Рішення

від 25.04.2017 по справі 910/4013/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017Справа №910/4013/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-ЛІФТ"

про стягнення 499 922,08 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Ланець А.М. (довіреність)

від відповідача: Шідловська І.С. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-ЛІФТ" 499922,08 грн., з яких: 291216,00 грн. - основний борг, 189258,96 грн. - інфляційне збільшення боргу, 19447,12 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №39/13 на комплекс робіт по монтажу, пусконалогоджуванню ліфтового обладнання житлових будинків 12, 13, 14, 16 по вул. Ломоносова, 73-79 в м. Києві від 11.10.2013 в частині оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 291216,00 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 19447,12 грн. та інфляційне збільшення боргу у сумі 189258,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 порушено провадження по справі № 910/4013/17 та призначено її до розгляду на 04.04.2017.

21.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

04.04.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

04.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 04.04.2017 оголошено перерву до 25.04.2017.

25.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо погодженої сторонами у договорі кількості обладнання, щодо якості виконаних робіт, клопотання про відкладення розгляду справи та документи по справі.

25.04.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи ліфтового обладнання житлового будинку №16 по вул. Ломоносова, 73-79, в м. Києві. У відзиві на позов відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що позивачем не було виконано пусконалагоджувальні роботи у зв'язку із чим, ліфтове обладнання в будинках 12, 13, 14, 16 по вул. Ломоносова, 73-79, в м. Києві не функціонує належним чином, та має певні недоліки.

В судове засідання 25.04.2017 з'явився представник позивача та відповідача.

Представник позивача просив суд залишити без розгляду подане через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтоване неможливістю бути присутнім у судовому засіданні представника позивача.

Оскільки явка представника позивача у судове засідання забезпечена, суд залишив без розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача надав суду пояснення щодо клопотання про призначення судової експертизи, просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти необхідності призначення судової експертизи.

В судовому засіданні, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи ліфтового обладнання житлового будинку №16 по вул. Ломоносова, 73-79, в м. Києві, суд вирішив відмовити в його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні відповідач просить суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу ліфтового обладнання житлового будинку №16 по вул. Ломоносова, 73-79, в м. Києві та на вирішення експерта поставити наступні запитання: чи наявні пости виклику на кожному поверсі? чи наявні світлові завіси на дверях кабіни на обох ліфтах? чи наявні всі вузли розміщені в шахті згідно заводської інструкції та креслень? чи наявні всі вузли в станції управління, встановлені на заводі виробника? чи працює електрична проводка згідно заводської інструкції? чи справно викликаються ліфти з будь-якого поверху? чи обладнання коректно реагує на виклик з кабіни (їде за заданим поверхом, працює на всіх поверхах)? чи наявні відкати при старті і зупинці ліфтової кабіни? чи працює світлова завіса на дверях кабіни? чи наявне освітлення в кабіні?

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З огляду на обставини справи, підстави позову, наявні в матеріалах справи докази, у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору між сторонами.

За таких обставин та оскільки в матеріалах справи відсутні суперечливі докази, підстави для призначення експертизи у даній справі відсутні, а тому суд залишає без задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти в розмірі заявлених позовних вимог, які знаходяться на всіх наявних у відповідача рахунках у банківських установах, також залишена судом без задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 66 ГПК Украйни, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на вищенаведене, враховуючи наведені позивачем доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову. Суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

В судовому засіданні 25.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-ЛІФТ" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ" (субпідрядник) було укладено договір №39/13 на комплекс робіт по монтажу, пусконалогоджуванню ліфтового обладнання житлових будинків 12, 13, 14, 16 по вул. Ломоносова, 73-79 в м. Києві (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати підряднику відповідно до умов договору та проектної документації комплекс робіт з монтажу, пусконалагоджуванню ліфтового обладнання об'єкта (надалі - роботи), а також виконати супутні загально будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з основними роботами, а підрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, забезпечити субпідрядника проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, за винятком наданих підрядником відповідно до умов договору (п. 2.1. договору).

Згідно із п. 3.1.1. договору, загальна вартість договору, складається з: вартості монтажних, пусконалагоджувальних робіт (далі - вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт), визначена на підставі розрахунку договірних цін №1-№2 (додаток №1-2), яка становить 479850,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%. Вартість робіт з введення обладнання в експлуатацію включає в себе здачу обладнання інспекції Держгірпромнагляду, але не включає офіційні платежі, що мають бути сплачені підрядником у зв'язку з введенням обладнання в експлуатацію. Такі платежі сплачуються підрядником окремо, згідно вимог чинного законодавства України.

Остаточна вартість робіт за цим договором, яку має сплатити підрядник на користь субпідрядника, визначається на підставі фактично виконаних обсягів робіт та оформлених і підписаних сторонами актів виконаних робіт (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки з виконаних монтажних, пусконалагоджувальних робіт підрядник здійснює на розрахунковий рахунок субпідрядника шляхом поетапної оплати в української гривні:

1-й етап - 50% від вартості робіт за 5 діб до початку робіт, що становить 239925,00 грн.;

2-й етап - 40% від вартості робіт, договору, на протязі 5 діб після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт, що становить 191940,00 грн.;

3-й етап - 10% від вартості робіт на протязі 5 діб після підписання актів перевірки обладнання інспекцією Держгірпромнагляд, що становить 47984,00 грн.

Передача відповідної одиниці обладнання від субпідрядника виконується по акту прийому передачі обладнання (п. 5.2. договору).

Пунктом 6.1.8. договору на підрядника покладено обов'язок здійснювати оплату робіт в порядку та строки, визначені в розділі 4 цього договору.

Позивач у відповідності до умов договору №39/13 на комплекс робіт по монтажу, пусконалогоджуванню ліфтового обладнання житлових будинків 12, 13, 14, 16 по вул. Ломоносова, 73-79 в м. Києві від 11.10.2013 виконав роботи на загальну суму 479850,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2013 на суму 46323,60 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2013 на суму 46411,20 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2013 на суму 52274,40 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2013 на суму 40924,80 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.08.2014 на суму 213314,40 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2014 на суму 80601,60 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату за договором на суму 188634,00 грн. (28.10.2013 на суму 43668,00 грн. та 26.12.2013 на суму 144966,00 грн.).

Відповідач в порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт на загальну суму 291216,00 грн. не оплатив.

З урахуванням наведеного, у зв'язку із наявністю заборгованості за договором у розмірі 291216,00 грн. та простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 189258,96 грн. та 3 % річних у сумі 19447,12 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2013, від 29.08.2014, від 30.09.2014 позивачем передано, а відповідачем прийнято виконані на підставі договору №39/13 на комплекс робіт по монтажу, пусконалогоджуванню ліфтового обладнання житлових будинків 12, 13, 14, 16 по вул. Ломоносова, 73-79 в м. Києві від 11.10.2013 монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфтового обладнання на загальну суму 479850,00 грн.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем роботи без заперечень та зауважень.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги стверджує, що пусконалагоджувальні роботи ліфтового обладнання позивачем не виконані та ліфтове обладнання містить певні недоліки.

Так, за приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно із ч. 2 ст. 853 ЦК України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. 3 ст. 853 ЦК України).

Отже, вищенаведеними приписами законодавства передбачено, що відповідач мав оглянути виконані позивачем роботи, у разі виявлення недоліків негайно заявити про них, а якщо недоліки не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття - негайно повідомити про це підрядника.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що субпідрядник щомісячно не пізніше 25 числа звітного місяця здає підряднику виконані роботи за актом прийняття виконаних робіт за формою КБ-2в і КБ-3. Субпідрядник надає на розгляд підряднику оформлені акти приймання-передачі фактично виконаних робіт в 3-х примірниках, які повинні бути підписані комісією у складі представників підрядника в частині обсягів та якості виконаних робіт. Підрядник зобов'язаний протягом 10-ти днів прийняти виконані роботи та підписати акти при відсутності зауважень. Акти виконаних робіт, що не підписані представниками підрядника (технічного контролю та начальника дільниці) до розгляду підрядником не приймаються. Крім того субпідрядник надає підряднику зазначені акти в електронному вигляді (інформаційна, модель , кошторисного програмного комплексу), шляхом направлення на адресу електронної пошти підрядника, що вказана у договорі.

Відповідно до п. 7.3. договору, підрядник не приймає роботи, якщо вони виконані неякісно, з порушенням вимог проектно-кошторисної документації, нормативних актів, а застосовані матеріали, поставки субпідрядника, не відповідають державним стандартам і технічним умовам. У випадку виявлення недоліків, неналежної якості виконаних робіт, комісія відображає дані недоліки в акті та встановлює строки їх усунення. Субпідрядник зобов'язаний власними силами та за свій рахунок усунути всі недоліки протягом встановленого строку. Щодо недоліків у виконаних роботах підрядник має право за своїм вибором:

встановити субпідряднику розумний строк для усунення недоліків у виконаній роботі (п. 7.3.1.);

усунути допущені недоліки власними силами або із залученням третіх осіб з відшкодуванням своїх витрат на усунення недоліків за рахунок субпідрядника у випадку якщо останній неспроможний їх усунути (п. 7.3.2.).

Згідно із п. 7.4. договору, у разі виявлення підрядником складання даних в Актах Кб-2в та формі КБ-3, які не відповідають фактичним обсягам виконаних робіт та договірній ціні, а також в разі виявлення дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт, сторони зобов'язуються протягом п'яти робочих днів оформити Акти та Довідки КБ-3 тільки на обсяги робіт, що виконані належним чином, у відповідності до вимог та мети, зазначеної в даному договорі.

Сторони у пункті 7.6. договору погодили, що у разі виникнення спору сторін щодо недоліків (дефектів) у виконаних монтажних чи пусконалагоджувальних роботах під час приймання-передачі відповідних робіт, сторонами призначається незалежна зовнішня експертиза, яка проводиться уповноваженою компетентною організацією. Висновок експертизи є остаточним та обов'язковим для сторін. Витрати на проведення зовнішньої експертизи несе підрядник. У разі, якщо зовнішньою експертизою буде встановлена наявність недоліків (дефектів) у виконаних монтажних або пусконалагоджувальних роботах з вини субпідрядника, субпідрядник відшкодовує підряднику витрати на проведення зовнішньої експертизи на підставі відповідного рахунку впродовж 10 (десяти) календарних днів з моменту його отримання від підрядника.

Судом встановлено, що роботи з пусконалогодження ліфтового обладнання були передані позивачем відповідачу та прийняті останнім за актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2014.

Вказаний акт підписаний з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Будь-яких повідомлень та заяв щодо виявлених недоліків у пусконалагоджувальній роботі ліфтового обладнання позивач відповідачу не пред'являв. Докази наявності спору між сторонами під час приймання-передачі відповідних робіт щодо недоліків (дефектів) у виконаних пусконалагоджувальних роботах в матеріалах справи також відсутні. Доказів протилежного відповідач не надав.

Матеріали справи також не містять доказів в підтвердження наявності недоліків у ліфтовому обладнанню, на які посилається відповідач.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання, відповідач вказані роботи прийняв без зауважень та заперечень, наявність недоліків відповідачем не доведена, а повідомлення про наявність недоліків у роботах у порядку визначеному законодавством та договором відповідачем не здійснювалось, за висновками суду виконані позивачем роботи за договором №39/13 на комплекс робіт по монтажу, пусконалогоджуванню ліфтового обладнання житлових будинків 12, 13, 14, 16 по вул. Ломоносова, 73-79 в м. Києві від 11.10.2013 підлягають оплаті відповідачем.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки з виконаних монтажних, пусконалагоджувальних робіт відповідач здійснює на розрахунковий рахунок позивача шляхом поетапної оплати в української гривні:

1-й етап - 50% від вартості робіт за 5 діб до початку робіт, що становить 239925,00 грн.;

2-й етап - 40% від вартості робіт, договору, на протязі 5 діб після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт, що становить 191940,00 грн.;

3-й етап - 10% від вартості робіт на протязі 5 діб після підписання актів перевірки обладнання інспекцією Держгірпромнагляд, що становить 47984,00 грн.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи довідками банку від 06.03.2017, від 24.04.2017 та банківськими виписками, відповідач здійснив часткову оплату за договором на суму 188634,00 грн. (28.10.2013 на суму 43668,00 грн. та 26.12.2013 на суму 144966,00 грн.).

Відповідач не здійснив оплату частково за першим етапом та повністю за другим етапом на суму 243231,00 грн. При цьому, судом встановлено, що при розрахунку боргу позивачем допущено арифметичну помилку та визначено, що залишок боргу 243232,00 грн., в той час як, за перерахунком суду сума заборгованості за першим етапом та другим етапом становить 243231,00 грн. (431865,00 грн. (239925,00 грн. + 191940,00 грн. - сума першого та другого етапів) - 188634,00 грн. (часкові оплати)).

Оскільки, відповідач у визначені договором строки не здійснив оплати у повному обсязі за першим та другим етапами, то суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 243231,00 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем також не здійснено оплату третього етапу у розмірі 47984,00 грн.

Умовами договору сторони погодили, що оплата третього етапу у розмірі 10% від вартості робіт здійснюється на протязі 5 діб після підписання актів перевірки обладнання інспекцією Держгірпромнагляд.

Судом встановлено, що згідно із актами приймання виконаних будівельних робіт позивачем були виконанні монтажні та пусконалагоджувальні роботи щодо 10 ліфтів.

Однак, у відповідності до наявних в матеріалах справи актів технічної готовності ліфта від 02.12.2015 Головним управлінням Держпраці у Київській області було перевірено тільки 8 ліфтів. За поясненнями позивача 2 ліфти (в актах під номером №1 та №2 на 5 зупинок) у п'яти поверховій будівлі нежитлового призначення за №16 по вул. Ломоносова, 73-79 не перевірені відповідною інспекцією, оскільки будівля нежитлового призначення за №16 по вул. Ломоносова, 73-79 не введена в експлуатацію.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

Укладаючи договір, сторони за наявності взаємного волевиявлення визначили у договорі певний порядок оплати (пункт 4.1.) за виконані роботи та погодили, що оплата третього етапу у розмірі 10% від вартості робіт здійснюється на протязі 5 діб після підписання актів перевірки обладнання інспекцією Держгірпромнагляд.

Вказаний пункт договору не містить виключень щодо можливості оплати третього етапу навіть за наявності частково перевіреного інспекцією ліфтового обладнання.

Оскільки, матеріали справи не містять перевірки відповідною інспекцією всього ліфтового обладнання (10 ліфтів) суд вважає, що строк оплати за третім етапом на суму 47984,00 грн. на час прийняття рішення у даній справі не настав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 47984,00 грн. є передчасними та задоволенню не підлягають.

При цьому, підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2016 по 01.12.2016 в якому сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №39/13 від 11.10.2013 становить 291216,00 грн. не змінює строку оплати по третьому етапу погодженого сторонами у пункті 4.1. договору.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 243231,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості частково у розмірі 243231,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 189258,96 грн. та 3 % річних у сумі 19447,12 грн. Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 47984,00 грн., то вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 6906,15 грн. та 3% річних у сумі 1794,47 грн., нарахованих на суму боргу у розмірі 47984,00 грн. також не підлягають задоволенню.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки сума заборгованості за першим етапом та другим етапом становить 243231,00 грн., то нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід здійснювати на вказану суму.

Здійснивши перерахунок інфляційного збільшення на суму боргу у розмірі 243231,00 грн. в межах періоду визначеного позивачем з 06.10.2014 по 06.03.2017, судом встановлено, що сума інфляційних втрат у розмірі 182352,81 грн. є арифметично вірною, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Здійснивши перерахунок інфляційного збільшення та 3 % річних на суму боргу у розмірі 243231,00 грн. в межах періоду визначеного позивачем з 06.10.2014 по 06.03.2017, судом встановлено, що сума 3% річних становить 17652,57 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-ЛІФТ" (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, будинок 3, ідентифікаційний код 35909050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, корпус 61, ідентифікаційний код 35261495) суму основного боргу у розмірі 243231,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 182352,81 грн., 3% річних у розмірі 17652,57 грн., судові витрати у розмірі 6648,55 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2017.

Суддя С.О. Турчин