Рішення

від 27.04.2017 по справі 344/1324/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1324/17

Провадження № 2/344/1701/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства Західбудсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася в січні 2017р. до суду з позовом до до Обласного комунального підприємства Західбудсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 43785.41грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку з 04.11.2015р. по день ухвалення рішення суду.

В позовній заяві зазначено, що позивач з 01.03.2012р. по 03.11.2015р. працювала головним бухгалтером ОКП Західбудсервіс , звільнена за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України. На день звільнення їй не була виплачена заробітна плата у сумі 43785.41грн. з урахуванням утриманих податків та зборів, і на день звернення до суду з даним позовом, заборгованість не виплачена. Таким чином за затримку заборгованості по заробітній платі, слід також стягнути з відповідача розмір середнього заробітку за час затримки заробітної плати на підставі ст..116, 117 КЗпП України.

Представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, які зазначені у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю з врахуванням боргу на день ухвалення рішення, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув і про причину своєї неявки суд не повідомив, хоча і повідомлявся про виклик до суду. За письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судовому засіданні, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Предметом даного спору є відповідальність за затримку розрахунку при звільненні що регулюється нормами КЗпП України, а також невиплату розрахунку при звільненні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.03.2012р. по 03.11.2015р. працювала головним бухгалтером ОКП Західбудсервіс за сумісництвом, звільнена за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.8-18).

На день звільнення їй не була виплачена заробітна плата у сумі 43785.41грн. (а.с.19), що не спростовано стороною відповідача і на день звернення до суду з цим позовом, дана заборгованість, як стверджує позивач, не виплачена.

У березні 2016р. вона зверталась до відповідача про виплату, однак результатів таке звернення не дало, на спростування чого матеріали інших доказів не містять.

Вимога щодо виплати заборгованості по заробітній платі, є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Щодо компенсації втрати частини заробіткуу зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 22063.55грн., то така вимога також обґрунтована.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України Про оплату праці , якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України Про оплату праці ).

За вимогами ст.34 Закону україни Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Виплата компенсації втрати частини заробітної плати врегульовано також і Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , а Порядок затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.

З лютого 2013 року по листопад 2015 року така компенсація втрати частини зарплати, у зв'язку з порушенням як стверджує позивач у позові строків її виплати, нарахована позивачем у сумі 22063.55грн.(а.с.22).

За ст..115-117 цього ж кодексу заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як слідує зі ст..47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до указаних норм та роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , при визначенні середнього заробітку суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (із наступними змінами та доповненнями).

Згідно статті 27 Закону України Про оплату праці , п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Кількість днів з 04.11.2015р. по 27.04.2017 р. становить - 373 робочих днів.

Відповідно довідки №1-03/11 від 03.11.2015р. про стан заборгованості, виданої відповідачем (а.с.19) середня заробітна плата позивача за два місяці перед звільненням з роботи становила по 2400 грн., при робочих днях - 22 кожного місяця. Щоденний заробіток відповідно становить 109.09 грн. (4800 грн.: 2 : 22 роб. дні).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 40690.57 грн. (373днів х 109.09грн.) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2015 року по 27.04.2017 року, тобто до ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значущі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 р. у справі N 6-116цс15).

Однозначний висновок зроблено також і КСУ рішеннями №4-рп від 22.02.2012р. щодо офіційного тлумачення положень ст..233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст..117, 237-1 цього кодексу, а також в рішенні КСУ від 15.10.2013р. №9-рп щодо офіційного тлумачення положень ст..233 КЗпП України з положеннями ст.34 Закону України Про оплату праці .

Отже, реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, є Цивільний кодекс України, який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

У частині першій статті 233 Кодексу передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: а саме три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів.

Позивач звертала увагу суду на те, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Дійсно даний спір стосується не виплати заборгованості по заробітній платі чи нарахування індексації під час дії трудових відносин між сторонами, а стосується виплати, яка має виключно компенсаторний характер.

А тому, Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Проте, як встановлено судом у даному спорі, повний розрахунок заборгованості по заробітній платі відповідачем перед позивачем, не проведено. Тому, є також підстави для нарахування середнього заробітку з наступного дня після звільнення позивача.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 Про судове рішення у цивільній справі роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

На підставі ст. 116, 117, 233 КЗпП України, та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Обласного комунального підприємства Західбудсервіс , м.Івано-Франківськ, вул.Ребета, 10 код ЄДРПОУ 30984793, на користь ОСОБА_2, жительки с.Вістова Калуського району, Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі станом на 03.11.2015року в сумі 43785.41грн. (сорок три тисячі сімсот вісімдесять п'ять грн..41коп.), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період з лютого 2013 року по листопад 2015 року, у сумі 22063.55грн.(двадцять дві тисячі шістдесят три грн..55 коп.)

Стягнути з Обласного комунального підприємства Західбудсервіс , м.Івано-Франківськ, вул.Ребета, 10 код ЄДРПОУ 30984793, на користь ОСОБА_2, жительки с.Вістова Калуського району, Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 04.11.2015р. по 27.04.2017р. у сумі 40690.57 грн. (сорок тисяч шістсот дев'яносто грн..57коп.)

Стягнути з Обласного комунального підприємства Західбудсервіс , м.Івано-Франківськ, вул.Ребета, 10 код ЄДРПОУ 30984793, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 1065 грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Польська М.В.