Рішення

від 18.04.2017 по справі 921/154/17-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2017 рокуСправа № 921/154/17-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-1 ЛТД", м.Тернопіль

до відповідач-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тернопіль", м.Київ

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК - Трейд", м.Тернопіль

про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 02.03.2017.

В процесі розгляду спору присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Омега-1 ЛТД , м.Тернопіль, звернувся 17.02.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тернопіль", м.Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК - Трейд", м.Тернопіль, про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту на земельній ділянці, площею 3,21га за кадастровим номером 6125281700:01:001:2869, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка перебуває у власності ТОВ Еко-Тернопіль та ТОВ ТДК-Трейд для проїзду та заїзду транспорту ТОВ Омега-1 ЛТД , його контрагентів, а також транспорту аварійних та екстрених служб.

Ухвалою суду від 22.02.2017 порушено провадження по справі, витребувано від сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 07.03.2017 з подальшим його перенесенням та відкладенням розгляду справи, востаннє, на 18.04.2017, з підстав, наведених в ухвалах суду від 13.03.2017, 28.03.2017 та 06.04.2017.

Представник позивача, який був присутнім в судовому засіданні 28.03.2017, підтримав заявлені позовні вимоги в повній мірі з підстав, наведених в позові.

Уповноважений представник відповідача-1 в жодне судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст.64 ГПК України (про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштових відправлень).

Відповідач-2 (ТОВ ТДК-Трейд ) згідно поданого відзиву на позов без номеру від 28.03.2017 (вх.№8413 від 28.03.2017), та його уповноважений представник в судових засіданнях позов заперечив, зазначивши, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №3386216 за ТОВ ТДК-ТРЕЙД 18.02.2015 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6125281700:01:001:2869, площею 3,21га, яка знаходиться за адресою: смт.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області. Дану земельну ділянку товариство використовує у своїй господарській діяльності згідно вимог закону. Повідомив, що позивач до товариства не звертався із проектом договору про встановлення земельного сервітуту з долученням документації щодо земельної ділянки, на яку необхідно встановити земельний сервітут, з обґрунтуванням її площі. Вказує, що Омега-1 ЛТД не є суміжним (сусіднім) землекористувачем земельної ділянки, з тією, на яку просить встановити сервітутне користування, що суперечить приписам ст. 98 ЗК України. Окрім того, на переконання представника відповідача-2, позивачем не доведено суду належними доказами відсутності іншого можливого способу задовольнити свої потреби з метою доступу до власної земельної ділянки, інакше аніж шляхом встановлення сервітутного користування частиною земельної ділянки, що перебуває у власності ТОВ ТДК-Трейд .

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Позивач у справі відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №631910 від 26.06.2012, Витягу про державну реєстрацію прав від 26.06.2012 серії СЕЕ №867743 є власником нежитлової будівлі цеху виробів з поліетилену, загальною площею 1283,3м 2 , розташованої у м.Тернопіль по вул.Микулинецька, 31б.

Для обслуговування даного об'єкту нерухомості ТОВ Омега-1 ЛТД отримало в орендне користування строком до 29.05.2023 року (з правом пролонгації) земельну ділянку, загальної площі 1760м 2 за кадастровим №6110100000:11:005:0034, що підтверджується договором оренди землі, укладеним 10.07.2008 з Тернопільською міською радою, який зареєстрований 21.08.2008 у Тернопільській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040866100378, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 20690243 від 18.04.2014.

Незважаючи на набуття права власності на майно та права користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування викупленої незавершеним будівництвом споруди, доступ до даного об'єкта (будівлі цеху виробів з поліетилену) та до земельної ділянки обмежений через деструктивну протиправну поведінку власників суміжних/сусідніх земельних ділянок, а саме товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Тернопіль та товариства з обмеженою відповідальністю ТДК-Трейд , яка, за твердженням позивача, полягає у блокуванні під'їзної частини дороги, що є єдиним заїздом/виїздом, внаслідок здійснення будівництва, а також реконструкції самої проїзної дороги, що знаходиться в межах земельної ділянки, котра належать відповідачам на праві власності, з метою збільшення площі даної земельної ділянки.

На підтвердження даного факту позивачем долучено Акт блокування заїзду від 21.06.2016, складений за участю фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, представників приватного малого підприємства Еліон , товариства з обмеженою відповідальністю Терносвітло , із змісту якого вбачається, що під'їзна дорога, котра використовувалася даними суб'єктами господарювання для заїзду (виїзду) до своїх земельних ділянок для обслуговування їхніх підприємств, розташованих по вул.Микулинецька, 31 у м.Тернопіль, блокується ТОВ Еко-Тернопіль та ТОВ ТДК-Трейд розпочатим будівництвом та реконструкцією даної дороги з метою розширення площі власної території для обслуговування належних відповідачам будівель та споруд. Встановлено, що 21.06.2016 відповідачами здійснено остаточне блокування дороги та розпочато будівельні роботи.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним №3386216 від 19.02.2015, викопіювання з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка, призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 3,21га за кадастровим номером 6125281700:01:001:2869, котра розміщена за адресою: смт.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області перебуває у приватній власності ТОВ ТДК-ТРЕЙД відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2015 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 801 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 540454061252).

25.11.2016 (фіскальні чеки відділення поштового зв'язку наявні в матеріалах справи) ТОВ Омега-1 ЛТД звернувся до ТОВ Еко-Тернопіль та ТОВ ТДК-Трейд з пропозицією без номеру від 18.11.2016 укласти оплатний договір земельного сервітуту на земельній ділянці, площею 3,21га за кадастровим №6125281700:01:001:2869 для заїзду та проїзду власного транспорту та контрагентів, транспорту екстрених служб, та надати відповідь до 28.11.2016. У зверненні товариство зобов'язувалося: здійснювати оплату за користування сервітутом, розмір якого буде визначений в процесі укладення договору земельного сервітуту; в майбутньому виготовити технічну документацію на земельну ділянку сервітутного користування. Будь-яких додатків дане звернення не містить і наведене підтверджено поясненнями сторони відповідача-2 в судових засіданнях про їх відсутність. Матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачами даного звернення.

Окрім того, судом встановлено і це вбачається зокрема, з фотокопії Викопіювання з Публічної кадастрової карти України, погодженої Великогаївською сільською радою, копії Викопіювання з Генерального пану села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, пошукових запитів Публічної кадастрової карти України на земельні ділянки за кадастровими номерами 6125281700:01:001:2869 (належить ТОВ ТДК-Трейд ) та 6110100000:11:005:0034 (належить позивачу у справі), що земельна ділянка позивача не є суміжною, а також не є сусідньою із земельною ділянкою ТОВ ТДК-Трейд щодо якої позивач просить встановити земельний сервітут за рішенням суду .

Так, звертаючись з даним позовом товариством зазначено, що у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності та використовуючи належний йому об'єкт нерухомого майна у нього виникає необхідність у доступі до зазначеного майна, зокрема для проїзду власним автотранспортом та необхідністю забезпечення проїзду транспортних засобів контрагентів, що стало підставою для звернення з листом до відповідачів з проханням надати земельну в сервітутне користування. Втім, наявне зволікання у розгляді звернення та продовження проведення будівельних робіт, внаслідок чого заблоковано проїзну дорогу, на переконання позивача, свідчить про недосягнення згоди між сторонами з приводу сервітутного користування частиною земельної ділянки, по якій проходить проїзна дорога по вул.Микулинецька, 31 у м.Тернопіль, і це послугувало причиною для розгляду даного спору в судовому порядку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно п.1 ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (п. 4 ст. 98 ЗК України).

Земельним законодавством передбачено види земельних сервітутів. Пунктом "б" ч.1 ст.99 Земельного кодексу України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Аналогічні положення містить ст.402 ЦК України.

Зі змісту вказаних норм закону вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту за договором може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

В такому випадку він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.

Умовою встановлення земельного сервітуту, як на договірних засадах, так і за рішенням суду, є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

У рішенні суду про встановлення сервітуту має бути чітко зазначено для якого виду використання встановлюється земельний сервітут.

Одночасно, на позивача покладається обов'язок обґрунтувати площу і межі чужої земельної ділянки , встановлення сервітуту на яку він вимагає, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки (п.2.35 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ).

У разі, якщо підставою позову про встановлення земельного сервітуту є недосягнення сторонами згоди щодо окремих умов встановлення сервітуту господарський суд, встановлюючи сервітут своїм рішенням, не позбавлений права врахувати досягнуту сторонами домовленість щодо умов сервітуту.

Складовою договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки. Користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним у судовому порядку.

Позивачем у позові визначено предмет позовних вимог як встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 3,21га , за кадастровим №6125281700:01:001:2869, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка перебуває у власності ТОВ Еко-Тернопіль та ТОВ ТДК-Трейд для проїзду та заїзду транспорту ТОВ Омега-1 ЛТД , його контрагентів, а також транспорту аварійних та екстрених служб.

Суд враховує, що перед зверненням до суду зацікавлена особа має направити власнику (володільцю) земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут проект договору про встановлення сервітуту. До договору про встановлення земельного сервітуту повинні бути додані проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, план земельної ділянки, документи щодо визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту на чужій земельній ділянці (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.05.2016 у справі №914/955/15).

Утім, позивачем відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України суду не було додано та підтверджено обставини долучення відповідної документації до звернення від 18.11.2016 року як і самого проекту договору про встановлення земельного сервітуту з визначенням усіх його істотних умов, необхідних для дійсності даного виду правочину.

Більше того, судом достеменно встановлено, що позивач, попередньо до відповідачів з проектом договору про встановлення земельного сервітуту із відповідними додатками (для встановлення та конкретизації умов сервітуту) не звертався. Навпаки, у зверненні від 18.11.2016 позивач підтвердив, що такі матеріали не виготовлялися, а їх виготовлення планується на майбутнє у разі позитивної відповіді відповідачів з приводу можливості встановлення земельного сервітуту. Тобто, позивачем не було дотримано встановленого земельним законодавством договірного порядку встановлення земельного сервітуту на право проїзду.

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. Обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Прийняття судом рішення у переддоговірному спорі щодо договору про встановлення сервітуту нормами матеріального і процесуального права не передбачено (п.2.3 Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами).

На думку суду належними доказами звернення з пропозицією укласти договір земельного сервітуту в даному випадку мав бути запропонований позивачем як зацікавленою особою, проект відповідного договору, який би містив всі істотні умови та додатки до нього, в тому числі технічну документацію щодо відведення певної частини земельної ділянки в сервітутне користування із схемою її розміщення та площі, адже саме від даної документації залежить розмір плати за сервітутне користування, проте позивач не вчиняв дій, визначених законом, для встановлення сервітуту за домовленістю сторін, відтак, не набув права на встановлення земельного сервітуту за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до ч.1, 2 ст.404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Таким чином, як нормами земельного, так і цивільного законодавства передбачено гарантії права володільця земельної ділянки на встановлення сервітуту, якщо задовольнити свої потреби іншим чином, аніж використовуючи частину іншої земельної ділянки, він не може. При цьому наведеними нормами матеріального права унормовано, що у разі необхідності землекористувач може вимагати надання земельного сервітуту не тільки від сусіда, але й від власника іншої земельної ділянки (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №915/835/14). Така ділянка може знаходитися далі, але існує реальна необхідність її використання, зокрема, як в даному випадку, - для проїзду. В такому разі позивач, який вимагає встановлення такого сервітуту, має довести неможливість задоволення своєї потреби щодо користування власною земельною ділянкою іншим чином, аніж шляхом обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Окрім того, як зазначалося вище та встановлено судом, ТОВ ТДК-Трейд та ТОВ ЕКО-Тернопіль не є суміжними землекористувачами відносно позивача, що підтверджується викопіюванням з Публічної кадастрової карти з нанесенням меж земельних ділянок та із зазначенням їх власників (користувачів) відносно земельної ділянки відповідача щодо якої заявлено позов про встановлення сервітуту; тобто земельні ділянки за кадастровими номерами 6125281700:01:001:2869 (належна ТОВ ТДК-Трейд ), та 6110100000:11:005:0034 (належна позивачу у справі) не є суміжно чи наближено сусідньою до земельних ділянок, належних на праві користування відповідачам у справі.

При цьому сама лише відсутність доступу до земельної ділянки позивача інакше, ніж через земельну ділянку, що перебуває в користуванні відповідачів, ще не свідчить про неможливість використання земельної ділянки позивача без встановлення сервітуту та про неможливість задоволення потреб позивача будь-яким іншим (крім встановлення сервітуту) способом. Не підтверджує такої неможливості й відсутність відповіді відповідачів на звернення позивача укласти договір про встановлення сервітуту, оскільки позивачем не доведено вичерпання ним усіх можливостей (крім встановлення сервітуту) для забезпечення використання ним власної земельної ділянки, яка не є суміжною земельною ділянкою із ділянкою відповідачів.

Водночас, матеріали справи не містять доказів порушення відповідачами права позивача на встановлення земельного сервітуту чи заборони використання проїзної дороги, передбаченої Генпланом села ОСОБА_8. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності протиправного характеру дій відповідачів. Наданий позивачем до матеріалів справи Акт блокування проїзду відповідачами від 21.06.2016 судом не береться до уваги, оскільки немає силу доказу в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, оскільки складений в односторонньому порядку, в тому числі без участі представників ТОВ Еко-Тернопіль та ТОВ ТДК-Трейд .

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини не дотримання позивачем визначеного законом, зокрема ст.402 ЦК України, ст.100 ЗК України, порядку укладення договору земельного сервітуту за рішенням суду, а саме: без попереднього звернення з проектом договору про встановлення земельного сервітуту, без розробки та виготовлення технічної документації з метою розрахунку необхідної площі земельної ділянки для проїзду та проходу та документів щодо визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту, не обґрунтовано вимогу щодо встановлення саме безоплатного земельного сервітуту, не доведено неможливості задоволення своєї потреби проїзду до власної земельної ділянки та об'єкта нерухомості не інакше як лише шляхом обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачів, не доведено належними доказами факт наявної проїзної дороги, що знаходиться в межах земельної ділянки відповідачів та щодо якої заявлено позов, як єдиного можливого проїзду та виїзду транспорту, з огляду на затверджений Великогаївською сільською радою Генеральний план села Великі Гаї Тернопільського району (де проїзна дорога винесена за межі спірної земельної ділянки відповідача-2) та враховуючи, що згідно з частиною 2 статті 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, а також з огляду на положення статті 319 ЦК України, згідно з якою власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі.

В судовому засіданні 18.04.2017 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43-44, 49, 81 1 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.04.2017.

Суддя Н.О. Андрусик