди автобуса продовжується на один рік і оформлюється додатковою угодою договору. 31.12.2015 р. згідно акту прийому - передачі транспортного засобу (пасажирського автобусу), позивач передав, а відповідач прийняв автобус пасажирський: повернув марки АС-Р-32053-07 «Мрія» , державний номер НОМЕР_1, дата випуску 17.07.2013 року, жовтого кольору, номер кузова ХІМ 3205СRD0001930, номер двигуна Д2457Е2785846. За весь час дії договору, його умови сторонами виконувались (орендодавець передав транспортний засіб, а орендар, частково викопав свої зобов'язання, щодо сплати орендної плати за договором), у продовж тривалого часу й на час звернення позивача до суду договір є припиненим. Зазначені позивачем підстави визнання договору недійсним не є доцільними, оскільки визнавати договір недійсним на майбутнє (тим паче, що вони сторонами виконувались) немає підстав, так як відповідно до умов договору, договір припинено у зв'язку з закінченням строку дії договору і на момент звернення позивача до суду з даним позовом договір не діє. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 у судове засідання 27.04.2017 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноважених представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена своєчасно та належним чином шляхом направлення на її адресу відповідної ухвали суду. Своїм правом бути присутньою у судовому засіданні не скористалася.

Третя особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 у судове засідання 27.04.2017 не з'явилася. Від Відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області надійшла заява вих. № 01-10/300 від 24.04.2017, відповідно до якої третя особа просить суд розглянути справу за відсутності її представника. Клопотання судом задоволено.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2015 між Нововасилівським навчально-виховним комплексом Вільнянської районної ради (далі - Орендодавець) та Павлівською сільською радою (далі - Орендар) було укладено Договір оренди транспортного засобу №78 (надалі - Договір від 02.02.2015), відповідно до п.п. 1.1. - 1.2.7. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування шкільний автобус, визначений у цьому договорі (далі - автобус), а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування автобус, забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію і сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Предметом договору від 02.02.2015 є: пасажирський автобус марки: АС-Р-32053-07 «Мрія» , державний номер НОМЕР_1, датою випуску 17.07.2013 року, жовтого кольору, номер кузова ХІМ 3205СRD0001930, номер двигуна Д2457Е2785846.

Вартість автобуса станом на 17.07.2013 складає 381996,00 грн. згідно із видатковою накладною № 851 від 24.07.2013, постачальник Іноземне підприємство АІС - Столиця ЄДРПОУ 34486224, ІПН 344862226593, номер свідоцтва 39124588.

Відповідно до п. 1.2.8 договору орендодавець є балансоутримувачем відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської райдержадміністрації від 17.02.2014 № 92 та ОСОБА_3 приймання передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 18.02.2014.

Згідно п. 3.1 договору передача автобусу в оренду здійснюється за актом приймання -передачі.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.4., 4.5. Договору від 02.02.2015, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Вільнянської районної ради від 16.03.2012. №15. Місячна орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - січень 2015 р. складає 3 986,73 грн. (без ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Загальна сума Договору від 02.02.2015 складає 22369 грн. Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця у 100% розмірі щомісячно, до 25 числа, наступного за тим. що підлягає оплаті. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни Методики її розрахунку, встановлення нових орендних ставок, ціни і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України та нормативно-правовими документами, затвердженими рішеннями Вільнянської районної ради.

18.09.2015 сторонами була укладена Додаткова угода до договору № б/н від 02.02.2015, відповідно до якої, в зв'язку зі збільшенням суми договору на 23 500, 00 грн. п.4.1 договору викладено в наступній редакції: Загальна сума договору складає 45 869, 00 грн. (а.с. 14, 51).

Строк дії договору становить з 12.01.2015 по 31.12.2015 включно (п. 3 ст. 631 ЦК України, п. 8.1. договору від 02.02.2015).

Пунктом 8.2 договору сторони узгодили, що якщо орендодавець у строк 30 календарних днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, то строк оренди автобуса продовжується на один рік і оформлюється додатковою угодою до договору.

Орендодавець в повному обсязі виконав умови договору від 02.02.2015, що підтверджується актами виконаних робіт: №3 від 15.01.2015; №4 від 17.02.2015; №7 від 24.03.2015; №9 від 16.04.2015; №12 від 20.05.2015; №15 від 11.06.2015; №16 від 17.07.2015; №17 від 25.08.2015; №18 від 23.09.2016; №21 від 23.10.2016; №22 від 12.11.2015; №23 від 11.12.2015, № 24 від 11.12.2015 (а.с. 66 - 78).

Згідно із випискою по рахунку позивач здійснював орендні платежі (а.с. 52 - 54).

Відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської районного державної адміністрації Запорізької області № 92 від 17.02.2014 створено комісію для передачі автотранспорта: ПАЗ 4234, державний номер НОМЕР_2; АС-Р-32053-07 «Мрія» , державний номер НОМЕР_1, що обліковуються на балансі відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської районної державної адміністрації.

Згідно акту прийому-передачі транспортного засобу (пасажирського автобусу), 18.02.2014 відповідач передав, а позивач прийняв автобус пасажирський: марки АС-Р-32053-07 «Мрія» , державний номер НОМЕР_1, дата випуску 17.07.2013 року, жовтого кольору, номер кузова ХІМ 3205СRD0001930, номер двигуна Д2457Е2785846, що знаходиться на балансі відповідача (а.с. 16, 88).

Також, в матеріалах справи міститься ОСОБА_3 прийому-передачі транспортного засобу (пасажирського автобусу) № б/н від б/д, відповідно до якого Нововасилівський навчально-виховний комплекс передає, а Павлівська сільська рада приймає на строк, згідно договору оренди, транспортний засіб, а саме: автобус пасажирський: марки АС-Р-32053-07 «Мрія» , державний номер НОМЕР_1, дата випуску 17.07.2013 року, жовтого кольору, номер кузова ХІМ 3205СRD0001930, номер двигуна Д2457Е2785846, що знаходиться на балансі відповідача (а.с. 49).

08.01.2015 сторонами складено акт оцінки транспортного засобу (а.с. 50).

Відповідач неодноразово звертався до позивача з листами з вимогою щодо сплати заборгованості з орендної плати за договором № б/н від 02.02.2015 (а.с. 81 - 85). Листом від 08.02.2016 № 01-20/43 Павлівська сільська рада повідомила відповідачу про те, що розрахунки з заборгованості по орендній платі плануються провести до кінця 2017 року.

Так, 31.12.2015 згідно акту прийому - передачі транспортного засобу (пасажирського автобусу), позивач передав, а відповідач прийняв автобус пасажирський марки АС-Р-32053-07 Мрія , державний номер НОМЕР_1, дата випуску 17.07.2013 року, жовтого кольору, номер кузова ХІМ 3205СШ30001930, номер двигуна Д2457Е2785846 (а.с. 87).

Отже, строк дії договору закінчився 31.12.2015.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» ).

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч.1 статті 627 ЦК України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Взаємовідносини між орендодавцем автомобіля та орендарем регулюються ст.ст. 798- 805 Цивільного кодексу України і ст.ст. 283- 291 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 798 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

При вирішенні даного спору про визнання договору недійсним, суд також бере до уваги, що договір оренди було підписано без зауважень орендарем та орендодавцем, що відповідно до ст. 640 ЦК України є доказом того, що договір є укладеним.

Суд дійшов висновку, що вказаний договір не суперечить приписам ст. 92 Цивільного кодексу України, а директор Нововасилівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області ОСОБА_1 та сільський голова Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_4 уклали договір оренди транспортного засобу № б/н від 02.02.2015 у відповідності наданим їм повноваженням.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Зміст цього поняття розкрито статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до правових приписів якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною четвертою ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторони (позивач та відповідач) погодили текст та приступили до виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

Як зазначалося вище, 31.12.2015 згідно акту прийому - передачі транспортного засобу (пасажирського автобусу), позивач передав, а відповідач прийняв автобус пасажирський: марки АС-Р-32053-07 «Мрія» , державний номер НОМЕР_1, дата випуску 17.07.2013 року, жовтого кольору, номер кузова ХІМ 3205СRD0001930. номер двигуна Д2457Е2785846.

Позивач та відповідач за весь час дії договору виконували його умови, а саме орендодавець передав транспортний засіб, а орендар, частково виконав свої зобов'язання, щодо сплати орендної плати за договором, у продовж тривалого часу та на час звернення позивача з позовом до суду договір є припиненим.

Відповідно до ст. 207 ЦК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Вищий господарський суд України у постановах від 23.09.2014 у справі № 5011-34/10316-2012, від 15.04.2012 у справі № 16/558 та від 24.12.2009 дійшов правового висновку про те, що фактичне користування майном на підставі договору оренди у разі визнання цього договору недійсним унеможливлює проведення між сторонами реституції. Оскільки повернути сторони у первісне становище практично неможливо, такий договір відповідно до частини 3 статті 207 ГК України має бути визнано недійсним (нікчемним) і припинено лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Подібна за спрямованістю позиція висловлювалась Верховним Судом у складі судової палати у господарських та цивільних справах в постановах: №3-38гс14 (5011-31/17917-2012) від 19.08.2014; № 3-1143гс15 (918/144/15) від 23:12.2015; №3-195гс15 (910/24029/13).

Зазначені позивачем підстави визнання договору недійсним не є доцільними, оскільки визнавати договір недійсним на майбутнє, а також враховуючи те, що вони сторонами виконувались, немає підстав, так як відповідно до умов договору, договір припинено у зв'язку з закінченням строку дії договору і на момент звернення позивача до суду з даним позовом договір не діє.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, суд дійшов висновку, що укладаючи договір оренди транспортного засобу №б/н від 02.02.2015 Нововасилівським навчально-виховним комплексом Вільнянської районної ради та Павлівською сільською радою дотримано вимоги статті 203 Цивільного Кодексу України та мало на меті реальне настання правових наслідків, про що свідчить той факт, що сторони приступили до виконання договору, а відтак, відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Частиною 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Недодержання форми правочину, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність правочину лише у разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема, статтями 547, 981, 1055, 1059, 1107 ЦК України (договори страхування, кредитні угоди та ін.), оскільки зазначена форми або процедури не є елементом форми правочину. І тільки у зазначених випадках правочин є нікчемним.

У випадку, якщо позивач вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, він має право на захист своїх прав у інший спосіб, передбачений чинним законодавством.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Згідно з частинами 4, 7 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічні приписи встановлені ст. 638 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 ЦК визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать наявні в матеріалах справи та пояснення сторін, орендар користувався та сплачував за оренду транспортного засобу - пасажирського автобусу марки: АС-Р-32053-07 «Мрія» , державний номер НОМЕР_1, датою випуску 17.07.2013 року, жовтого кольору, номер кузова ХІМ 3205СRD0001930, номер двигуна Д2457Е2785846 - оспорюваного правочину.

Факт сплати коштів (не у повному обсязі) згідно договору оренди позивачем не заперечується, отже позивач фактично прийняв до виконання оспорюваний правочин.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором. Оскільки договір закінчився, майно повернуто, то зобов'язання за спірним договором є припиненими. Отже, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Відповідно до п 2.2 Постанови Пленуму ВГС України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", передбачено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в тому числі, враховуючи те, що на момент звернення позивача з позовом до суду договір припинив свою дію, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 28.04.2017.