Ухвала

від 24.02.2011 по справі 2-а-7245/09/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 р.Справа № 2-а-7245/09/1570

Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Бітова А.І.

суддів -Милосердного М.М.

-ОСОБА_1

при секретарі -Кирницькій В.О.

з участю: представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі - ОСОБА_2, представників Державної податкової інспекції у м. Іллічівську -ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" -ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року у справі за позовом державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, третя особа -Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, про визнання нечинними та частково нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2005 року державне підприємство "Іллічівський морський торгівельний порт" (далі ДП "ІМТП") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Іллічівську, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003032301/0 від 27 жовтня 2005 року.

В ході розгляду справи, позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення:

- №№0003022301/0, 0003012301/0 від 27 жовтня 2005 року;

- визнати частково нечинним повідомлення-рішення №0003032301/0 від 27 жовтня 2005 року в частині визначення суми податкового зобов'язання, у розмірі 383 276 грн. та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 305 560 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами планової документальної перевірки з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01 липня 2003 року по 31 грудня 2004 року відповідач дійшов висновків про порушення підприємством Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", мотивованих наступним:

- знижка по сплаті портових зборів надавалась деяким судам, які не мали права на її отримання;

- до складу валових витрат відносились витрати, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а також витрати, не підтверджені відповідними документами;

- неправомірно використовувалась пільга по податку на додану вартість (далі ПДВ).

На думку позивача, ці висновки грунтуються на помилковому застосуванні відповідачем норм чинного законодавства. Крім того, матеріали перевірки оформлені неналежним чином.

В ході розгляду до участі у справі було залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по роботі з ВПП) у м. Одесі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник відповідача позов не визнав, вказуючи, що вважає його необгрунтованим.

Представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі підтримав правову позицію представника відповідача.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року адміністративний позов ДП "ІМТП" до ДПІ у м. Іллічівську, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -СДПІ про роботі з ВПП у м. Одесі, про визнання нечинними та частково нечинним податкових повідомлень-рішень - задоволений.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівськ від 27 жовтня 2005 року №0003022301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 278 549 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 139 275 грн., та від 27 жовтня 2005 року №0003012301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 3 607 285 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 803 643 грн.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівськ від 27 жовтня 2005 року №0003032301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 383 276 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 323 739 грн., в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 383 276 грн. та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 305 560 грн.

В апеляційних скаргах ДПІ у м. Іллічівську, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ДПІ у м. Іллічівську, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 23 серпня 2005 року по 04 жовтня 2005 року працівниками СДПІ у Приморському районі м. Одеси проводилась планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП "ІМТП" за період з 01 липня 2003 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої складено акт від 18 жовтня 2005 року №783/13-32.2/01125672/6.

На підставі зазначено акта ДПІ у м. Іллічівськ прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2005 року:

- №0003032301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 383 276 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 323 739 грн.;

- №0003022301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 278 549 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 139 275 грн.;

- №0003012301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 3 607 285 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 803 643 грн.

Пунктом 2.1.1. акту перевірки встановлено, що портом при оформленні дисбуртсменських рахунків для сплати портових зборів агентами ТОВ "БААС ЛТД" та ДП "Економу ОСОБА_6 Шиппінг" необґрунтовано були надані знижки по лінійності при нарахуванні портових зборів (корабельного збору, лоцманського збору, буксирного збору) у сумі 57 094, 30 доларів США, що становить 303 966, 36 грн., що є порушенням п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач не має права самостійно визначати належність того чи іншого судна до лінії закордонного плавання, оскільки таким правом наділений тільки відповідний орган державного управління - Міністерство транспорту і зв'язку України в особі Укрморрічфлоту з урахуванням розкладу руху суден, що надаються безпосередньо компаніям які здійснюють агентування цих суден.

Підставою для надання знижки є документи, що підтверджують наявність відкритої, відповідно до встановленого порядку, лінії Державним департаментом морського та річкового транспорту (далі ДДМРТ). Саме цими документами повинен був керуватися позивач при вирішенні питання надання знижки судам.

Суду надані підтвердження державного департаменту морського і річкового транспорту, з яких вбачається, що визначені судна працюють на лініях закордонного плавання, відкритих у встановленому порядку. Документів, які б свідчили про дострокове припинення Укрморрічфлотом підтверджень про реєстрацію ліній закордонного плавання, суду не представлені.

Всі судна, перелічені в акті перевірки, заходили до порту Іллічівськ в межах терміну дії підтвердженої лінійності ДДМРТ, за своїми технічними характеристиками та по строкам заходу у порт відповідали вимогам зареєстрованих ліній.

Згідно вантажних документів (штурманських розписок, коносаментів), портом призначення вантажу зазначено порт, який вказано у лінійних підтвердженнях ДДРМТ.

Пунктом 2.1.3 акта перевірки встановлено порушення п.5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого перевіряючими збільшено валовий доход на 36 273 грн., але не вказано, в чому полягає це порушення, що не відповідає п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року №327.

Також перевіркою встановлено порушення п.1.32, ст. 1, пп.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у включенні до складу валових витрат - витрат у сумі 597 288 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме подвійне віднесення до складу валових витрат - витрат за простої з причини пропуску суден.

Між Управлінням "Черазморшлях" (підрядчик) та ДП "ІМТП" (замовник) укладено договір від 07 квітня 2003 року №21/57/353-0, предметом якого є виконання днопоглиблювальних робіт, в якому окремо погоджені ціни на днопоглиблювальні роботи та на простої при виконанні цих робіт.

Відповідач вказує, що в ціну на днопоглиблювальні роботи вже включена ціна за простої, у зв'язку з чим ДП "ІМТП" двічі включено до складу валових витрат витрати понесені портом на простої.

У вищевказаному договорі відсутні положення, які б визначали, що у вартість днопоглиблювальних робіт включені витрати на простої. Натомість оплата простоїв передбачена п.3.8. договору, згідно з яким на позивача покладено зобов'язання оплатити підряднику, виходячи із добової вартості утримання земкаравану, час простоїв, пов'язаних із непідготовкою або зайнятістю ділянки робіт, час простою з причин закриття порту, пов'язаного із рухом суден, час простою, пов'язаних з видаленням знайдених на поверхні або толщі ґрунту сторонніх предметів, які заважають виконанню робіт, час зупинок за вимогою замовника або портової влади, час простоїв, пов'язаних із вибухом на ділянці робіт або видаленням вибухово-небезпечних предметів та інш. Зазначеним пунктом врегульований порядок сповіщення замовника про простої та їх фіксування, який передбачає негайне повідомлення повноважного представника замовника про всі випадки простоїв, фіксування таких випадків у судових журналах та підтвердження двосторонніми актами про простої судів земкаравану.

Згідно змісту договору, оплата днопоглиблювальних робіт та оплата простоїв визначені в умовах договору окремо, та не є залежними одна від однієї величинами.

Відповідач та третя особа, обґрунтовуючи свою позицію, посилаються на п.1.13 Прейскуранту, яким передбачено, що цінами прейскуранту враховані ненормована втрата часу у зв'язку з припиненням роботи земснаряду по наступних причинах: несприятливі гідрометеорологічні умови, незабезпечення грунтовідвізним флотом, огляд та змазка механізмів, заміна запасних частин, очистка спец приладів, пропуск суден та плотів, але не приймають до уваги зміст пунктів 1.18 та 1.23.

Так, пунктом 1.18. передбачено, що при наявності у ґрунті валунів розміром більш 40 см, або предметів засмічення, які можуть викликати зупинку земснаряду, час потрібний на видалення валунів розраховується згідно записів судового журналу, витяги з якого представлені в матеріалах справи та сплачуються виходячи з вартості добового утримання земснаряду.

Згідно з п.1.23. вказаного Прейскуранту, витрати, пов'язані з простоями земснаряду з причин розпорядження директивних органів, відшкодовуються відповідно до умов договору.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт за період з вересня 2003 року по липень 2004 року, позивачем були прийняті роботи по технічному обслуговуванню акваторії 2-го басейну Іллічівського МТП, виконані земкараваном "Ріон", з транспортуванням ґрунту у підводний відвал на відстань до 23 км, та простої техніки, за допомогою якої виконувались зазначені роботи, пов'язані із видаленням предметів засміченості та пропуску судів, та були оплачені на підставі виставлених рахунків, про що свідчать відповідні платіжні доручення.

Виписки з судових журналів (т.42) засвідчують факти простоїв техніки, що виконувала днопоглиблювальні роботи відповідно до умов договору.

В п.2.2.4. акта перевірки зазначено, що ДП "ІМТП" в порушення п.1.32. ст. 1, пп.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включено витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства - отримання інформаційно-консультаційних робіт та юридичних послуг на суму 381 700 грн., у т.ч.: АФ "АНК" (код 24536231) - 256 700 грн. (у тому числі - III кв. 2003 року. - 80 000 грн., IV кв. 2003 року -78 400 грн., II кв. 2004 року - 68 300 грн., IV кв. 2004 року - 30 000 грн.); АФ "Дарума" (код 22451832) у IV кв. 2003 року - 125 000 грн.

Між ДП "ІМТП" (замовник) та АФ "АНК" (виконавець) укладено договір від 20 березня 2003 року №325-0, відповідно до якого виконавець за дорученням, в інтересах та від імені Замовника здійснює дії процесуального та непроцесуального характеру, які направлені на повернення у власність замовника сервісного комплексу, який розташований на території Замовника та включає у себе АЗС, пункт громадського харчування і туалет загальною вартістю 3 200 400 грн.

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, виконавцем надані юридичні послуги по захисту інтересів ДП "ІМТП" в господарському суді Одеської області у справі про повернення у власність ДП "ІМТП" сервісного комплексу (АЗС) відповідно з п.2.1 Договору та надання послуг по веденню справи по поверненню у власність ДП "ІМТП" сервісного комплексу (АЗС) відповідно з п.2.2. Договору, а також платіжні доручення про перерахування коштів АФ "АНК".

Згідно матеріалів зазначеної судової справи, ДП "ІМТП" звернулось до господарського суду Одеської області до СП "Ірені" з позовом про визнання недійсним п.4.2.Договору №18-0 від 30 травня 1997 року, укладеного між ДП "ІМТП" та СП "Ірен"; про зобов'язання СП "Ірен" повернути ДП "ІМТП" сервісний комплекс, що складається з автомобільної заправної станції, пункту харчування та туалету; про зобов'язання СП "Ірен" повернути у власність ДП "ІМТП" асфальтобетонну площадку площею 0.25 га; про розірвання договору №18-0 від 30 травня 1997 року, укладеного між ДП "ІМТП" та СП "Ірен".

Між ДП "ІМТП" (замовник) та АФ "АНК" (виконавець) укладено договір від 25 січня 2000 року №2/01/59-О, предметом якого є юридичні послуги консультаційного і інформаційного характеру, пов'язані з забезпеченням виробничого процесу замовника, а 17 червня 2002 року укладено Додаткову угоду №11 до вищевказаного договору про умови надання послуг у судовому процесі за позовною заявою ОСОБА_7

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, виконавцем надано юридичні послуги по вивченню матеріалів справи, по підготовці необхідних документів, веденню у Верховному суді України справи №22а - 344172002 р. по позовній заяві гр. ОСОБА_8

06 жовтня 2003 року між ДП "ІМТП" та АФ "Дарума" укладено договір №2/03, відповідно до якого виконавець надає замовнику послуги з проведення аналізу його фінансово-господарського стану за період 2000-2002 роки, 9 місяців 2003 року з розшифровкою за перший і останній квартал кожного року. Виконання робіт підтверджено актом здачі-прийомки виконаних робіт, рахунком та платіжним дорученням. Позивачем наданий до суду сам результат такої послуги, який має свій реальний вираз у документальному звіті, складеному за результатами аналізу.

Метою вказаної роботи був комплексний аналіз ефективності фінансової діяльності, що дозволяє проводити всебічну оцінку всіх напрямків діяльності підприємства та використовувати ці данні для планування основних показників роботи підприємства.

Згідно п.2.2.6. акта перевірки встановлено, в порушення пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено скориговані валові витрати за перевіряємий період у суми 1 630 558 грн. та віднесено до складу валових витрат спеціальні, додаткові послуги з придбання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) та послуги з організації зберігання, обліку та видачі ПММ.

05 червня 2000 року між позивачем та ТОВ "Інтер-трейд" було укладено договір про сумісну діяльність №19/00/261-0, предметом якого є здійснення сумісної діяльності по реконструкції, будівництву та подальшої експлуатації на території порту комплексу автозаправних сервісних станцій та сховищ ПММ з метою економічного та соціального розвитку регіону та м. Іллічівськ, технічного переозброєння порту та збільшення його вантажообігу, підвищення його конкурентоспроможності, надання послуг сучасного рівня, а також отримання сторонами прибутку від здійснення сумісної діяльності.

15 січня 2002 року між ДП "ІМТП" та ТОВ "Інтер-Трейд" укладено генеральний договір №1-0/02 про організацію безперебійного забезпечення ПММ, згідно з яким підприємство здійснює повне, своєчасне та безперебійне забезпечення порту якісним ПММ, включаючи поставку ПММ та надання комплексу послуг, пов'язаних з організацією поставки (видачі та відпущення) ПММ порту. Забезпечення здійснювалось ТОВ "Інтер-Трейд" з комплексу автозаправних сервісних станцій та сховищ ПММ, створених сторонами у межах сумісної діяльності на території порту.

Згідно з розділом 3 цього договору при здійсненні продажу з комплексу ПММ ТОВ "Інтер-Трейд" надавало, а ДП "ІМТП" споживало спеціальні послуги по організації забезпечення порту ПММ, а саме: створення та постійне підтримування 20-ти добового резерву ПММ усіх видів, зберігання ПММ, здійснення безперебійної, стабільної та своєчасної видачі порту палива за допомогою спеціального обладнання паливно-заправних пунктів, що призведе до скорочення простоїв транспорту та техніки порту під час заправлення, здійснення поставки (видачі) порту палива на різних умовах (заправлення автотранспорту з АЗС, доставка на термінали та заправка спецтехніки, доставка в портофлот до паливнороздаточних суден та інше), організація комп'ютеризованого розрахункового центру, підготовлення та доведення ПММ до необхідних параметрів, пов'язаних з експлуатацією механізмів при низьких температурах та в агресивній природній середі.

Відповідно до п.п.3.2, 4.5, 4.6 цього договору - факт отримання портом ПММ з комплексу є фактом надання ТОВ "Інтер-Трейд" та споживання портом спеціальної послуги. Дата отримання ПММ є датою отримання портом спеціальної послуги. Порт сплачує спеціальні послуги в залежності від обсягу закупівлі з комплексу ПММ, відпущених з комплексу за розрахунковий період (один календарний місяць) без урахування ПДВ.

На виконання вказаного договору була укладена угода від 29 січня 2003 року про порядок постачання масел в ході виконання генерального договору про організацію безперебійного забезпечення ПММ №1-0/02 від 15 січня 2002 року, якою визначено порядок забезпечення порту технічними маслами та змазками.

ДП "ІМТП" та ТОВ "Інтер-Трейд" уповноваженої вести загальні справи сумісної діяльності, згідно з договором про сумісну діяльність №19/00/261-9 від 05 червня 2000 року, укладено додаткову угоду від 02 липня 2002 року до генерального договору від 15 січня 2002 року №1-0/02, у відповідності з якою в рамках забезпечення порту ПММ ТОВ "Інтер-Трейд" крім спеціальних послуг, передбачених п.3.1 генерального договору, надає порту додаткові супутні послуги, які полягають в наступному:

- здійснення сепарування дизельного палива і тонкої очистки бензину усіх марок з використанням фільтрів-сепараторів нового покоління;

- організації обліку та контролю за нормуванням, розподілом, і використанням ПММ різними структурними підрозділами порту, яка полягає в застосуванні і використанні номерних контрольних квитанцій з трьома ступенями захисту;

- складанні і оперативному наданні порту роздаточних відомостей на видачу з комплексу окремо по кожному структурному підрозділу порту;

- оформленню дорожніх листів в частині відміток про відпуск ПММ;

- впровадженні і супроводженні комплексу програмного забезпечення порту з метою створення в порту комп'ютерної системі слідкування за рухом і розподілом контрольних квитанцій, нормуванням і використанням ПММ в порту.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди визначено, що підтвердженням таких додаткових спеціальних послуг є факт отримання ПММ.

Ціна додаткових услуг визначена пунктом 4 цієї додаткової угоди та складає 8,22 коп. (в тому числі ПДВ) за кожний літр ПММ, а при переведенні у кілограми така послуга складає 11,18 коп. У п. 7 зазначеної додаткової угоди також визначено, що об'єм послуг, які потребляються портом, визначається кількістю отриманих портом відповідних ПММ з комплексу та фіксується у двосторонніх актах, які складаються сторонами за підсумком кожного місяця.

Актами надання послуг, складеними відповідно до умов додаткової угоди від 02 липня 2002 року, визначений факт надання порту додаткових послуг, їх розмір та сума наданих послуг, рахунки-фактури та відповідні платіжні доручення.

09 квітня 2004 року також складена додаткова угода до генерального договору про організацію безперебійного забезпечення ПММ від 15 січня 2002 року №1-О/02, відповідно до п.2 якої ТОВ "Інтер-трейд" надає послуги порту послуги організації зберігання, обліку та видачі ПММ, які полягають у зберіганні палива, здійснення безперебійно, стабільної та своєчасної видачі палива з паливнозаправних пунктів, здійснення сепарування дизельного палива та додаткової очистки (суперочистки) бензіну усіх марок від твердотілих засмічень та крапельної води з використанням фільтрів-сепараторів нового покоління, організації обліку та контролю за рухом, розподілом, нормуванням та використанням палива різними структурними підрозділами порту, застосуванні та використанні номерних контрольних квитанцій з трьома рівнями захисту, складанні та оперативному наданні порту роздаточних відомостей на видачу палива, оформленні шляхових листів транспорта Порту в частині відміток про відпуск палива, супроводженні комплекса програмного забезпечення комп'ютерною системою слідження за рухом та розподілом квитанцій, нормуванням та розходом палива у порту, надання порту у вигляді звітів або довідок даних, отриманих у результаті аналізу та обробки інформації про видачу Порту палива та рух контрольних квитанцій.

Умови зазначеної угоди встановлюють ціну за такі послуги у розмірі 0,252 грн. за один літр палива, в тому числі ПДВ, та передбачає складання актів про передачу послуг та оплату таких послуг на підставі виставлених рахунків.

Факт правомірного віднесення ДП "ІМТП" витрат на вищевказані послуги до складу валових витрат вже встановлений судовими рішеннями по справі №3/291-03-9540 за позовом ДП "ІМТП" до ДПІ у м. Іллічівську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, зокрема, рішенням господарського суду Одеської області від 27 лютого 2004 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 травня 2004 року (т. 42 а.с.79-116). Зазначені рішення набрали законної сили.

Пунктом 2.5.1.1. акта перевірки встановлене неправомірне користування пільгою по ПДВ в перевіреному періоді за кодом довідника пільг №14010116 "податок за нульовою ставкою щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України", пп. 6.2.2. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим було донараховане податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 3 030 364 грн.

Протягом перевіряємого періоду позивачем укладались договори з контрагентами, зокрема ТОВ "ОСОБА_6 Сервіс Ейч Ді", ТОВ "ІМЕА", ТОВ "Логістік сервіс", ТОВ "Мар Шиппінг", ТОВ "Метекс", ТОВ "Мультіконт Одеса", ТОВ "Вая-Малтіма", ТОВ "Алвоко груп", ТОВ "Траннсекспо", ТОВ "Мікс", МП "Аврора інтерсервіс", СП "Трейс" тощо, предметом яких виступали послуги з розвантаження, зберігання, навантаження на судна вантажів, документальне оформлення вантажів, призначених для експорту у різноманітні країни світу.

Надаючи зазначені послуги, позивач на підставі пп.6.2.2. п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" обчислював такі операції за нульовою ставкою податку.

Пунктами 2.5.1.3, 2.5.1.5 акта перевірки встановлено порушення п.4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість":

- підприємство до складу податкового зобов'язання не в повному обсязі включило вартість виконаних робіт, наданих ДСД "ДП ІМТП-ТОВ "Метекс". Сума заниженого податкового зобов'язання складає 2 226 244 грн.;

- підприємство до складу податкового зобов'язання не в повному обсязі включило вартість виконаних робіт, наданих ДСД "ДП ІМТП-ТОВ "Феррум плюс". Сума заниженого податкового зобов'язання складає 147 720 грн.

20 березня 2001 року між ДП "ІМТП" та ТОВ "Метекс" укладено договір №380-0/50-0 про спільну діяльність сторін по перевалці всіх металовантажів з одного виду транспорту на іншій, зберіганню, складуванню, упаковці, обв'язці і кріпленню вантажів, предвантажну їх підготовку і т.п. на виробничій території 1-го терміналу "Порту", а також діяльність сторін на вищезазначені території в слідкуючих сферах: виробництво, реалізація кріпильних матеріалів, виробництво, реалізація і експлуатація кріпильного обладнання, роботи по розвитку інфраструктури, залучення додаткових вантажопотоків, розробка і впровадження нових технологій, управлінських рішень, комп'ютеризація виробничого і управлінського процесу, інша виробнича і комерційна діяльність, врегульована додатковими угодами сторін, що не суперечить чинному законодавству України і направлена на отримання прибутку, (т. 80, а.с. 55-79).

Пунктами 1.2, 7.1 цього договору передбачено, що здійснення спільної діяльності забезпечується персоналом порту. Витрати сторін за даним договором відшкодовуються за рахунок коштів спільної діяльності. Спільна діяльність, передбачена цим Договором, здійснюється силами працівників порту, оплата праці яких відноситься на собівартість спільної діяльності.

28 лютого 2003 року між ДП "ІМТП" та ТОВ "Феррум плюс" укладено договір №81-0 про сумісну діяльність, згідно з яким сторони договору для досягнення спільної господарської мети зі створення та експлуатації спеціалізованого Комплексу для переробки імпортної руди навалом на виробничій території 2-го терміналу Порту, прилеглій до причалу №10 зобов'язується здійснювати сумісну діяльність, пов'язану з виконанням маркетингової діяльності, направленої на залучення додаткових вантажопотоків та інвестицій в порт, вантажно-розвантажувальних робіт з імпортною рудою навалом у порту, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій, збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу, транспортно-експедиційних операцій, співробітництво щодо комплексного обслуговування суден і пасажирів згідно з діючими вимогами до здійснення відповідних послуг, співробітництво щодо реконструкції і модернізації інфраструктури порту, агентування суден, різних допоміжних операцій і інших видів господарської діяльності порту.

Умовами обох вищевказаних договорів визначені внески сторін для здійснення спільної діяльності, а також додатками до договорів визначений перелік виробничих потужностей, які передавались портом для здійснення сумісної діяльності. При цьому персонал, який обслуговує спільну діяльність, також надавався портом як нематеріальний внесок до спільної діяльності.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що порт неправомірно не нараховував податкове зобов'язання по ПДВ на заробітну плату працівників, зайнятих у спільній діяльності, соціальні нарахування на цю заробітну плату і на амортизацію основних засобів, зайнятих у спільній діяльності, а також не включив такі витрати у валові доходи, валові витрати і амортизаційні відрахування з посиланням на те, що такі витрати повинні включатись у вартість вантажно-розвантажувальних робіт, які порт надає для спільної діяльності.

Вирішуючи справу у частині правомірності надання позивачем при оформленні дисбуртсменських рахунків для сплати портових зборів агентами ТОВ "БААС ЛТД" та ДП "Економу ОСОБА_6 Шиппінг" знижок по лінійності при нарахуванні портових зборів (корабельного збору, лоцманського збору, буксирного збору) у сумі 303 966, 36 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач, у відповідності з чинним законодавством, позбавлений права самостійно визначати належність або неналежність суден до лінії закордонного плавання, а наявність підстав для надання знижки згідно з п.5 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1544, підтверджена відповідними підтвердженнями ДДМРТ, судна, перелічені в акті перевірки (арк. 40-42), заходили до порту Іллічівськ в межах терміну дії підтвердженої лінійності ДДМРТ, за своїми технічними характеристиками та по строкам заходу у порт відповідали вимогам зареєстрованих ліній.

Судом першої інстанції були досліджені вантажні документи (штурманські розписки, коносаменти) які свідчать, що портом призначення вантажу зазначено порт, який вказано у лінійних підтвердженнях ДДРМТ (т.43, 44).

Судова колегія вважає вищенаведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України, п. 1, п. 5, п. 6 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року №1544, п.1.3, п. 1.6, п. 2.3. Інструкції про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 червня 2000 року за № 350/4571.

Крім того, питання надання портом знижки неоднарозово виступало предметом розгляду господарських судів різних інстанцій, зокрема, у справі №3/291-03-9540.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 лютого 2004 року у справі №3/291-03-9540 за позовом ДП "ІМТП" до ДПІ у м. Іллічівську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було встановлено правомірне надання знижок при справлянні портових зборів, а позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 травня 2004 року вказане рішення залишено без змін, що свідчить про правомірність застосування вказаних знижок.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі вказується, що надання знижок визнано неправомірним, оскільки мали місця суднозаходи до портів, не передбачених зареєстрованими лініями.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів, оскільки порядок реєстрації лінії закордонного плавання визначається Інструкцією про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року №276, вимог якої повинен дотримуватися позивач, повноваження стосовно визначення належності судна до лінії закордонного плавання надані Міністерству транспорту і зв'язку України в особі Укрморрічфлоту, таким чином у позивача відсутнє право самостійно визначати належність судна до лінії закордонного плавання.

Щодо встановлення порушення п.5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого перевіряючими збільшено валовий доход на 36 273 грн.,

суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки, у порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не мотивовано висновки про необхідність збільшення валового доходу.

Так апелянт, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, зазначає, що навіть якщо припускати незрозумілість чи не чітке викладення в акті перевірки виявлених порушень, то ці обставини не позбавляють судовий орган здійснити заходи щодо детального та всебічного розгляду такого питання.

Однак судова колегія зазначає, що п.2.3. вищевказаного Порядку, встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативних актів.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що у акті перевірки не викладено змісту порушення, у зв'язку з чим акт перевірки, у даному випадку, не можна розглядати, як носій доказової інформації.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо недоведеності порушення та неправомірність збільшення валових доходів на 36 273 грн.

Стосовно доводів апелянтів щодо включення до складу валових витрат - витрат у сумі 597 288 грн., які, на думку апелянтів, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме подвійне віднесення до складу валових витрат - витрат за простої з причини пропуску суден судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється їх державне регулювання.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів місцевої рад з регулювання цін (тарифів)" затверджені повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, однак не наділено жодного з вище перелічених органів повноваженнями щодо регулювання цін та тарифів на днопоглиблюванні роботи.

Таким чином, будь-які акти, покликані врегулювати відносини ціноутворення, повинні відповідати вимогам цього Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Оскільки Прейскурант "На морські днопоглиблюванні роботи", затверджений Міністерством ОСОБА_9 СРСР і Міністерством транспортного будівництва СРСР 10 червня 1983 року , приймався не у відповідності до цього Закону, а порядок державного регулювання цін визначений саме цим Законом та передбачає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України, тоді як жодним із нормативно-правових актів у сфері державного регулювання цін, прийнятих на виконання цього Закону, не передбачене державне регулювання цін на днопоглиблювальні роботи, тому вищевказаний Прейскурант не може застосовуватись при визначенні цін на такий вид робіт, оскільки на днопоглиблювальні роботи встановлюються вільні (договірні) ціни, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Твердження апелянтів щодо включення платником податків до складу валових витрат 597 288 грн., яки, на його думку, не пов'язані з його господарською діяльністю спростовуються матеріалами справи, зокрема п. 1.1 ст. 1 договору №21/57/535-0 від 07 квітня 2003 року , яким зазначено, що підрядник виконає днопоглиблювальні роботи підхідного каналу та акваторії Іллічівського морського торгівельного порту.

Враховуючи наведене суд першої інстанції правомірно встановив, що, витрати, понесені на такі простої, пов'язані з господарською діяльністю підприємства та правомірно включені до складу валових витрат згідно пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач мав правові підстави для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту згідно з п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з чим, донарахування ПДВ у сумі 124 615 грн. є неправомірним.

В апеляційних скаргах ДПІ у м. Іллічівську, СДПІ про роботі з ВПП у м. Одесі, вказується, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з отриманням правової допомоги від АФ "АНК" не пов'язані з господарською діяльністю ДП "ІМТП", так як не направлені на отримання відповідного позитивного фінансового результату, а також що судом першої інстанції не враховано того факту, що рішенням господарського суду Одеської області від 23 квітня 2004 року у задоволені позову ДП "ІМТП" до СП "Ірен" відмовлено у повному обсязі.

Крім того, апелянти зазначають, що актом перевірки встановлено, що спірне майно, а саме сервісний комплекс, який включає в себе АЗС, пункт громадського харчування та туалет не перебуває на обліку ДП "ІМТП" у складі його основних фондів.

Судова колегія не погоджується з цими доводами апеляційних скарг, оскільки судовий процес, який супроводжувався АФ "АНК" відповідно до укладеного з позивачем договором, направлений на отримання позивачем матеріальних цінностей, які можуть розглядатися як дохід такого підприємства, або використання якого у майбутньому створить передумови для отримання доходу, що є основною ознакою господарської діяльності підприємства.

Посилання відповідача на відсутність на обліку у складі основних фондів позивача сервісного комплексу, що включає автомобільну заправну станцію, пункту харчування та туалету, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно з умовами п. 5.2. договору від 30 травня 1997 року № 18-0, укладеного з СП "Ірен", зазначені об'єкти підлягали передачі порту.

Вимогами порту у господарському спорі було повернення порту майданчика та сервісного комплексу згідно з умовами п. 5.2 договору, що підтверджує зв'язок витрат по веденню справи в суді з господарською діяльністю позивача.

Також, твердження апелянтів, про те, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з отриманням правової допомоги від АФ "АНК" у зв'язку з наданням останнім правових послуг по супроводженню судової справи №22-а-3441/2002, порушеній за позовом гр. ОСОБА_8 про стягнення з ДП "ІМТП" 155 000 дол. США спростовуються матеріалами справи, а надання юридичних послуг по веденню справи в Верховному Суді України підтверджено документально і знаходиться у сфері господарських інтересів підприємства, оскільки предметом позову є стягнення з державного підприємства грошових коштів.

Щодо твердження апелянтів про те, що портом в порушення п. 1,32 ст.1, пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включення до складу валових витрат, які, на їх думку, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме отримання послуг з проведення аналізу фінансово-господарського стану ДП "ІМТП" від АФ "Дарума" (код 22451832) у IV кв. 2003 року на суму 125 000 грн. судова колегія зазначає наступне.

Статтею 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами у всіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань та інших умов господарських взаємостосунків, які не суперечать законодавству України.

Законодавство не встановлює будь-яких обмежень в отриманні послуг підприємством, навіть при наявності у юридичній особі структурних підрозділів, що мають подібних фахівців.

Згідно документальному звіту, складеному за результатами цього аналізу, метою вказаної роботи був комплексний аналіз ефективності фінансової діяльності, що дозволяє проводити всебічну оцінку всіх напрямків діяльності державного підприємства та використовувати ці данні для планування основних показників його роботи.

Стосовно завищення скоригованих валових витрат за перевіряємий період у суми 1 630 558 грн. та віднесення до складу валових витрат спеціальні, додаткові послуги з придбання ПММ та послуги з організації зберігання, обліку та видачі ПММ, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація ті товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 вищевказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень встановлених п.5.3-5.8. цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції досліджені акти прийому-передачі послуг у відповідності з умовами угоди, відповідні рахунки, а також платіжні-доручення, які свідчать про сплату позивачем наданих йому послуг (т.42).

Враховуючи право сторін вільно обирати умови договору, той факт, що вищезазначені угоди не визнавались нечинними, суд вважає, що вибраний сторонами спосіб надання таких послуг та їх оплати не суперечить нормам чинного законодавства України.

З досліджених судом актів приймання-передачі послуг вбачається, що вони складені, зокрема, і відносно спеціальних та додаткових послуг, факт надання яких згідно з умовами угод пов'язаний безпосередньо із наданням самих ПММ, а порядок оплати передбачає збільшення вартості одного літру ПММ на вартість наданих послуг. Крім того, у платіжних дорученнях, які надані до суду, у призначенні платежу зазначено послуги по організації, зберігання, обліку та видачі палива, додаткові послуги тощо, чим спростовується твердження апелянтів про відсутність розрахункових документів відносно таких витрат.

Згідно п.11.2. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" документами, підтверджуючими будь-які витрати (при їх включенні до складу валових), є документи які можуть підтвердити факт наступних подій: списання грошових коштів з банківського рахунку, фактичне отримання результатів послуг.

Документами, що підтверджують "спеціальні та додаткові послуги з придбання палива", є виписки банку з додатком платіжних доручень та акти приймання виконаних робіт (послуг) (т. 105 арк. 40, т. 42 арк. 79-116, т. 42 арк. 78.).

Посилання апелянтів в обґрунтування необхідності не віднесення цих витрат до валових витрат у зв'язку з відсутністю ТТН, які підтверджують факт перевезення ПММ, необхідність застосування яких передбачена Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України та Міністерством транспорту України від 07 серпня 1996 року № 228/253 з зазначенням при цьому, що акти виконаних робіт не є підставою для віднесення транспортних послуг на валові витрати, необґрунтоване у зв'язку з тим, що наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким затверджено типову форму ТТН форми № 1-ТН , є нечинним, у зв'язку з відсутністю реєстрації у Міністерстві юстиції, і тому посилання на нього та на типові форми, затверджені ним є неправомірним.

Посилання апелянтів на ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", яка встановлює основні права та обов'язки водія транспортного засобу, ст. 57 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка регулює перевезення пасажирів і вантажів на території України іноземними перевізниками, п. 21 ст. 11 Закону України "Про міліцію", яка встановлює права міліції, ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України " Про Правила дорожнього руху" не можуть бути прийняті до уваги, так як регулюють інші правовідносини.

Посилання апелянтів на те, що наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" узгоджується з вимогами "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції "України 05 червня 1995 року за №168/704 не приймаються судом до уваги, оскільки апелянтами не вказано, які норми цього Положення регулюють спірні правовідносини.

Так, факт правомірного віднесення ДП "ІМТП" витрат на вищевказані послуги до складу валових встановлений вже встановлений судовими рішеннями по справі № 3/291-03-9540 за позовом ДП "ІМТП" до ДПІ у м. Іллічівську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, зокрема, рішенням господарського суду Одеської області від 27 лютого 2004 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 травня 2004 року (т. 42 а.с. 79-116). Зазначені рішення набрали законної сили.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає безпідставним зменшення позивачу валових витрат на суму 1 630 558 грн., в тому числі: III кв. 2003 року у сумі 294 557 грн., IV кв. 2003 року у сумі 380 992 грн., І кв. 2004 року у сумі 237 194 грн., II кв. 2004 року у сумі 497 127 грн., III кв. 2004 року у сумі 220 688 грн.

Стосовно порушення ДП "ІМТП" вимог пп. 6.2.2 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" - донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 3 030 364 грн. за неправомірне користування пільгою апелянти вважають, що судом першої інстанції надана невірна юридична оцінка встановленим обставинам справи, а також, що пільговий режим оподаткування з ПДВ можливий для застосування виключно у випадках використання та споживання робіт (послуг) за межами України, тобто Закон України "Про податок на додану вартість" передбачав необхідність як надання так і споживання таких послуг за межами митної території України.

Підпунктом 3.1.3. п.3 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції з надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Згідно з пп.6.2.2. п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону у перевіряємому періоді) операції з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, обчислюються за нульовою ставкою.

Суд першої інстанції встановив, що умовою, за якої може застосовуватися ця норма законодавства, є використання та споживання послуг за межами митної території України. При цьому диспозиція вказаної норми не ставить використання такої пільги по ПДВ у залежність від факту перетинання державного кордону України вантажем, відносно якого надається така послуга, суб'єктного складу угод щодо продажу послуг (робіт), вид угод, порядок розрахунків, умови поставки тощо.

Вирішуючи справу у цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично портом були здійснені операції з надання послуг (виконання робіт), на замовлення іноземних компаній (нерезидентів), які діяли безпосередньо, або через уповноважених представників (експедиторські компанії), а також що споживачем транспортної послуги є її замовник.

У випадку, коли замовником виступає нерезидент, оплата транспортних послуг здійснюється за його рахунок, то при виконанні транспортних послуг на території України їх споживання буде за її межами по місцю знаходження замовника.

Споживання зазначених видів послуг виражається у тривалому процесі, який не обмежується їх споживанням лише безпосередньо у час фактичного виконання послуги, оскільки корисний ефект зазначених послуг не обмежується моментальним споживанням.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, пп.3.1.3. п.3 ст. 3, пп.6.2.2. п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції Закону, що діяв у перевіряємому періоді).

Так, у п. 2.5.1.2 акта перевірки від 18 жовтня 2005 року №783/13-32.2/01125672/6 (т.33 арк.63,64) СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області вказує, що "застосування ДП "ІМТП" "нульової ставки" з ПДВ щодо обробки імпортних вантажів обумовлено низкою умов, а саме: пп. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість", а також рішеннями та постановами судів різних інстанцій про повернення цим підприємствам ПДВ по конкретних рахунках: постановами Одеського апеляційного господарського суду по справам 311/314-03-9193 від 19 лютого 2004 року та від 12 травня 2004 року, рішеннями господарського суду №17-3-13/02-4674, № 23/46-03-1996, № 23/47-03-1997, № 23/56-03-2441 про донарахування ПДВ по обробці імпортних товарів. Також прийняти до уваги прийняті постанови Вищого господарського суду України від 25 грудня 2003 року по справам №№17-3-3/024674, 23/46-03-1996, 23-47-03-1997 по позовам ДП "ІМТП" до ДПІ у м. Іллічівську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про донарахування ПДВ та застосування до порту штрафних санкцій, якими залишені в силі рішення господарського суду Одеської області по даним справам."

Таким чином, доводи апелянта в акті перевірки від 18 жовтня 2005 року №783/13-32.2/01125672/6 (п. 2.5.1.2) (т. 33 арк. 64) щодо "посилання ІМТП на рішення господарчих судів про застосування "нульової" ставки не відповідає діючому законодавству про ПДВ" фактично ґрунтуються на непогодженні з судовими рішеннями, яки набрали законної сили, що суперечить Конституції України.

Апелянти фактично ототожнили експорт/імпорт товарів та експорт/імпорт послуг. Так, експорт/імпорт товарів передбачає, фізичний перетин товаром митного кордону, а специфіка послуг не дає змоги здійснити фізичний перетин кордону.

Підтвердженням експорту (вивезення) послуги с факт надання її нерезиденту, що підтверджено портом при наданні перевіряючим контрактів з нерезидентами представниками яких виступають експедитори (т.37).

Судом встановлено, що фактично портом були здійснені операції з надання послуг (виконання робіт), на замовлення іноземних компаній (нерезидентів), які діяли безпосередньо, або через уповноважених представників (експедиторські компанії), споживачем транспортної послуги є її замовник, за рахунок якого здійснюється оплата транспортних послуг, а при виконанні транспортних послуг на території України їх споживання буде за її межами по його місцезнаходження.

Також рішеннями господарського суду Одеської області від 15 січня 2004 року по справі №23/313-03-9204, від 06 травня 2004 року по справі №23/78-04-2856, від 31 серпня 2004 по справі №23/170-04-6492 була встановлена неправомірність застосування у такому випадку ставки ПДВ у розмірі 20% та визначена необхідність оподаткування таких операцій за нульовою ставкою ПДВ відповідно до пп.6.2.2. п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість". Враховуючи встановлені обставини, судами трьох інстанцій були задоволені вимоги ДП "ІМТП" у справі № 23/244-04-10620. Судове рішення у цій справі набрало законної сили (т. 107 а.с.23-35).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що порт, надаючи послуги з розвантаження, зберігання, навантаження на судна вантажів, документальне оформлення вантажів, призначених для експорту різноманітні країни світу на підставі пп.6.2.2. п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" правомірно обчислював такі операції за нульовою ставкою податку.

Апелянти вважають, що позивачем порушений п.4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме підприємство до складу податкового зобов'язання не в повному обсязі включило:

- вартість виконаних робіт, наданих ДСД "ДП ІМТП" ТОВ "Метекс"( сума заниженого податкового зобов'язання складає 2 226 244 грн.);

- вартість виконаних робіт, наданих ДСД "ДП ІМТП" ТОВ "Феррум плюс" (сума заниженого податкового зобов'язання складає 147 720 грн., оскільки послуги вантажно-розвантажувальних робіт, які ДП "ІМТП" ТОВ "Метекс" надає спільній діяльності ДСД "ДП ІМТП" "не мають цілісного вигляду" та не відображені в повному обсязі в актах надання послуг, у випадку з ДСД "ДП ІМТП" ТОВ "Феррум плюс" також занижені на вартість по заробітної платі і амортизації.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів, виходячи з наступного.

Підпунктом 3.2.8. п.3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг).

Вирішуючи справу у цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов вищевказаних договорів про спільну діяльність вантажно-розвантажувальні роботи надаються стороннім особам саме спільною діяльністю, а не портом безпосередньо.

Позивач згідно з договором пред'являє спільній діяльності для відшкодування витрати, понесені портом в ході здійснення спільної діяльності, оформлюючи при цьому акти передачі послуг порту з вантажно-розвантажувальних робіт, виконаних спільною діяльністю для вантажовласників.

Таким чином, у податковому обліку при наданні вантажно-розвантажувальних робіт порт відображає у себе доходи і податкові зобов'язання з ПДВ, а спільна діяльність - витрати і податковий кредит.

Порт також пред'являє до відшкодування витрати по заробітній платі працівників, які зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах, які виконуються спільною діяльністю для сторонніх організацій. При цьому умовами договорів про сумісну діяльність визначено, що чисельність працівників, зайнятих у сумісній діяльності, встановлюється штатним розкладом, затвердженим позивачем та узгодженим з підприємством-стороною за договором про сумісну діяльність. Копії штатних розкладів працівників, зайнятих у спільній діяльності в обох випадках є у матеріалах справи ( т. 80, а.с. 29-30, а.с. 99-100).

Таким чином, витрати по заробітній платі, соціальним нарахуванням і амортизації були понесені портом відповідно до умов договору в ході надання вантажно-розвантажувальних послуг, виконуваних для сторонніх організацій спільною діяльністю, а не позивачем окремо, і ці витрати не відносяться до послуг, що виконуються портом для спільної діяльності, а є прямими витратами спільної діяльності по заробітній платі, соціальним нарахуванням на неї і по амортизації основних засобів, переданих портом у спільну діяльність.

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Одеси про те, що судом першої інстанції, в порушення п.5 ст. 82 КАС, прийнятий висновок науково-правової експертизи ради науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (т. 105, арк. 32-39) оскільки для суду він не є обов'язковим та замовлений за кошти позивача, судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 79 КАС України -письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст. 86 КАС України -суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином висновок науково-правової експертизи ради науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України є одним з доказів, якому суд першої інстанції дав належну оцінку та проаналізував у взаємному зв'язку з іншими доказами по справі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при цьому діяв правильно і порушень процесуального Закону не допустив.

У разі незгоди з висновком науково-правової експертизи ради науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, апелянт мав можливість заявити клопотання про призначення судової експертизи, однак таким правом представники апелянта не скористалися.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: