Рішення

від 24.04.2017 по справі 910/2411/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 рокуСправа № 910/2411/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/2411/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партісіпант Медіа",

про стягнення 36126,69 грн,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність від 17.01.2017 (був присутній у судовому засіданні 11.04.2017).

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партісіпант Медіа" про стягнення 36126,69 грн заборгованості, в тому числі: 27327,62 грн заборгованості з орендної плати, 5749,39 грн пені, 543,67 грн 3% річних та 2506,01 грн інфляційних втрат, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою від 16.02.2017 Господарський суд м. Києва позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" з доданими до неї документами направив за територіальною підсудністю до Господарського суду Кіровоградської області.

Господарський суд Кіровоградської області ухвалою від 27.02.2017 прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, справу призначив до розгляду у судовому засіданні 21.03.2017 та витребував від сторін необхідні для розгляду справи по суті докази.

Ухвалами господарського суду від 21.03.2017 та 11.04.2017 розгляд справи відкладався відповідно до 11.04.2017 та 24.04.2016 в порядку, визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

24.04.2017 засобами факсимільного зв'язку до господарського суду надійшов лист позивача про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 24.04.2017 представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення примірника ухвали на адресу відповідача, проставлену на ухвалі від 11.04.2017 у справі № 910/2411/16.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації що міститься в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Партісіпант Медіа", місцезнаходженням даної юридичної особи є: м. Кропивницький, вул. Шевченка, 20/24, офіс 10.

Господарський суд зазначає, що ухвали Господарського суду Кіровоградської області у справі № 910/2411/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партісіпант Медіа", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З долучених до матеріалів справи: витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", реєстру № 25022 0309829 7 рекомендованих відправлень від 13.04.2017 та списку поштових відправлень №13,04 (а.с. 83-85), вбачається, що поштове відправлення (ухвала від 11.04.2017 про відкладення розгляду даної справи до 24.04.2017), яке було направлено на адресу відповідача, не вручено під час доставки.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, господарський суд вважає, що неявка в судове засідання представників позивача та відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні 11.04.2017, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (надалі - ПАТ "НВП "Більшовик", Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партісіпант Медіа" (надалі - ТОВ "Партісіпант Медіа", Орендар) укладено договір оренди № Д0-26/Б-2015 (надалі - Договір, а.с. 7-17), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди: частина фасадної стіни дільниці № 7 цеху №5, загальною площею 276,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2.

Строк оренди визначений сторонами в Договорі з 01.09.2015 до 30.06.2016 (пункт 1.2.1. Договору).

Об'єкт оренди використовується Орендарем для розміщення рекламної конструкції (пункт 1.3.1. Договору).

Орендна плата та строки платежів узгоджено сторонами в розділі 1.4. Договору (пункти 1.4.1.-1.4.6.), де, зокрема, зазначено, що Орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує Орендодавцю протягом строку дії цього Договору плату за користування Об'єктом оренди із розрахунку 37,50 грн за 1 кв.м. крім того ПДВ 20% - 7,50 грн. Всього з ПДВ за 1 м кв.м. в місяць - 45,00 грн. Загальна сума користування об'єктом оренди за базовий місяць (липень 2015 року) складає -10372,50 грн, крім того, 20% ПДВ - 2074,20 грн. Всього з ПДВ - 12447,00 грн. В розмір орендної плати враховано відшкодування податку на землю. Плата за користування Об'єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 днів поточного місяця за поточний місяць на умовах 100% попередньої оплати. За перший та останній місяць орендна плата має бути сплачена протягом 10 днів після укладення Договору оренди. В разі несплати в зазначений термін плати за Об'єкт оренди, Орендодавець може припинити транзит та подачу електроенергії, Орендарю без направлення письмового повідомлення про таке відключення. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць вказаний в пункті 1.4.1.

Згідно з пунктом 14.1. Договору даний договір набирає чинності з дня його підписання ОСОБА_2 та діє протягом строку оренди, визначеного цим Договором, а в частині розрахунків - до повної оплати Орендарем заборгованості по орендній платі та іншим платежам за цим Договором. В будь - якому випадку строк дії Договору становить до моменту повного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань по Договору. Строк оренди починається з моменту підписання ОСОБА_2 приймання - передачі Об'єкту оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар, в свою чергу, прийняв у тимчасове платне користування об'єкт оренди: частина фасадної стіни дільниці № 7 цеху №5, загальною площею 276,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, що підтверджується ОСОБА_2 здачі-приймання об'єкта від 01.09.2015 (а.с. 18).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного Договору оренди № ДО-26/Б-2015 від 01.09.2015 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування частину фасадної стіни дільниці № 7 цеху №5, загальною площею 276,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, що підтверджується підписаним між сторонами ОСОБА_2 здачі-приймання об'єкта від 01.09.2015.

30.06.2016 між сторонами було підписано ОСОБА_2 здачі-приймання об'єкта, відповідно до якого Орендарем повернуто, а Орендодавцем прийнято частину фасадної стіни дільниці № 7 цеху №5, загальною площею 276,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2.

Господарським судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року, у зв'язку з чим, станом на день подання позову, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 27327,62 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за Договором оренди № ДО-26/Б-2015 від 01.09.2015 та факту наявності заборгованості за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів у розмірі 27327,62 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди № ДО-26/Б-2015 від 01.09.2015, позивачем нараховано відповідачу 2506,01 грн інфляційних втрат, 543,67 грн 3 % річних та 5749,39 грн пені за період прострочення вказаний у розрахунку, доданому до позовної заяви.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 10.2. Договору у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної, встановленої цим Договором (порушення умов пункту 1.4. цього Договору), Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, включаючи день фактичної оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пунктів 10.1., 10.2 Договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

При дослідженні правильності нарахування позивачем 2506,01 грн інфляційних втрат, 543,67 грн 3 % річних та 5749,39 грн пені, господарський суд враховує положення пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З метою дослідження доказів, на яких ґрунтується розрахунок позивача в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд витребовував від позивача первинні бухгалтерські документи, що підтверджують сплату орендної плати відповідачем згідно умов укладеного між сторонами Договору.

Проте, позивачем на виконання вимог господарського суду не надано доказів сплати орендної плати та документів, що підтверджують таку сплату, а тому у господарського суду відсутня можливість перевірити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Про поважність причин неподання таких доказів, позивач господарський суд не повідомив.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки позивач витребувані документи, необхідні для вирішення спору в частині стягнення 2506,01 грн інфляційних втрат, 543,67 грн 3 % річних та 5749,39 грн пені не подав, про поважність причин невиконання вимог ухвал господарського суду не повідомив, без документів, які витребовувались від позивача, неможливо повно та об'єктивно у відповідності до вимог чинного законодавства перевірити розрахунок заявлених до стягнення 2506,01 грн інфляційних втрат, 543,67 грн 3 % річних та 5749,39 грн пені, господарський суд залишає позов ПАТ "НВП "Більшовик" в цій частині без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищенаведене господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 27327,62 грн основного боргу.

Згідно з частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 81, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партісіпант Медіа" (м. Кропивницький, вул. Шевченка, 20/24, офіс 10, ідентифікаційний код 38040495) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, ідентифікаційний код 14308569) - 27327,62 грн основного боргу, а також 1600,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині залишити позов без розгляду.

Копію рішення направити позивачу (03057, м. Київ, просп. Перемоги, 49/2) та відповідачу (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 20/24, офіс 10).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 28.04.2017.

Суддя О.Б. Шевчук