Рішення

від 25.04.2017 по справі 910/3323/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017Справа № 910/3323/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький Втормет"

до Дочірнього підприємства "Рівневторкольормет"

про стягнення 47 773,47 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ковальова Л.П. (представник за довіреністю вих. №293 від 19.04.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький Втормет" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівневторкольормет" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № 7/597-ПГ від 02.11.2015р. в розмірі 47 773,47 грн., з яких 31 160,50 грн., 11 667,23 грн. пені, 3 921,29 грн. інфляційних втрат та 1 024,45 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 04.04.2017р.

04.04.2017р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 31 160,50 грн. - основного боргу, 3 921,29 грн. - інфляційного збільшення боргу, 5 001,04 грн. - пені та 1 024,45 грн. - 3% річних.

Судом з урахуванням положень ст. ст. 22, 54-57 ГПК України прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги, отже має місце нова ціна позову з якої і вирішується даний спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017р., розгляд справи відкладено до 25.04.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 25 квітня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки №7/597-ПГ (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів - ДСТУ 4121-2002 (товар - за договором) на умовах, цього договору та ціною, вказаною в Специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. Договору).

За змістом п. 1.2. Договору у Специфікаціях (додатках) вказується кількість, номенклатура, вид, ціна за одиницю виміру, термін поставки.

Умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які використовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із умов договору (п. 1.5. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору технічні вимоги до якісних характеристик товару визначені в Специфікації та/або в додаткових угодах до цього Договору.

Згідно п. 3.2. Договору моментом переходу права власності на товар є дата акта приймання металів чорних (вторинних), оформленого вантажоодержувачем - кінцевим споживачем.

За умовами п. 3.4. Договору поставка товару проводиться залізничним транспортом у на піввагонах, справних в технічному і комерційному відношеннях, очищених від залишків раніше перевезених вантажів. Датою відвантаження є дата календарного штемпеля станції відправлення (гр. 56) на залізничній накладній (при відправленнях залізничним транспортом).

Як передбачено в п. 4.1. Договору приймання товару за кількістю і якістю проводиться в пункті призначення.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 786 160,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями приймально-здавальних актів та видаткових накладних, а саме:

- №8911 від 30.11.2015р. на суму 202 962,50 грн.;

- №9086 від 03.12.2015р. на суму 195 910,00 грн.;

- №9825 від 20.12.2015р. на суму 196 317,00 грн.;

- №10346 від 03.01.2016р. на суму 190 971,00 грн.;

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його уповноваженого представника та відтисками печаток відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.3. Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника: 80 % вартості відправленого товару сплачується протягом 3-х банківських днів за фактом надання постачальником копії ж/д накладної за допомогою електронної пошти (факсу), оформленої відповідно до вимог п. п. 3.4., 3.6. Договору, остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10-ти банківських днів після приймання товару згідно з умовами, викладеними в розділі 4 Договору.

Ціна договору визначається даними видаткових накладних, оформлених на виконання цього договору (п. 5.5. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року. У тому випадку, якщо жодна із сторін після закінчення строку дії договору не надішле письмову заяву іншій стороні щодо припинення його дії не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору, його дія продовжується щоразу на наступний рік, на умовах, викладених у цьому договорі та додаткових угодах до нього (п. п. 10.1., 10.2. Договору).

З огляду на положення п. 10.2. Договору, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір був чинним як в період виникнення у відповідача заборгованості (листопад 2015р. - січень 2016р.), так і є чинним станом на час розгляду справи в суді.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, оплативши вартість товару на суму 755 000,00 грн. (докази сплати містяться в матеріалах справи).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати вартості товару, позивач звернувся до відповідача з претензією № 21/10/16-3 від 21.10.2016р. на суму 31 160,50 грн., яка була залишена останнім без відповіді та виконання.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 5.3. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого товару мав бути виконаний протягом 10-ти банківських днів після приймання товару, а прострочення оплати вартості поставленого товару за вказаним накладними у відповідача виникло з наступного дня.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 31 160,50 грн. (786 160,50 - 755 000,00) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 001,04 грн. пені, 3 921,29 грн. інфляційних втрат та 1 024,45 грн. 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.4. Договору у разі прострочення покупцем терміну остаточного розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від вартості неоплаченого товару.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 5 001,04 грн. пені за заявлений ним період підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованого судом, а розмір 3 % річних є арифметично вірним, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 921,29 грн. інфляційних втрат та 1 024,45 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3323/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 31 160,50 грн. суми основного боргу, 5 001,04 грн. пені, 3 921,29 грн. інфляційних втрат та 1 024,45 грн. 3% річних.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівневторкольормет" (ідентифікаційний код 23309964, адреса: 03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький Втормет" (ідентифікаційний код 00193097, адреса: 69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 240) 31 160,50 грн. (тридцять одну тисячу сто шістдесят гривень 50 коп.) суми основного боргу, 5 001,04 грн. (п'ять тисяч одну гривню 04 коп. пені, 3 921,29 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять одну гривню 29 коп.) інфляційних втрат, 1 024,45 грн. (одну тисячу двадцять чотири гривні 45 коп.) 3% річних та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2017р.

Суддя С.М. Морозов