Ухвала

від 24.04.2017 по справі 910/5166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.04.2017Справа № 910/5166/17

За заявою Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення

третейського суду

За позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк

до Приватного акціонерного товариства Прінтекспрес

про стягнення заборгованості

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від заявника (позивача): не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

17.07.2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків було прийнято рішення у справі № 1115/14.

30.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк надійшла заява про видачу виконавчого документа на виконання вищевказаного рішення третейського суду, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 116 ГПК України є наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 розгляд вищевказаної заяви було призначено на 12.04.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви було відкладено на 24.04.2017 року.

Представники сторін в судове засідання 24.04.2017 не з'явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 1 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки суд відкладав розгляд заяви, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду заяви, встановлені ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду заяви.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши у судовому засіданні 24.04.2017 заяву Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу виконавчого документа на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, суд вирішив її задовольнити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2014 року постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі №1115/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Прінтекспрес на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованості в сумі 7 614,65 грн.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вищевказаного рішення, тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 57 Закону України Про третейські суди воно підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Пунктом 6.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що у разі коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 116 ГПК є наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 122-7 Господарського процесуального кодексу України питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Статтею 122-10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Частиною 6 статті 56 Закону України Про третейські суди також передбачено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Отже, господарський суд не перевіряє законності і обґрунтованості рішення третейського суду по суті. При цьому, до предмета доказування включаються лише обставини, які підтверджують наявність підстав для відмови у видачі виконавчого документа.

При розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа незалежно від наявності заперечень іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №1115/14 від 17.07.2014, вказане рішення компетентним судом скасовано не було.

Розглядаючи питання, чи підвідомча справа, у якій прийнято рішення третейського суду, постійно діючому Третейському суду при Асоціації українських банків відповідно до закону, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про третейські суди передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про третейські суди третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником,акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Також, ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1115/14 прийнято у спорі, що виник внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Прінтекспрес умов Договору оренди № 5556/29-38 від 01.09.2012 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про третейські суди передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Судом встановлено, що п. 11.1. Договору оренди № 556/29-38 від 01.09.2012 передбачено, що всі розбіжності щодо укладення, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, становлять предмет спору та підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21.006.2005р., видане Київським міським управлінням юстиції). Розгляд здійснюється одноособово суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Ярошовцем Василем Миколайовичем, згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди, і з яким сторони ознайомились. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною, а у разі її відсутності - одноособово третейським суддею Білоконем Юрієм Миколайовичем. При неможливості розгляду спору вказаними в даному пункті суддями, суддя призначається Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Найменування сторін та їх місцезнаходження у цій третейській угоді відповідають найменуванню сторін та їх місцезнаходженню за даним Договором. Місце і дата укладення цієї третейської угоди відповідають місцю і даті укладення даного Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.07.2014 у справі № 1115/14 дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до ст. 6 Закону України Про третейські суди та третейського застереження, що міститься у п. 11.1. Договору оренди № 556/29-38 від 01.09.2012, і не виходить за межі третейського застереження.

При цьому, вирішуючи питання щодо того, чи прийнято рішення третейського суду у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, суд також бере до уваги, що учасники третейського розгляду мали право на заперечення щодо компетенції третейського суду в порядку ст. 27 Закону України Про третейські суди , в якій нормативно зафіксована доктрина, яка в теорії третейського розгляду відома як принцип компетенції компетенції . Суть цього принципу полягає в тому, що третейський суд, перш ніж розпочати розгляд правового спору по суті, зобов'язаний пересвідчитися у власній юридично значущий компетенції щодо переданого на його розгляд спору. Тобто третейський суд самостійно вирішує питання про наявність чи відсутність у нього права розглядати переданий йому спір, інакше кажучи, самостійно вирішує питання про власну компетенцію. Водночас, сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції розглядати спір і про обставини, які дають можливість дійти висновку про недійсність третейської угоди, і цьому праву сторони кореспондується обов'язок третейського суду розглянути подане клопотання. При цьому, компетенція третейського суду спирається не на закон безпосередньо, а на спільне волевиявлення сторін, юридична сила якого визнається законом.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною третейської угоди, яка відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 12 Закону України Про третейські суди укладена у формі письмового застереження, що міститься у п. 11.1. Договору оренди № 556/29-38 від 01.09.2012.

Досліджуючи питання стосовно того, чи відповідає склад третейського суду вимогам закону, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 16 Закону України Про третейські суди склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді).

Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.

За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України Про третейські суди формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Відповідно до статті 17 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом. Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею. Якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова Третейського суду або заступник повинен призначити суддю.

У третейському застереженні сторони домовились, що спір розглядається одноособово третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, Ярошовцем Василем Миколайовичем. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною, а у разі її відсутності - одноособово третейським суддею Білоконем Юрієм Миколайовичем. При неможливості розгляду спору означеними суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації банків у відповідності до регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Ухвалою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2014 суддею Ярошовець В.М. було порушено провадження у справі № 1115/14 та призначено її до розгляду на 17.07.2014 року, та, як зазначалось судом вище, 17.07.2014 прийнято рішення у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.07.2014 у справі № 1115/14 прийнято у складі, який відповідає вимогам ст. 16 Закону України Про третейські суди , третейському застереженню, що міститься у п. 11.1. Договору оренди № 556/29-38 від 01.09.2012, у відповідності до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

При цьому, вказаний у рішенні постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.07.2014 у справі № 1115/14 спосіб захисту відповідає приписам частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України, і в даному рішенні третейськім судом не вирішено питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Судом враховано, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що випливають із формульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Також, на вимогу господарського суду міста Києва постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків надіслав матеріали третейської справи № 1115/14, а строк для звернення за видачею виконавчого документа заявником не пропущений.

Будь-яких інших підстав для відмови у видачі виконавчого документа, передбачених законом, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 122-11 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу виконавчого документа або про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.

За таких обставин, оскільки рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.07.2014 у справі № 1115/14 відповідачем самостійно не виконано, заява Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу наказу на примусове виконання означеного рішення третейського суду підлягає задоволенню.

У свою чергу, вирішуючи питання про подальшу долю матеріалів третейської справи №1115/14, суд, з урахуванням вимог п. 6.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вважає необхідним повернути означену справу до третейського суду відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про третейські суди та ч. 9 ст. 122-11 Господарського процесуального кодексу України, оскільки третейській суд, який розглянув вказану справу, згідно Свідоцтва про реєстрацію № 007-2005 від 21.06.2005 є постійно діючим.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 122-9, 122-10, 122-11 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.07.2014 у справі № 1115/14 задовольнити.

2. Видати наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.07.2014 у справі № 1115/14 наступного змісту:

Стягнути з Приватного підприємства Прінтекспрес (ідентифікаційний номер 35389313, зареєстроване: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, буд. 42) на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість по Договору оренди у сумі 7 614 (сім тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 65 копійок. .

3. Видати наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.07.2014 у справі № 1115/14 наступного змісту:

Стягнути з Приватного підприємства Прінтекспрес (ідентифікаційний номер 35389313, зареєстроване: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, буд. 42) на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) третейській збір у сумі 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 22 копійки. .

4. Стягнути з Приватного підприємства Прінтекспрес (93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Ленінградська, будинок 42; код ЄДРПОУ 35389313) на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Матеріали третейської справи № 1115/14 повернути постійно діючому Третейському суду при Асоціації українських банків (02660, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 15).

Суддя М.Є. Літвінова

СУДДЯ УХВАЛИВ:

на 24.04.17 о 09:50 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № .

Суддя