Справа № 383/1109/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2017 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді Адаменко І.М.,
при секретарі Одінцовій Н.Г.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1,
розглягувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області в режимі відеоконференції справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-
ВСТАНОВИВ :
У грудні 2016 року позивач через свого представника ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку Серія КР №074399 від 30.06.2005 року вона є власником земельної ділянки площею 10,03 га, яка розташована на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та має кадастровий номер 3520887600:02:000:2372. Вказує, що маючи намір відчужити вказану земельну ділянку, вона 29.09.2016 року отримала Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку із якого встановила, що її земельна ділянка зменшилася у площі, державну реєстрацію земельної ділянки здійснено 26.12.2011 року, де власником зазначено іншу особу, а саме відповідачку ОСОБА_3.. Оскільки вона не укладала будь-яких угод з останньою про відчуження земельної ділянки, тому вважає, що її земельна ділянка перебуває у власності відповідачки без законної на те підстави, реєстраційні дії 26.12.2011 року вчинені щодо її земельної ділянки неправомірно, у зв"язку з чим просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372 отриманий на ім"я ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки від 25.12.2011 року.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні від позову не відмовився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилась надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та долучивши до заяви письмові докази, а саме, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 79399906 від 02.02.2017 року, копію власного паспорта ЕА 080264 від 02.03.1996 року та копію картки платника податків від 26.03.2012 року на її ім"я.
Представник відповідача ОСОБА_4 Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області, начальник ОСОБА_4 ОСОБА_6 до суду не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, а саме, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372, яка належить на праві власності ОСОБА_2, номер витягу НВ - 3503725712017 від 18.01.2017 року, який прошито, пронумеровано та скріплено печаткою Державного кадастрового реєстратора, а також Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3520887600:02:000:3372, яка належить на праві власності ОСОБА_3, номер витягу НВ - 3503721432017 від 17.01.2017 року, який прошито, пронумеровано та скріплено печаткою Державного кадастрового реєстратора.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази справи у їх сукупності прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до змісту вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.1 ст.81, ст.131 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Саттею 125 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, якою передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового
призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Згідно зі статтею 152 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час звернення позивачів до суду) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 10,03 га, яка розташована на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та має кадастровий номер 3520887600:02:000: 2372 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку Серія КР №074399 від 30.06.2005 року ( а.с.27-28).
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6 га з кадастровим номером 3520887600:02:000: 3372 , цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Підставою виникнення її права власності є державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯК №345021, виданий 26.12.2011 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 79399906 від 02.02.2017 року ( а.с.141), та який спростовує доводи позивачки ОСОБА_2 та наданий нею як доказ на обґрунтування позовних вимог Витияг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-8000361692016 від 29.09.2016 року про те, що ОСОБА_3 незаконно набула права власності на земельну ділянку позивачи з кадастровим номером 3520887600:02:000: 2372.
Як вбачається з кадастрових номерів земельних ділянок позивачки та відповідачки, то вони різні, й відповідачка ОСОБА_3 не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372, тобто позивачка й відповідачка є власниками різних земельних ділянок, з різними кадастровими номерами та площами.
Також те, що саме позивачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 10,0298га, з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372, підтверджуються й Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ - 3503725712017 від 18.01.2017 року з додатками, який прошито, пронумеровано та скріплено печаткою та підписом Державного кадастрового реєстратора ОСОБА_7, де зазначено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372 є ОСОБА_2 (а.с.107-109).
А Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3520887600:02:000:3372, номер витягу НВ - 3503721432017 від 17.01.2017 року, який прошито, пронумеровано та скріплено підписом та печаткою Державного кадастрового реєстратора ОСОБА_7, підтверджується, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6 га з кадастровим номером 3520887600:02:000:3372, а не власником земельної ділянки з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372 ( а.с.111-114).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого законом від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Позивачем ОСОБА_2 не надано до суду належних та допустимих доказів порушення відповідачем ОСОБА_3 прав позивача на земельну ділянку останньої. Відповідач не оспорює права позивачки на земельну ділянку з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372 та не порушує права власності на неї, а тому підстави для позбавлення права власності відповідачки ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3520887600:02:000:2372 відсутні, як відсутні також підстави визнання права влансності на вказану земельну ділянку, яке ніким не оспорюється, за ОСОБА_2, також відсутні й правові підстави для визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права ОСОБА_3 на землю.
З огляду на вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відмовляє позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 81, 125, 126, 131, 152,153 ЗК України, ст.392 ЦК України, ст.ст. 10,11, 57-61, 64, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бобринецький районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.М. Адаменко
Суд | Бобринецький районний суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2017 |
Оприлюднено | 05.05.2017 |
Номер документу | 66278822 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Бобринецький районний суд Кіровоградської області
Адаменко І. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні