Рішення

від 20.04.2017 по справі 911/646/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р. Справа № 911/646/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аско-Експедиція , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Амі Логістік , с.Чайки

про стягнення 6302,34 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Аско-Експедиція (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Амі Логістік (далі - відповідач) про стягнення 6302,34 грн.

Провадження у справі №911/646/17 порушено відповідно до ухвали суду від 10.03.2017 року та призначено справу до розгляду на 04.04.2017 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 04.04.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 18.04.2017 року.

В судовому засіданні 18.04.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач з'явився, однак, обґрунтованих заперечень проти позову не надав. У зв'язку з чим, в судовому засіданні 18.04.2017 року оголошувалась перерва до 20.04.2017 року.

В судовому засіданні 20.04.2017 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору в судове засідання 20.04.2017 року без поважних причин не з'явився, відзив на позов не надав.

У зв'язку з чим, суд розглянув справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Амі Логістік (Експедитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аско-Експедиція (Експедитор 2) 08.11.2016 року укладено Договір-заявку № А-290620 про виконання автотранспортного перевезення ТНП на палетах (33 п, 13500 кг) за маршрутом: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6-м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 184, з 08.11.2016 року по 09.11.2016 року (далі - Договір-заявка).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 (далі - Правила № 363), товарно- транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

ТОВ Аско-Експедиція виконано у повному обсязі взяті на себе згідно Договору-заявки зобов'язання та організовано перевезення вантажу належним чином та в строки, встановлені у Договорі-заявці: залучено до перевезення перевізника філію Транс-Капітал ПрАТ АТП Атлант за договором від 01.03.2014 року № 11 та заявкою від 08.11.2016 року № ОЛА/РЛН-821 (вантажний автомобіль НОМЕР_1/АА3014ХХ, водій ОСОБА_2); організовано перевезення вантажу належним чином та в строки, встановлені у заявці, про що свідчать відмітки в ТТН № 004/11 від 08.11.2016 року.

Відповідно до умов Договору-заявки розмір оплати послуг складає 7200,00 грн.

Відповідно до п. 1. Договору-заявки Експедитор1 сплачує за послуги перевезення протягом 10-12 банківських днів після отримання від Експедитора2 оригіналів наступних вірно оформлених документів: ТТН (2 екземпляри), актів, накладних, податкової накладної.

ТОВ Аско-Експедиція зазначає, що ним було направлено повний комплект товаро-транспортних документів та рахунок від 09.11.2016 року № АЕ-13/3725 на суму 7200,00 грн. ТОВ Амі Логістік було отримано вказаний комплект документів згідно даних поштового повідомлення про вручення 18.11.2016 року.

Таким чином, строк оплати рахунку від 09.11.2016 року № АЕ-13/3725 настав 06.12.2016 року.

Однак, відповідач (ТОВ Амі Логістік ) порушив взяті на себе за Договором-заявкою від 08.11.2016 року № А-290620 зобов'язання по оплаті наданих послуг, надані послуги перевезення своєчасно та в повному обсязі не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ Аско-Експедиція було направлено на адресу ТОВ Амі Логістік претензію від 20.01.2017 року № 36 з вимогою про оплату наданих послуг в сумі 7200,00 грн., яка була отримана відповідачем 25.01.2017 року, також сканкопія претензії надсилалась на електронну пошту відповідача.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткове погашення боргу 27.01.2017 року на суму 1000,00 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача складавє 6200,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про автомобільний транспорт договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до ст. 308 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу є реальним договором, він вважається укладеним з моменту прийняття вантажу до перевезення. Прийняття вантажу до перевезення відбувається шляхом передачі вантажовідправником вантажу перевізникові.

На автомобільному транспорті під прийманням вантажу розуміється подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформленням документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 6200,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг, позивач керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 34,14 грн. 3% річних за період прострочення з 06.12.2016 року по 10.02.2017 року та 68,20 грн. інфляційних за період - січень 2017 року.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, річні та інфляційні нараховані за період фактичного прострочення з врахуванням проведених відповідачем часткових сплат на суму заборгованості, що відповідає фактичним обставинам справи та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та факту прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Амі Логістік (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код 39412665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аско-Експедиція (03026, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 167А; код 31903893) 6200,00 грн. основної суми боргу, 34,14 грн. 3% річних, 68,20 грн. інфляційних та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик