Ухвала

від 25.04.2017 по справі 913/167/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25 квітня 2017 року                                                                                 Справа № 913/167/17

                                                                                 Провадження №26/913/167/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кремінська харчосмакова фабрика”, м. Кремінна Луганської області

до Кремінської державної нотаріальної контори, м. Кремінна Луганської області

про скасування заборони відчуження нерухомого майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна

Суддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “Кремінська харчосмакова фабрика” звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Кремінської державної нотаріальної контори про скасування заборони відчуження нерухомого майна за адресою: вул. Вокзальна, 10, м. Кремінна, Луганська область, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 2741097 від 26.12.2005, № 3013631 від 24.03.2006 та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис № 2741097 від 26.12.2005, № 3013631 від 24.03.2006 про заборону відчуження майна за адресою: вул. Вокзальна, 10, м. Кремінна, Луганська область.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.02.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.02.2017, ухвалою від 28.02.2017 відкладено на 13.03.2017, ухвалою від 13.03.2017 відкладено на 10.04.2017, ухвалою від 10.04.2017 продовжено розгляд справи на 15 днів та відкладено на 25.04.2017.

27.02.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору; письмові пояснення, в яких зазначає, що згідно інформаційної довідки від 27.12.2016, підставою обтяження є договір застави від 04.12.1995 року, але заставодержатель не вказаний; позивач зазначає, що не має вказаного договору застави та відомостей про заставодержателя; всі фінансові зобов’язання позивач виконав і на даний час відсутні будь-які фінансові претензії третіх осіб, зокрема, відсутні претензії щодо майна. Також позивач надає лист Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якому зазначено, що при перевірці бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 23.02.2017 на виконанні у Відділі не перебуває відкритих виконавчих проваджень, за якими стороною виконавчого провадження є ТОВ “Кремінеька харчосмакова фабрика”, код ЄДРПОУ 00377348, юридична адреса: Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, вул. Вокзальна, буд.10.

28.02.2017 ОСОБА_1, в.о. державного нотаріуса Кремінської державної нотаріальної контори державний нотаріус Рубіжанської державної нотаріальної контори, через канцелярію господарського суду Луганської області подав заяву, в якій зазначає, що проти позову не заперечує та просить суд справу розглядати без його присутності, а також

повідомляє, що згідно п. 13 Положення про Державний нотаріальний архів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 870/05 від 18.05.2009 року та у зв'язку із закінченням строків зберігання документів у фондоутворювача, Кремінська державна нотаріальна контора передала на зберігання до вищезазначеного архіву справи з 1955 року по 1999 рік включно згідно акту приймання-передавання документів від 03.02.2010 року.

28.02.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи копію аудиторського висновку щодо достовірності та повноти передавального акту ПАТ “Кремінська харчосмакова фабрика” та договір про надання правової допомоги від 27.02.2017.

10.04.2017 року позивач на адресу електронної пошти господарського суду Луганської області подав заяву у якій просив долучити до матеріалів справи наступні документи: копію адвокатського запиту від 13.03.2017 та копію відповіді на нього від 20.03.2017, копію вимоги про вчинення дій від 14.03.2017 та копію відповіді на неї від 20.03.2017, копію вимоги про вчинення дій від 21.03.2017, та копію відповіді на неї від 23.03.2017.

10.04.2017 позивач на адресу електронної пошти господарського суду Луганської області направив клопотання про витребування доказів, зокрема просить витребувати у НБУ інформацію чи є боржниками будь-яких банків, що ліквідується або ліквідовані наступні юридичні особи ТОВ «Кремінська харчосмакова фабрика», ПАТ «Кремінська харчосмакова фабрика», АТЗТ «Кремінська харчосмакова фабрика», ЗАТ «Кремінська харчосмакова фабрика», ТОВ «Кремінська харчосмакова фабрика».

Відповідно статті 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно з пунктом 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважено на те, що згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Водночас, виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, в контексті статей 32 та 38 ГПК України, йдеться мова саме про ті докази, які мають безпосереднє відношення до предмета доказування; належність доказів визначається їх придатністю для встановлення чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування в справі.

З огляду на те, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування тієї обставини, яким саме чином документи про витребування яких заявляє позивач, можуть вплинути на встановлення фактичних обставин справи, та які саме обставини вони можуть підтвердити, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача поданого в порядку ст. 38 ГПК України.

          На виконання ухвали господарського суду Луганської області від 13.04.2014 року, КП «Кремінське районне бюро технічної інвентаризації» направило лист від 19.04.2017 №129 (вх. №2838/17 від 24.04.2017) в якому зазначило про відсутність інформації щодо накладення заборони на об’єкт нерухомого майна «будівлі та споруди», розташований в м. Кремінна Луганської області, вул.. Вокзальна, 10, зареєстрований в КП «Кремінське РБТІ» 15.09.1995 в реєстровій книзі № 3 за номером 472 на праві власності за АТ «Кремінська харчосмакова фабрика» на підставі реєстраційного посвідчення, виданого 15.09.1995 згідно рішення Кремінського міськвиконкому від 08.09.1995 №871 в інвентаризаційній справі КП «Кремінське РБТІ».

25.04.2017 представники сторін в судове засідання не з’явились, витребувані судом документи не надали, про проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кремінська харчосмакова фабрика» (створено 24.04.2012) є правонаступником ПрАТ «Кремінська харчосмакова фабрика» (попередня назва АТЗТ «Кремінська харчосмакова фабрика»). АТЗТ «Кремінська харчосмакова фабрика» створено шляхом приватизації – перетворення Товариства покупців «Кремінської харчосмакової фабрики», яке засновано на власності членів Товариства покупців Кремінської харчосмакової фабрики.

Відповідно до установчих документі, копії яких містяться в матеріалах справи, АТЗТ «Кремінська харчосмакова фабрика» створено шляхом приватизації-перетворення Товариства покупців «Кремінської харчосмакової фабрики», є його правонаступником та відповідає по зобов’язанням Товариства покупців Кремінської харчосмакової фабрики (пункт 1 статуту АТЗТ «Кремінської харчосмакової фабрики», затвердженого Загальними зборами Товариства покупців, створеного членами трудового колективу Товариства Кремінської харчосмакової фабрики протоколом №1 від 29.09.1993, із наступними змінами). Дата реєстрації 29.09.1993 №528.

На виконання вимог закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008, рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Кремінська харчосмакова фабрика» (протокол від 15.04.2010) затверджено нову редакцію Статуту ПрАТ «Кремінська харчосмакова фабрика» (дата реєстрації 12.05.2010, зміни 09.06.2011).

24.04.2012 загальними зборами учасників ТОВ «Кремінська харчосмакова фабрика» вирішено створити ТОВ «Кремінська харчосмакова фабрика» шляхом перетворення ПрАТ «Кремінська харчосмакова фабрика», із прийняттям на баланс ТОВ «Кремінська харчосмакова фабрика» всіх зобов’язань та обов’язків, майна та грошових коштів за передавальним актом від ПрАТ «Кремінська харчосмакова фабрика».

24.05.2012 проведено державну реєстрацію Статуту ТОВ «Кремінська харчосмакова фабрика», та 19.09.2013 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів.

Відповідно до технічного паспорту реєстровий номер №472/2 ст. 227 (інвентаризаційна справа №170) на будівлю та споруди, розташованими за адресою: вул. Вокзальна ,10 , м. Кремінна, замовником технічної інвентаризації або уповноваженою ним особою визначено ТОВ «Кремінна харчосмакова фабрика» (код ЄДРПОУ 00377348). Паспорт виготовлений 15.11.2016.

Як зазначає позивач у позовній заяві, під час здійснення реєстрації права на нерухоме майно за адресою вул. Вокзальна, 10, м. Кремінна, Луганської області, виявилось, що згідно Інформаційної довідці від 27.12.2016, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна міститься відомості про обтяження №2741097 від 26.12.2005 за №3013631 від 24.03.2006 (а.с. 79). В обох записах підставою вказано договір застави від 04.12.1995, без визначення заставодержателя.

10.01.2017 листом №1/01-16 Рубіжанська нотаріальна контора повідомила ТОВ «Кремінську харчосмакову фабрику» про те, що надати постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії Кремінська ДНК не має можливості, так як на цей час накладення та зняття заборони вилучені з переліку нотаріальних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат».

З метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернувся до господарського суду із позовом про скасування заборони відчуження нерухомого майна за адресою: вул.. Вокзальна, 10, м. Кремінна, Луганська область, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстраційні обтяження №2741097 від 26.12.2005 та №3013631 від 24.03.2006; виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, запис №2741097 від 26.12.2005 та №3013631 від 24.03.2006 про заборону відчуження майна за адресою: вул. Вокзальна, 10, м. Кремінна, Луганська область.

Позивач посилається на те, що в архівах підприємства – позивача відсутні відомості про договір застави від 04.12.1995 та заставодержателя. Всі фінансові зобов’язання позивач виконував і на даний час до нього не було пред’явлено жодних фінансових претензій третіх осіб, зокрема, відсутні претензія щодо майна. На думку позивача, на нерухоме майно за адресою: вул.. Вокзальна, 10, м. Кремінна, Луганська область було безпідставно накладено арешт.

Відповідно до ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб‘єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Згідно ч. 1 ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема:

- майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;

- адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено у п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 “Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам ”, з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів ”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до частини першої ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред‘явлено позовну вимогу.

Частиною першою ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи з вищенаведеного, господарським судам України підвідомчі, зокрема, спори, які виникають при здійсненні особами, суб’єктний склад яких відповідає ст. 1 ГПК України, господарських або цивільних правовідносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження

Згідно із ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 1 першого Протоколу) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Державна реєстрація прав на майно покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна шляхом створення для них додаткових гарантій.

Держава здійснює всі свої функції через систему державних органів та саме держава відповідає за діяльність своїх службових та посадових осіб.

Положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі – Закон) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порушення порядку реєстрації прав на нерухоме майно (правил експлуатації автоматизованих систем), допущені не з вини власника цього майна, не можуть впливати на його правомочності щодо цього майна, а відповідальність за такі порушення повинна нести особа, що їх допустила - державний реєстратор.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог визначено про безпідставність накладення арешту на майно. Отже, в даному випадку позивачем оспорюються дії відповідача, що мають публічно-правовий характер, а саме – державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону, реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно із пунктами 1, 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Реєстраційні дії, пов'язані з веденням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вчиняються нотаріусами не на підставі Закону України «Про нотаріат», а на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також відповідних договорів, укладених з Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України як адміністратором названих Реєстрів.

У даному випадку, Міністерство юстиції України як держатель відповідного реєстру є суб'єктом владних повноважень, який делегує свої повноваження з ведення реєстру Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яке у свою чергу укладає відповідні договори з реєстраторами - державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. Самі ж нотаріуси, у даному випадку, виступають як суб'єкти делегованих владних повноважень.

Судом встановлено, що ТОВ «Кремінська харчова фабрика» зазначено в якості відповідача – Кремінську державну нотаріальну контору, не вказавши при цьому на наявність між ними ані господарських, ані цивільних правовідносин. Тим більше, в позовній заяві відсутні будь-які докази, які би свідчили про наявність спору між ТОВ «Кремінською харчовою фабрикою» та Кремінською державною нотаріальною конторою щодо майнових прав на об’єкт нерухомого майна, розташований в м. Кремінна Луганської області, вул. Вокзальна, 10.

За правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 14.06.2016 у справі № 21-41а16 (№ 826/4858/15) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Колегія суддів Верховного суду України зазначила, що враховуючи те, що у справі № 21-41а16 (№ 826/4858/15), яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

В свою чергу у справі яку розглядає господарський суд Луганської області, вимоги позивача а саме: скасування заборони відчуження нерухомого майна за адресою: вул.. Вокзальна, 10, м. Кремінна, Луганська область, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстраційні обтяження №2741097 від 26.12.2005 та №3013631 від 24.03.2006 та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, запис №2741097 від 26.12.2005 та №3013631 від 24.03.2006 про заборону відчуження майна за адресою: вул. Вокзальна, 10, м. Кремінна, Луганська область, обґрунтовані відсутністю будь яких зобов’язань у позивача перед іншими особами, а отже наявність обмежень у вигляді заборони, щодо права вільного розпорядження майном є – безпідставними.

За таких обставин вимоги позивача не пов’язанні з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а саме договору застави від 04.12.1995 який зазначено як підставу обтяження, а навпаки позивач наполягає на безпідставність обтяження, тобто фактично звертаючись з позовом до суду, намагається довести відсутність будь яких правових підстав, що призводить до оскарження дій посадової особи без зазначення наявності спору між позивачем та відповідачем щодо здійснення останнім господарських або цивільних правовідносин.

Враховуючи те, що при вчиненні реєстраційних дій нотаріус діє як суб'єкт владних повноважень у розумінні КАС України, позивачем заявлено вимогу про скасування заборони з посиланням на її безпідставність, між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини які б мали господарський характер, позовні вимоги не випливають з договірних відносин, а тому такий спір непідвідомчий господарським судам України, а дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а підвідомча адміністративним судам України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності припинення провадження у даній справі в порядку п.1. ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У зв’язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд припиняє провадження у справі №913/167/17 в порядку п.1 ст.80 ГПК України.

Згідно п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України N 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Керуючись п. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №913/167/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кремінська харчосмакова фабрика” до Кремінської державної нотаріальної контори - припинити.

Суддя                                                                                                    С.В. Масловський