Рішення

від 25.04.2017 по справі 910/3887/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017Справа №910/3887/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Дослідне господарство "Новосілки"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-БУД ЛТД"

про стягнення 200 000,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Романюк І.І. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Дослідне господарство "Новосілки" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-БУД ЛТД" (відповідач) про стягнення 200000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.12.2016 позивач згідно із платіжним дорученням №163 від 07.12.2016 помилково перерахував на рахунок відповідача грошову суму у розмірі 200000,00 грн., яку відповідач добровільно не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 порушено провадження у справі № 910/388717 та призначено її до розгляду на 11.04.2017.

11.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову та повідомлення про відсутність аналогічного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 розгляд справи №910/3887/17 відкладено на 25.04.2017.

24.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надішли уточнення до позовної заяви та заяви про забезпечення позову щодо адреси місцезнаходження відповідача та письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.04.2017, суд розглянувши заяву позивача про позивача про забезпечення позову, встановив наступне.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-БУД ЛТД" на рахунках в банківських установах: №26003011005634 в ПАТ "БТА Банк", МФО 321723, та на будь-яких інших виявлених рахунках, у межах розміру позовних вимог 200 000,00 грн. та накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру № 162, загальна площа 64 кв. м., житлова площа 37,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, буд. 12а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1062141780000), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-БУД ЛТД" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39653789), у межах розміру позовних вимог 200 000,00 грн.

У відповідності до ст. 66 ГПК Украйни, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33-34 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене, враховуючи наведені позивачем доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено жодних обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 25.04.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.04.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що направлялась на юридичні адреси відповідача (вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час подання позову та після порушення провадження у справі), а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 25.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Дослідне господарство "Новосілки" (позивачем) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-БУД ЛТД" (відповідача), відкритому у ПАТ "БТА Банк" було перераховано кошти в загальному розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням: №163 від 07.12.2016 на суму 200000,00 грн. (призначення платежу: "попередня оплата за будівельно-монтажні роботи зг. дог. генпідряду №19/10-2Г.П. від 19.10.2016, у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.").

23.12.2016 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 23.12.2016 про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 200000,00 грн. В підтвердження направлення вказаної вимоги на адресу відповідача, позивач долучив до матеріалів позовної заяви опис вкладення у цінний лист від 23.12.2016. Проте, відповідач на вказану вимогу відповіді не надав та не задовольнив її.

Оскільки грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача є помилково сплаченими та отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача помилково сплачених грошових коштів в розмірі 200000,00 грн., посилаючись на ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом встановлено, що 07.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Дослідне господарство "Новосілки" здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 200000,00 грн. зі свого рахунку, відкритого у ПАТ КБ "Приватбанк" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-БУД ЛТД", відкритий у ПАТ "БТА Банк", що підтверджується платіжним дорученням №163 від 07.12.2016 з призначенням платежу "попередня оплата за будівельно-монтажні роботи зг. дог. генпідряду №19/10-2Г.П. від 19.10.2016, у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.".

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.

Як стверджує позивач, що вказані грошові кошти у розмірі 200000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача помилково, між сторонами не існувало жодних договірних правовідносин та зобов'язань, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 200000,00 грн., договір генпідряду №19/10-2ГП від 19.10.2016, вказаний у призначенні платежу між сторонами не укладався.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов'язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані вказані грошові кошти.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем, у відповідності до вищезазначених приписів процесуального закону, не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 200000,00 грн. та факту помилкового перерахування позивачем вказаних грошових коштів. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем, також не надано.

Вищевстановлені обставини свідчать про відсутність між сторонами договірних зобов'язань, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим, перераховані позивачем на рахунок ТОВ "МАЙСТЕР-БУД ЛТД" грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., з урахуванням приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті ТОВ "МАЙСТЕР-БУД ЛТД" (відповідачем).

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з відсутністю доказів на спростування позовних вимог позивача, а також беручи до уваги наявність вимоги позивача про повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 200000,00 грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 200000,00 грн. помилково сплачених коштів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Дослідне господарство "Новосілки" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-БУД ЛТД" про стягнення 200000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-БУД ЛТД" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, будинок 12, ідентифікаційний код 39653789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Дослідне господарство "Новосілки" (03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Новосілки, вул. Озерна, будинок 20-Б/В/, ідентифікаційний код 36449850) 200000,00 грн. та судові витрати у розмірі 3000,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2017.

Суддя С.О. Турчин