Рішення

від 25.04.2017 по справі 922/918/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р.Справа № 922/918/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків до Приватного підприємства Гранд , м. Харків про стягнення 83136,48 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 04 від 04.01.2017 р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства Гранд , м. Харків (далі за текстом - відповідач) 83136,48 грн. неустойки за час фактичного користування майном.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що після сплину терміну дії укладеного між сторонами договору оренди № 454-Н від 22.08.2001 р. відповідач з 10.02.2016 р. р. по 07.07.2016 р. продовжував користуватися майном, що було об'єктом оренди згідно з зазначеним вище договором, в зв'язку з чим, на підставі ст. 785 ЦК України зобов'язаний сплатити на користь позивача неустойку в розмірі подвійної плати за час фактичного користування майном.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.04.2017 р. в зв'язку з неявкою на судове засідання представника відповідача та ненадання учасниками судового процесу витребуваних судом документів.

В процесі розгляду справи відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 25.04.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Відповідач на судове засідання свого представника не направив, про причини неявки предствника на судове засідання не повідомив, вимоги ухвал господарського суду Харківської області від 20.03.2017 р., від 11.04.2017 р. не виконав.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема, зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялася ухвала від 20.03.2017 р. на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, проте вона повернулася на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 38-39).

На ту ж адресу судом направлено копію ухвали від 11.04.2017 р.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 22.08.2001р. між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, укладено Договір оренди № 454-Н, згідно п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення на 1 поверсі трьохповерхової будівлі, загальною площею 262,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12, що знаходиться на балансі ВАТ "Харківський домобудівельний комбінат № 1".

У подальшому до вищевказаного Договору оренди сторонами було укладено вісім додаткових угод, якими внесено зміни вказаного договору.

Так, зокрема, Додатковою угодою № 3 від 10.09.2003р. внесено зміни до розділу 1 "Предмет договору" та доповнено п.п. 1.1., згідно якого в оренду передано нежитлові приміщення на 1, 2, З поверхах будівлі колишнього медичного пункту, розміщені за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, що знаходиться на балансі ВАТ "Харківський домобудівельний комбінат № 1". Тобто з дати підписання цієї Додаткової угоди загальна площа орендованих приміщень становила 1314 кв.м., а саме: на 1-му поверсі - 450,5 кв. м., на 2-му поверсі - 435, кв.м., на 3-му поверсі - 428,5 кв. м.

Додатковою угодою № 4/1 від 30.12.2004р. сторонами внесено зміни до розділу 1 "Предмет договору" та доповнено п.п.1.1. після абзацу четвертого новим абзацом наступного змісту:

"В зв'язку з приведенням площ нежитлових приміщень у відповідність до технічного паспорту на виробничий будинок № 12 по вул. Плитковій в м. Харкові, виготовлений КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" станом на 28.10.2004р., з дати підписання цієї Додаткової угоди загальна площа орендованих приміщень становить 1298,1 кв. м., а саме: на 1 поверсі - 449, 7 кв. м.; на 2 поверсі - 436,0 кв. м.; на 3 поверсі - 412 кв. м.".

Таким чином, на даний час ПП "Гранд" орендував нежитлові приміщення площею 1298,1 кв. м.

Зазначені обставини знайшли своє відображення в рішенні господарського суду Харківської області від 23.09.2015 р. у справі № 922/4061/15, факти встановлені в якому, з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, мають приюдиційне значення для розгляду даної справи, а тому не потребують доведення.

Зазначеним рішенням з задоволено позов Заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного підприємства "Гранд" та розірвано Договір оренди № 454-Н від 22.08.2001р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством "Гранд"; виселено Приватне підприємство "Гранд" з займаних нежитлових приміщень площею 1298,1 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, Орджонікідзевський район, вул. Плиткова, 12; зобов'язати Приватне підприємство "Гранд" за актом приймання-передачі передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області нежитлові приміщення площею 1298,1 кв .м., розташовані за адресою: м. Харків, Орджонікідзевський район, вул. Плиткова, 12; стягнуто з Приватного підприємства "Гранд" на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованість за Договором оренди у загальній сумі 57216,01 грн., у тому числі: орендну плату в сумі 52247,39 грн. та пеню в сумі 4968,62 грн.

Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили.

Проте, вказане рішення щодо повернення орендованого майна було виконано відповідачем лише 07.07.2016 р., про що між сторонами складено акт приймання-передачі майна.

Матеріали справи також свідчать про те, що в зв'язку з тим, що протягом тривалого часу відповідач не виконував судове рішення у справі № 922/4061/15, а саме, не сплачував заборгованість з орендної плати та не повертав майно його власнику, заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, м. Харків звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Приватного підприємства "Гранд", м. Харків в якому просив стягнути з останнього на користь позивача 93649,33 грн., у тому числі орендну плату в сумі 69187,22 грн. та пеню у сумі 24462,11 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2016 р. по справі № 922/3782/16, з стягнуто з Приватного підприємства Гранд на користь Державного бюджету Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованість з орендної плати за договором оренди від 22.08.2001 р. № 454-Н в сумі 69187,22 грн. за період з червня 2016 р. по лютий 2016 р. та пеню в сумі 24462,11 грн. за період прострочення з липня 2015 р. по січень 2016 р.

Зазначене рішення також у встановленому законом порядку набрало законної сили.

Оскільки відповідач протягом тривалого часу не повертав йому річ згідно з актом прийому передачі, і таке повернення здійснив лише 07.07.2016 р., позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час фактичного користування відповідачем об'єктом оренди після розірвання договору оренди з 10.02.2016 р. по 07.07.2016 р. у сумі 83136,78 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеної неустойки з відповідача у судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до стаття 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В пункті 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , зокрема зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вже було зазначено вище, договір оренди № 454-Н від 22.08.2001 р. було розірвано згідно з удовим рішенням від 23.09.2015 р. у справі № 922/4061/15, яким також було зобов'язано відповідача повернути позивачу об'єкт оренди згідно з актом приймання-передачі.

Суд також зазначає, що умовами зазначеного договору оренди (п. 2.4.) також передбачено, що у випадку припинення дії цього договору майно вважається повернутим орендодавцю або балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Такий акт між сторонами підписано лише 07.07.2016 р.

Зазначені обставини надають позивачу право на нарахування відповідачу на підставі ст. 785 ЦК України неустойки у розмірі подвійної плати за час фактичного користування об'єктом оренди.

Згідно з розрахунком позивача, розмір неустойки за час фактичного користування відповідачем об'єктом оренди за період з 10.02.2016 р. по 07.07.2016 р., становить 83136,78 грн.

Перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку про його правомірність.

За таких обставин, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 83136,78 грн. неустойки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

При прийнятті позовної заяви ухвалою від 20.03.2017 р. було задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у даній справі.

За таких обставин, та з урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за подання позову в межах даної справи в сумі 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Гранд (61099, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 25191188) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, Майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ: 2314833; реквізити для зарахування коштів: отримувач: УК у Немишля/м. Хар Немишлянськ/22080300; код ЄДРПОУ 37999669, номер рахунку 31114094700010; установа банку: ГУДКУ у Харківській області; МФО банку 851001) 83136,48 грн. неустойки.

Стягнути з Приватного підприємства Гранд (61099, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 25191188) до Державного бюджету України (платіжні реквізити для стягнення: отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова; код отримувача: 37999654; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; код Банку: 851011; номер рахунку: 31215206783003; призначення платежу: *;101;31941331; судовий збір по справі № 922/918/17; господарський суд Харківської області) 1600 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_2