Рішення

від 26.04.2017 по справі 908/420/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/42/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017 Справа № 908/420/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт» (04112 АДРЕСА_1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 184060 грн. 04 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 13 від 03.01.2017 р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 290 від 03.03.2017 р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт» , м. Київ, до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , м. Запоріжжя, про стягнення 159330 грн. 36 коп. основного боргу, 14300 грн. 44 коп. пені, 8910 грн. 15 коп. - інфляційних збитків, 1519 грн. 09 коп. - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2017 р., справу № 908/420/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 01.03.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., порушено провадження у справі № 908/420/17, присвоєно справі номер провадження 27/42/17 та призначено судове засідання на 03.04.2017 р.

У судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті, судом оголошувалась перерва до 26.04.2017 р.

У судовому засіданні 26.04.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг № 440916 від 28.09.2016 р. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 11, 205, 530, 612, 625, 693 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 03.04.2017 р., позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що згідно з пунктом 3.3 договору остаточні розрахунки за надані послуги проводяться на підставі отриманого відповідачем рахунку. Оскільки позивач не надавав, а відповідач не отримував рахунку на оплату наданих послуг, то у відповідача відповідно до умов договору не виникло обов'язку на оплату. Відповідно, позивач безпідставно почав відлік строку оплати (10 календарних днів) з дати підписання лише актів здачі-приймання послуг. У відповіді на претензію позивача, відповідач не заперечував проти факту підписання актів за договором та суми боргу, проте не погоджувався з настанням строку сплати заборгованості, тому заперечував проти сплати інфляційних та пені, запропонував позивачу укласти угоду про реструктуризацію суми основного боргу.

Також, 03.04.2017 р. від відповідача надійшло письмове клопотання, відповідно до якого просить, у разі задоволення позовних вимог ТОВ ДП Моноліт розстрочити виконання рішення строком на 6 місяців рівними частинами.

Від позивача 26.04.2017 р. надійшло письмове пояснення по суті позовних вимог. Зазначив, що відповідач під час судового засідання 03.04.2017 р. повідомив, що не розраховується за отримані послуги з позивачем, тому що втратив рахунок-фактуру № М-0740 від 03.10.2016 р. на суму 159330,36 грн., який був переданий разом із актом № М-0299 на суму 318660,72 грн. При усних відповідях та у відповіді на претензію це не було підставою для не оплати коштів по договору, була підстава - відсутність коштів у підприємства. На підставі викладеного, позивач надіслав відповідачу 04.04.2017 р. повторно оригінал рахунку-фактуру № М-0740 від 03.10.2016 р. та вимагав до 21.04.2017 р. сплатити заборгованість по договору. Рахунок був отриманий відповідачем 10.04.2017 р., але борг не оплачений. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

26.04.2017 р. від позивача надійшло письмове клопотання про зміну назви відповідача з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» , просить вважати відповідачем у справі Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926).

Вивчивши матеріали справи та письмове клопотання позивача в справі щодо заміни назви відповідача, судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.04.2017 р., на теперішній час повне найменування юридичної особи (відповідача) з ідентифікаційним кодом юридичної особи: 00130926 - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» . Державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи щодо зміни повного та скороченого найменування проведено 01.02.2017 р.

Оскільки зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, організаційно-правова форма не змінена, процесуальне правонаступництво судом не здійснюється, а лише відбувається зміна найменування відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в зв'язку зі зміною найменування, відповідачем у справі вважати Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» .

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2016 р. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» ) (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДП Моноліт (виконавець за договором, позивач у справі) укладено договір про надання послуг № 440916, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги щодо видавання друкованої продукції, інші (комплект бланків субсидій) (далі - послуги), а замовник зобов'язався прийняти й оплатити ці послуги за цінами, визначеними цим договором та додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Ціна за одиницю послуг, передбачених п. 1.1 цього договору, визначається в специфікації (Додатку № 1) (п. 1.2).

Згідно з п. 4.7 надані виконавцем послуги згідно з цим договором оформлюються актами здачі-приймання наданих послуг на кожну партію виготовленої продукції (бланків).

У розділі 3 договору сторони узгодили вартість послуг і порядок розрахунків. Відповідно до п. 3.1 орієнтовна ціна договору становить: без ПДВ - 265550,60 грн., ПДВ 20% - 53110,12 грн. Всього: 318660,72 грн. Оплата наданих послуг здійснюється відповідно до актів здачі-приймання наданих послуг за цінами, визначеними додатком 1.

Розрахунки за договором можуть здійснюватися замовником шляхом попередньої оплати (у разі фінансової можливості замовника) у розмірі 50% від вартості послуг, визначеної заявкою, на підставі виставленого рахунку протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунка. Остаточні розрахунки за надані послуги проводяться замовником протягом 10 календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг на підставі отриманого замовником рахунку, за умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору (п. 3.3).

Відповідно до п. 9.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 р. включно.

Сторонами до договору підписані додатки №№ 1-3, які визначені сторонами як невід'ємні частини договору (п. 11.1 договору).

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно з умовами договору № 440916 від 28.09.2016 р. виготовив для відповідача та передав останньому комплект бланків субсидій, що підтверджується підписаним та затвердженим сторонами актом № М-0299 від 03.10.2016 р. на суму 318660,72 коп. з ПДВ.

Згідно з платіжним дорученням № 24682 від 29.09.2016 р. відповідач перерахував позивачу суму 159330,36 грн. попередньої оплати з призначенням платежу: Опл. за послуги з друку комплектів бланків субсидій, дог. 440916 від 28.09.2016 р., рах. № М-0739 від 29.09.2016 р…. .

08.12.2016 р. цінним листом з описом вкладення позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 10-666 від 02.12.2016 р.), відповідно до якої просив у термін до 21.12.2016 р. сплатити борг за отримані послуги в сумі 159330,36 грн. на вказані реквізити. До претензії додав акт звірки, копії договору № 440916, акту № М-0299 від 03.10.2016 р., витягу з ЄДР.

Відповідач у відповіді (вих. № 005-008/833 від 20.01.2017 р.) на претензію зазначив, що знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, здійснення оплати за договором № 440916 виявилось неможливим через рішення НКРЕКП щодо встановлення нульового нормативу відрахування коштів та неплатежі крупних споживачів електроенергії. Просив розглянути питання розстрочення оплати терміном на 6 місяців, починаючи з лютого 2017 р. та укласти договір реструктуризації.

Письмовим повідомленням (вих. № 10-667 від 01.02.2017 р.) на відповідь на претензію позивач відхилив пропозицію відповідача щодо розстрочення оплати боргу в сумі 159330,36 грн., вимагав негайної сплати заборгованості.

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження в даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором про надання послуг № 440916 від 28.09.2016 р.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено усними поясненнями сторін, які надавалися в судових засіданнях, позивачем за умовами договору № 440916 від 28.09.2016 р. був виготовлений комплект бланків субсидій (758716 компл.) на загальну суму 318660,72 грн., який переданий відповідачу за актом № М-0299 від 03.10.2016 р.

Даний акт був підписаний та затверджений сторонами без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 5.3.2 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги.

Відповідачем було здійснено попередню оплату в сумі 159330,36 грн. згідно з платіжним дорученням № 24682 від 29.09.2016 р.

Таким чином, заборгованість відповідача по договору № 440916 від 28.09.2016 р. складає суму 159330,36 грн. (318660,72 грн. (загальна сума за актом № М-0299 від 03.10.2016 р.) - 159330,36 грн. (сума оплати)).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт прийняття послуг за договором № 440916 підтверджується підписаним двома сторонами актом № М-0299 від 03.10.2016 р., оригінал якого оглядався судом у судовому засіданні. Відповідач укладення договору № 440916 від 28.09.2016 р. не заперечив, отримання комплекту бланків субсидій не спростував, доказів повного виконання грошового зобов'язання за договором № 440916 (доказів оплати) суду не надав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 159330,36 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Відповідач вважає, що в нього не виникло обов'язку з оплати відповідно до умов договору, оскільки він не отримував від позивача рахунку на оплату.

Суд спростовує дані заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Пунктом 3.3 договору визначено, що остаточні розрахунки за надані послуги проводяться замовником протягом 10 календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг на підставі отриманого замовником рахунку, за умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору.

Тобто, основною умовою для оплати є підписання сторонами акту здачі-приймання й саме з дати підписання сторонами встановлений десятиденний строк для оплати.

Акт № М-0299 від 03.10.2016 р., як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, підписаний 03.10.2016 р. без зауважень та заперечень.

Ціна договору (сума, яка підлягає оплаті) була визначена сторонами в п. 3.1 договору, додатку № 1 до договору та зазначена в акті здачі-приймання. Суперечностей щодо суми між сторонами не виникло. Позивач зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно листа позивача від 04.04.2017 р. № 10-1666, останній під час розгляду даного спору в суді, повторно направив відповідачу рахунок-фактуру № М-0740 на суму 159330,36 грн.

Відповідно, у відповідача виник обов'язок з оплати за договором № 440916 та оплата повинна бути здійснена протягом 10 календарних днів після підписання сторонами акту.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, від імені якого складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Акт № М-0299 від 03.10.2016 р. є первинним документом, який містить усі необхідні обов'язкові реквізити, зокрема, в акті зазначені банківські (платіжні) реквізити позивача, а також загальна сума, зазначений код ЄДРПОУ позивача - юридичної особи. Підпис представників сторін скріплений круглою печаткою. Інформація, зазначена в акті, дає змогу ідентифікувати позивача - учасника господарської операції.

Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку платнику не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити виконані роботи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 р. у справі № 37/405.

Суд також приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача щодо не направлення на його адресу рахунку, та що саме відсутність рахунку заважає провести оплату за договором. Зокрема, у відповіді на претензію позивача, відповідач зазначив про неможливість оплати через брак коштів, а не через відсутність рахунку на оплату. Як зазначалося судом вище, сума, яка належала до оплати, відповідачу була відома та ним не заперечується.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 1519,09 грн. 3% річних та суми 8910,15 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних заявлена обґрунтовано.

Позивач нараховує 3% річних за загальний період з 14.10.2016 р. по 06.02.2017 р. включно (116 днів). Розрахунок 3% річних здійснений позивачем правильно. З відповідача на користь позивача стягується сума 1519,09 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.

Інфляційні збитки нараховані позивачем за загальний період із жовтня по грудень 2016 р. включно.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Розрахунок інфляційних збитків позивача містить помилки, а саме позивач на суму боргу 159330,36 грн. нараховує інфляційні за період із жовтня по грудень 2016 р. включно, тобто помилково включаючи в розрахунок місяць, у який повинен був бути здійснений платіж - жовтень 2016 р. Відповідно, інфляційні повинні нараховуватись з листопада по грудень 2016 р.

Згідно з перерахунком суду інфляційні збитки в межах заявленого позивачем періоду становлять суму 4327,73 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи спір у частині стягнення суми 14300,44 грн. пені, суд враховував наступне.

Пунктом 7.2 договору № 440916 визначено, що в разі порушення строку оплати послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, однак у розрахунку пені позивачем допущено арифметичні помилки, зокрема, позивачем не враховано, що 2016 рік має 366 днів у році.

Згідно з перерахунком суду, сума пені, яку належить стягнути з відповідача в межах заявленого позивачем періоду, становить 14273,73 грн.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав письмове клопотання, згідно з яким просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців рівними частинами.

Клопотання обґрунтоване слідуючими обставинами. Протягом 2014-2017 років відповідач знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, що, як наслідок, ускладнило виконання ним зобов'язань за договорами та підтверджується наступним. Відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. Таким чином, ступінь виконання зобов'язання відповідача перед позивачем знаходиться в прямій залежності від стану виконання зобов'язання споживачів перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» . Отже, прострочення оплати за поставлені позивачем відповідачу ТМЦ обумовлено несвоєчасністю оплати споживачами вартості спожитої електроенергії. Тобто, відповідач не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, і які можуть бути використані для розрахунків із контрагентами, в т.ч. і з позивачем. Так, НКРЕКП було встановлено нульовий відсоток відрахувань коштів, які надходили на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання. Тобто, НКРЕКП щомісячно встановлює товариству нульовий відсоток відрахувань, виділяє кошти виключно на проведення ремонтних робіт та оплату заробітної плати персоналу. За 12 місяців 2016 р. сума неотриманих з поточного рахунку товариства коштів через застосування тільки нульового нормативу склала 538,9 млн. грн. Станом на 01.03.2017 р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» має податковий борг у розмірі 101,5 млн. грн. Має здійснювати платежі за придбання бензину, сировини та матеріалів, комунальні платежі, оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, тощо. Відсутність грошових коштів на поточних рахунках товариства призведе до неможливості здійснення останнім обов'язкових виплат у зв'язку з відсутністю єдиного можливого джерела для їх оплати Дебіторська заборгованість споживачів за використану електричну енергію станом на 01.01.2017р. складає 1244 млн. грн. Щодо ряду підприємств-споживачів, які мають досить значну заборгованість перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» , господарським судом порушено справи про банкрутство. Але, примусове стягнення заборгованості з таких підприємств є процесуально неможливим. Крім того, Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 18.02.2013 року № 96-р «Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу» , відповідно до якого ВАТ «Запоріжжяобленерго» входить до Переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації. Пакет акцій ПАТ «Запоріжжяобленерго» було передано Фонду державного майна України. Тобто, примусове стягнення з ВАТ «Запоріжжяобленерго» в процесі приватизації негативно вплине на структуру балансу. У зв'язку з тяжким фінансовим станом споживачів - юридичних осіб, ПАТ «Запоріжжяобленерго» змушене укладати договори про реструктуризацію заборгованості, що по суті є перенесенням термінів оплати за спожиту електричну енергію. Відповідно до балансу товариства (станом на 30.12.2016 р.) поточна кредиторська заборгованість складає 81,2 млн. грн. Відповідно до звіту про сукупний дохід за 1 півріччя 2016 року (форма № 2) розмір збитків товариства за 1 півріччя 2016 року складає 2402 млн.грн., що додатково підтверджує, про те що ВАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться в тяжкому фінансовому становищі. Таким чином, відповідач вважає, що вищенаведені обставини обґрунтовують необхідність реалізації судом права на надання розстрочки виконання рішення суду. При цьому, зазначені обставини є такими, що ускладнюють виконання або роблять виконання рішення неможливим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Частиною 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси не лише відповідача, а також позивача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» ).

На підставі зазначеної норми, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, вислухавши доводи позивача з приводу розстрочення виконання рішення, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Приписами ст. 22 ГПК України визначено права та обов'язки сторін, зокрема, передбачено право подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового розгляду тощо. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. При цьому суд бере до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також викладені відповідачем у заяві обставини, специфіку діяльності відповідача.

Відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансове (матеріальне) становище підприємства повинно підтверджуватися фінансовою, бухгалтерською звітністю підприємства. Згідно зі ст. 3 даного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідачем до клопотання про розстрочку не додано належних доказів у підтвердження обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, зокрема, фінансових звітів товариства, балансу, які мають підтвердити збитковість товариства.

Враховуючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача в справі, суд відхиляє клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, як необґрунтоване.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт» , м. Київ, до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , м. Запоріжжя, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Моноліт (04112, АДРЕСА_1, код ЄДПОУ 35518466, п/р 26004435754 в АТ ОСОБА_3 Аваль у м. Києві, МФО 380805) суму 159330 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста тридцять) грн. 36 коп. заборгованості, суму 1519 (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 09 коп. - 3% річних, суму 4327 (чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 73 коп. інфляційних збитків, суму 14273 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 73 коп. пені, суму 2691 (дві тисячі шістсот дев'яносто одна) грн. 76 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 28 квітня 2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.