Рішення

від 26.04.2017 по справі 910/4841/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017 Справа №910/4841/17 За позовом Приватного підприємства Глобус-Транс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дахміра-Україна

про стягнення 11 987,21 грн.

За участю представників:

від позивача: не з явилися

від відповідача: не з явилися

Суддя Трофименко Т.Ю.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства Глобус-Транс (далі, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Дахміра-Україна (далі, відповідач) про стягнення 11 987,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Договору-заявки №18/11/16 від 18.11.2016 надав відповідачу послуги на суму 16 331,21 грн., а саме, здійснив у період з 21.11.2016 по 23.11.2016 перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Piaseczno (Республіка Польща) - Bialystok (Республіка Польща) - м. Київ (Україна). Однак, відповідач лише частково сплатив надані позивачем послуги із перевезення вантажу, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю Дахміра-Україна виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги в розмірі 11 897,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/4841/17, розгляд справи призначено на 26.04.2017.

07.04.2017 позивач подав через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, що вирішує господарський спір немає справи між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; копію Статуту ПП Глобус-Транс ; виписки з ЄДРПОУ стосовно ПП Глобус-Транс та довідки АА №690736 з ЄДРПОРУ стосовно ПП Глобус-Транс .

Представник позивача у судове засідання, призначене на 26.04.2017, не з'явився, подавши 07.04.2017 разом із супровідним листом про долучення документів клопотання про розгляд справи без участі його представника на підставі поданих документів.

Відповідач у судове засідання 26.04.2017р. представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, проте, була належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору з урахуванням такого.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Наразі, з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в

залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 26.04.2017, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2016 між Приватним підприємством Глобус-Транс (перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дахміра - Україна (замовником) було підписано Договір-Заявку №18/11/16 (далі, Договір-Заявка) на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Як зазначає позивач, відповідно до умов Договору-Заявки ПП Глобус-Транс (перевізник) зобов'язувався надати ТОВ Дахміра - Україна (замовник) автотранспортні послуги на перевезення вантажу при досягненні згоди по всіх викладених в ній обов'язкових пунктах, до яких відноситься: точна дата і час надання автотранспортного засобу під завантаження, маршрут перевезення, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), адреса місць завантаження і розвантаження, відправник і отримувач вантажу, умови оплати, особливі умови перевезення конкретного виду вантажу, а також інші умови.

Так, за змістом укладеного між перевізником та замовником Договору-Заявки:

- дата та час загрузки - 21.11.2016;

- маршрут перевезення - Польща - Україна;

- дані по автомобілю - тент, не менше 10 куб.м.;

- вантажовідправник - Ziehl-Abegg Polska Sp. z o.o., z o.o. Telmex;

- митниця місця відправлення - будь-яка до кордону з Україною;

- митниця місця призначення - Житомир. Брокер - Олександр Кулага;

- пункт прикордонного перетину - Ягодин;

- рід вантажу, кількість, вага - 10 куб.м., палети, 0,9 т;

- вантажоотримувач - ТОВ Дахміра-Україна ;

- дата та час відвантаження - 23.11.2016, Туполева, 19;

- марка/номер автомобіля/причепу - RENAULT AC 6193 ВО;

- ставка за перевезення - 600 євро по курсу НБУ, безготівковий розрахунок;

- умови оплати - протягом 10 робочих днів з дня відвантаження.

За твердженнями позивача, на підставі та на умовах вказаного Договору-Заявки, ПП Глобус - Гранс надало ТОВ Дахміра - Україна у період з 21.11.2016 по 23.11.2016 послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, на суму 16 331,21 грн.

Факт надання позивачем вказаних послуг підтверджується, на думку останнього, Рахунком фактурою №-001409 від 25.11.2016, Актом надання послуг №1271 від 25.11.2016, податковою накладною та СМR, які позивачем 06.12.2016 Укрпоштою були направлені на адресу відповідача та отримані останнім 08.12.2016, що підтверджується доданими до позовної заяви списком №431 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих з фіскальним чеком №1091 та витягом із сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Однак, позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги із перевезення вантажу, а саме: 29.12.2016 - 1 500,00 грн., 19.01.2017 - 500,00 грн., 26.01.2017 - 1 344, 00 грн., 06.03.2017 - 1 000, 00 грн., а тому загальна сума заборгованості ТОВ Дахміра - Україна перед ПП Глобус - Транс за надані транспорті послуги становить 11 987,21 грн., стягнення якої і є предметом позову в даній справі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненою 19.05.1956 в м. Женеві (Швейцарія), ратифікованою Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Україною від 01.08.2006.

Статтею 307 Господарського кодексу України, зокрема, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).

Згідно пункту 10.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Так, судом встановлено, що на підставі укладеного сторонами Договору-Заявки від 18.11.2016 позивач (перевізник) зобов'язався доставити автомобільним транспортом ввірений йому вантажовідправником вантаж до місця призначення і видати його відповідачу (замовнику), а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплатити за перевезення встановлену плату протягом 10 робочих днів з дня відвантаження. Маршрут перевезення: Польща - Україна.

Як вбачається зі змісту Договору-Заявки остання містить всі істотні умови, необхідні для договору перевезення.

Таким чином, Договір-Заявка є юридичним фактом, з яким пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України пов'язує виникнення між сторонами цивільних прав та обов'язків з перевезення.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Згідно статей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, і є підтвердженням прийняття вантажу перевізником.

Судом встановлено, що позивачем виконано належним чином свої зобов'язання за Договором-Заявкою та здійснено передбачене міжнародне перевезення згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №377535 від 21.11.2016 з відмітками митного контролю; вантаж було отримано замовником 25.11.2016, що підтверджується печаткою вантажоодержувача - ТОВ Дахміра-Україна у вказаній CMR.

Доказів наявності у відповідача претензій щодо об'єму, якості та строків надання послуг матеріали справи не містять.

Доданою до матеріалів справи Уніфікованою митною квитанцією МД-1 серія 20502К№0670154 від 22.11.2016, оформленою у відповідності до Порядку застосування уніфікованої митної квитанції МД-1, затвердженого Наказом Державної митної служби України 04.01.2005 №1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2005 за №66/10346, підтверджується факт митного оформлення переміщуваних через митний кордон України товарів та сплати ПП Глобус-Транс єдиного збору у розмірі 137,05 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем перевезення вантажу та видачу його вантажоодержувачу у місці призначення.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалося, згідно Договору-Заявки ставка за перевезення вантажу - 600 євро по курсу НБУ, безготівковий розрахунок; строк оплати - протягом 10 робочих днів з дня відвантаження.

Враховуючи умови Договору-Заявки, загальна вартість перевезення на день вивантаження автомобіля по курсу НБУ (25.11.2016, 1 Євро = 26.990270 грн.) з урахуванням оплати уніфікованої митної квитанції у розмірі 137,05 грн. становить 16 331,21 грн.

Позивач зазначає, що доданими до позовної заяви списком №431 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих з фіскальним чеком №1091 та витягом із сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень підтверджується факт направлення 06.12.2016 на адресу відповідача та отримання останнім 08.12.2016 необхідних для оплати документів, а саме: підписаних зі сторони позивача Рахунку фактури №-001409 від 25.11.2016 та Акту наданих послуг №1271 від 25.11.2016, а також податкової накладної та СМR №377535 від 21.11.2016.

Водночас, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, ТОВ Дахміра-Україна здійснило лише часткову оплату за надані позивачем послуги із перевезення згідно Договору-Заявки, сплативши останньому 4 344,00 грн., а саме: 29.12.2016 - 1 500,00 грн.; 19.01.2017 - 500,00 грн.; 26.01.2017 - 1 344,00 грн. та 06.03.2017 - 1 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем було порушено умови Договору-Заявки та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України щодо своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань.

Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем перевезення вантажу та видачу його вантажоодержувачу у місці призначення, враховуючи, що строк оплати настав, а доказів повної оплати за Договором-Заявкою відповідачем не надано, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Дахміра-Україна перед Приватним підприємством Глобус-Транс за надані послуги із перевезення становить 11 987,21 грн. (16 331, 21 грн. - 4 344,00 грн.).

Суд звертає увагу, що згідно Рахунку фактури №-001409 від 25.11.2016, Акту наданих послуг №1271 від 25.11.2016 та податкової накладної загальна вартість наданих послуг становить 16 344,00 грн. Водночас, у позовній заяві позивач стверджує, що вартість перевезення становить 16 331,21 грн. та здійснює розрахунок ціни позову виходячи саме із цієї суми (16 331, 21 грн. - 4 344,00 грн.). Відтак, оскільки суд у відповідності до пункту 3 частини 1 статі 83 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права виходити за межі позовних вимог за відсутності клопотання заінтересованої сторони, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

У відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 11 987,21 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4-3, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства Глобус-Транс задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дахміра-Україна (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, офіс 110-А; код ЄДРПОУ 38506778) на користь Приватного підприємства Глобус-Транс (43020, м. Луцьк, вул. Захарова, буд. 7 В; код ЄДРПОУ 38527379) 11 987 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 21 коп. заборгованості та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 28.04.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.