Рішення

від 19.04.2017 по справі 924/50/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/37/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 Справа № 924/50/17

за позовом Приватного підприємства «Калинський ключ» , (32354, село Калиня, Кам'янець - Подільського району)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВКП ТехАгроЛюксПлюс» , (71100, м. Бердянськ, Запорізька область, Мелітопольське шосе, 80/162)

про стягнення 51578 грн. 76 коп.

Суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28 лютого 2017р. №924/50/17, на підставі ст. ст. 15, 17 ГПК України, справу № 924/50/17 передано за підсудністю.

Заявлено позов Приватного підприємства «Калинський ключ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВКП ТехАгроЛюксПлюс» про стягнення 15000 грн. 00 коп. суми передплати сплаченої за договором № 306 від 22.08.2016р. на поставку пристосування для збирання соняшника ПС-7 до жниварки ЖЗК-7-5 комбайну Полісся у кількості 1шт., суми пені в розмірі 578 грн. 76 коп. за невиконання зобов'язань по договору та 36000 грн. 00 коп. збитків.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги. В відзиві на позовну заяву вказує на те, що позов є необґрунтованим, адже саме позивачем було порушено умови договору поставки № 306 укладеного 22.08.2016 року щодо оплати та відвантаження продукції.

Згідно п.1.2. договору вартість пристосування для збирання соняшника ПС-7 до жниварки ЖЗК -7-5 комбайн) Полісся , яке є предметом договору, було визначено сторонами у розмірі 39 900 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.2.1 цього договору позивач зобов'язався, як покупець за договором, здійснити передоплату вартості продукції у розмірі 50 % від її вартості, тобто мав перерахувати на рахунковий рахунок ТОВ "ВКТГ' ТехАгроЛюкс Плюс" передоплату у розмірі 19950 грн.(50 % від 39900 грн. вартості продукції), натомість перерахував лише 15 000 гри., тобто не доплатив 4 950 гривень, чим порушив умови договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2017р. справу прийнято до провадження, провадженню присвоєно номер 32/37/17. Справа призначена до розгляду на 19.04.2017р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Враховуючи заперечення, викладені в відзиві на позову заяву, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

03.04.2017р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшло клопотання ПП «Калинський ключ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з причин віддаленого знаходження позивача від місця знаходження суду, а також наявності значних витрат, необхідних для прибуття позивача до суду.

Ухвалою суду від 06.04.2017р. клопотання ПП «Калинський ключ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції судом відхилено.

03 квітня 2017р. на виконання ухвали суду від 10.03.2017р. від позивача по справі надійшли витребувані матеріали (судом долучені до матеріалів справи). А також, клопотання про стягнення судових витрат у вигляді витрат на надання правової допомоги виплаченої адвокату в розмірі 5000грн. 00коп.

Клопотання позивача про стягнення судових витрат за надання юридичних послуг, судом прийнято до розгляду.

Представники сторін в судове засідання 19.04.2017 р. не з'явились.

19 квітня 2017р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання в зв'язку з зайнятістю юриста в іншому судовому засіданні.

У той же день, 19.04.2017р. електронною поштою на адресу господарського суду запорізької області від позивача також надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Клопотання сторін розглянуті в судовому засіданні 19.04.2017р. та залишені без задоволення.

Судом встановлено що наданих суду матеріалів достатньо для розгляду спору по суті, згідно зі ст. 75 ГПК України.

19.04.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВКП ТехАгроЛюкс Плюс (надалі постачальник) та ПП Калинський ключ (надалі покупець) було укладено договір № 306 від на поставку - пристосування для збирання соняшника ПС-7 до жниварки ЖЗК-7-5 комбайну Полісся у кількості 1 (одна) шт.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВКП ТехАгроЛюкс Плюс як Постачальник зобов'язується відвантажити, а ПП Калинський ключ , як Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар - пристосування для збирання соняшника ПС-7 до жниварки ЖЗК-7-5 комбайну Полісся у кількості 1 (одна)штука.

Згідно пункту 1.2 договору, сума договору складає 39900 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот грн.00 коп).

Згідно п. 2.1 договору оплата за продукцію здійснюється безготівковим рахунком на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі:

- 50% передплати ;

- 50 % по факту виготовлення продукції.

Відповідно п.2.1 договору, позивач платіжним дорученням № 18 від 23 серпня 2016 року здійснив передоплату за пристосування для збирання соняшника ПС-7 до жниварки ЖЗК-7-5 перерахував ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВКП ТехАгроЛюкс Плюс кошти в сумі 15000 гривень .

Обґрунтовуючи позовні вимоги , позивач вказує, що відповідачем не виконано умови договору, товар - Пристосування для збирання соняшника ПС-7 до жниварки ЖЗК-7-5 комбайну Полісся у кількості 1 (одна) шт. на адресу позивача не поставлено, внаслідок чого, позивач був змушений взяти в оренду сільськогосподарську техніку з даним пристосуванням і зібрати урожай соняшника.

Позивач посилається на п. 3.1 договору, згідно з яким сторона, що відмовляється від виконання зобов'язання за цим договором, відшкодовує збитки.

Згідно частини 2 статті 224 Господарського суду України (далі - ГК України) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Статтею 22 цього ж кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Оцінивши матеріали справи, судом встановлено відсутність вищевказаних умов для відшкодування збитків, виходячи з наступного :

Згідно пункту 1.2 договору укладеного між сторонами, сума договору складає 39900 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот грн.00 коп.).

Згідно п. 2.1 договору оплата за продукцію здійснюється безготівковим рахунком на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі:

- 50% передплати ;

- 50 % по факту виготовлення продукції.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується самим позивачем, що передплата за договором № 306 від 22.08.2016р. була здійснена в розмірі 15000 грн. 00 коп., тобто сума передплати була перерахована позивачем не в повному розмірі (не доплачено 4950 грн. 00коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо від відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором , актами цивільного законодавства чи впливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до п. 2.4. договору, виготовлення продукції здійснюється до 05 вересня 2016р . , а відвантаження транспортом та за рахунок покупця.

Тобто, позивач повинен був перерахувати на рахунок відповідача передплату в розмірі 19950грн. 00 коп. (50%) до 05.09.2016р.

Внаслідок невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань, відповідач мав правові підстави відстрочити виконання своїх зобов'язань.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що протиправна поведінка та вина відповідача відсутні.

Також, як і відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Слід зазначити, що укладення позивачем з іншими контрагентами договорів для здійснення своєї господарської діяльності є його волевиявленням .

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, в ході здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач діє на власний розсуд та має і повинен розуміти всі ризики, які можуть мати його правовідносини з контрагентами.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, в задоволенні вимог щодо стягнення збитків в розмірі 36000 грн. 00 коп. слід відмовити.

Позивачем, також заявлена до стягнення сума пені в розмірі 578 грн. 76 коп. за неналежне виконання умов договору по поставці продукції.

Враховуючи те, що зобов'язання за договором не були виконані відповідачем внаслідок прострочки кредитора, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог по стягненню пені.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк не виконав роботу (послуги), покупець (замовник) має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Беручи до уваги той факт, що позивачем була частково перерахована сума передплати, що не заперечується відповідачем, а також те, що 13 вересня 2016 року листом вих № 13/09 позивач просив повернути суму попередньої плати, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої плати перерахованої по договору № 306 від 22.08.2016р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимог слід задовольнити частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, в частині задоволених вимог покладаються на відповідача.

Клопотання позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 5000грн. 00 коп. судом залишено без задоволення, беручи до уваги відсутність вини відповідача у даному спорі, а також несорозмірність задоволених вимог та послуг адвоката оплачених позивачем.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Калинський ключ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВКП ТехАгроЛюксПлюс» про стягнення 51578 грн. 76 коп. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВКП ТехАгроЛюксПлюс» , (71100, м. Бердянськ, Запорізька область, Мелітопольське шосе, 80/162) на користь Приватного підприємства «Калинський ключ» , (32354, село Калиня, Кам'янець - Подільського району) суми передплати в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., суми судового збору 630 (шістсот тридцять) грн.. 27 коп.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України « 27» квітня 2017 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.