Рішення

від 27.04.2017 по справі 902/253/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2017 р. Справа № 902/253/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Українського державного геологорозвідувального інституту (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" (23313, Вінницька область, Літинський район, с. Кожухів, вул. Лугова, будинок 1)

про стягнення 7891,17 грн.

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ :

Український державний геологорозвідувальний інститут звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" про стягнення 10672,20 грн., в т.р.: 5019,00 грн. основної заборгованості, 598,34 грн. пені, 472,26 грн. 3% річних та 4582,60 грн. втрат від інфляції, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № КД 2545-00 від 24.12.2013р. про надання послуг з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (Кожухівське родовище).

Ухвалою суду від 17.03.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/253/17 та призначено її до розгляду на 06.04.2017р.

Ухвалою суду від 06.04.2017р. розгляд справи відкладено на 27.04.2017р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

10.04.2017 року до суду надійшла заява представника Український державний геологорозвідувальний інститут ОСОБА_1 від 03.04.2017 року про зміну розміру позовних вимог. Вказаною заявою позивач повідомив, що відповідач 31.03.2017 року частково погасив суму основного боргу в сумі 2500,00 грн. по договору № КД2545-00 від 24.12.2013 року. З врахуванням поданої заяви позивач, зменшив розмір основного боргу та враховуючи, що відповідачем повністю не погашено суму основного боргу, позивач здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат по 03.04.2017р. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 2519,00 грн. основної заборгованості, 598,34 грн пені, 484,64 грн 3% річних та 4289,19 грн втрат від інфляції.

Відповідно до 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір,- з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Проаналізувавши дану заяву, суд приходить до висновку, що позивачем одночасно в ній зменшено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та збільшено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, у зв'язку зі здісненням нового розрахунку по з 03.04.2017р.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача до розгляду, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення або збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Оскільки заява № б/н від 03.04.2017р. прийнята господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 7891,17 грн.

21.04.2017 року до суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 06.04.2017р., надійшли витребувані судом додаткові докази.

Представники сторін в судове засідання 27.04.2017р. повторно не з'явились, про поважність причини своєї неявки суду не повідомили. Хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином - ухвалою від 06.04.2017р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією, на адресу вказану в позовній заяві. Факт отримання ухвали суду сторонами підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за №0411406296300 та №2231300002497.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що сторонами не подано клопотання, заяви в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.12.2013р. між Державним підприємством Український державний геологорозвідувальний інститут (за договором-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бут-Т" (за договором-замовник) укладено договір про надання послуг з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (Кожухівське родовище) № КД2545-00, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовний зобов'язується прийняти і оплатити послуги з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування Кожухівським родовищем (п. 1.1 договору).

Моніторинг та наукове супроводження здійснюється згідно з п. 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 та Угоди про умови користування надрами від 08.07.2013р. № 5807, що є додатком до спеціального дозволу на користування надрами та Положення про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.03.2013 р. № 96 (пункт 1.2 договору), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.03.2013р. за № 500/23032.

Згідно з пунктом 1.3 договору обсяг робіт, етапи (підетапи) та строки їх виконання наведені в календарному плані у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору та складається виконавцем щорічно.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що перелік звітної документації, яка підлягає оформленню та здаванню виконавцем замовнику за окремими етапами (підетапами) надання послуг та за договором у цілому, а також вимоги до їх змісту, визначаються цим договором.

По завершенні кожного етапу (підетапу) виконавець надає замовнику акт здавання-приймання наданих послуг в двох примірниках та звітні матеріали у письмовій формі (пункт 4.2 договору).

Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання звітних документів та акта здавання - приймання наданих послуг, зазначених в пункті 4.1 договору, якщо надані послуги відповідають умовам договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний та належним чином оформлений акт здавання-приймання послуг (пункт 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, вартість послуг згідно з цим договором визначається протоколом узгодження договірної ціни, що є додатком 2 до цього договору, і складає у 2014 році 41100 грн з ПДВ.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що вартість кожного окремого етапу (підетапу) зазначається в календарному плані у межах узгодженої загальної вартості робіт згідно з цим договором.

Згідно з п.п. 5.3, 5.4 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 100 % від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом). Перерахування авансу здійснюється на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку. Остаточний розрахунок за виконаний етап (підетап) здійснюється замовником на підставі акту здавання-приймання робіт протягом 10 робочих днів з дати його підписання.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 08.07.2033р. (пункт 10.4 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили календарний план виконання робіт з моніторингу та наукового супроводження надрокористування на 2014 рік, в якому визначено етапи робіт, термін виконання кожного з етапів робіт та їх вартість.

Згідно з додатком № 2 до договору сторонами складено протокол узгодження договірної ціни на 2014 рік, у сумі 41100,00 грн.

Вказані додаток № 1 "Календарний план" та Додаток № 2 "Протокол узгодження договірної ціни" підписані та скріплені печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, надав відповідачу послуги по І етапу на суму 10 320,00 грн та по ІІ етапу на суму 7695,00 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами здавання-приймання №1/2014 від 15.10.2014р. та № 2/2014 від 12.03.2014р. Вказане підтверджується також рахунком № 393 від 14.03.2014 на оплату за проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (Кожухівське родовище) ІІ етап згідно договору № КД2545-00 від 24.12.2013.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати послуг виконав неналежним чином, а саме - повністю оплатив вартість наданих послуг за І етап на суму 10320,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 664 від 26.12.2013р. та лише частково оплатив вартість наданих послуг за ІІ етап на загальну суму 2676,00 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 785 від 11.07.2014р. на суму 11.07.2014р. та № 843 від 27.10.2014р. на суму 781,00 грн.

Отже, неоплаченими, станом на дату звернення позивача з позовом до суду, залишились послуги, виконані позивачем у ІІ етапі на суму 5019,00 грн (7695,00 грн - 2676,00 грн).

У зв'язку з невиконання зобов'язань щодо оплати послуг з боку замовника, виконавець направив на його адресу повідомлення щодо призупинення надання послуг за № 1606 від 14.08.2014р.

З метою досудового врегулювання спору виконавець неодноразово направляв замовнику вимоги про сплату боргу по договору, однак відповідач остаточно за надані послуги у ІІ етапі так і не розрахувався.

Разом з тим, після звернення з позовом до суду відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 2500,00 грн, що стверджується копією платіжного доручення № 464_3V010/3 від 31.03.2017р.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем, за надані послуги згідно договору № КД2545-00 від 24.12.2013р. та прийняті замовником за актом здавання-приймання № 2/2014 від 12.03.2014р., складає 2519,00 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості послуг, прийнятих замовником за актом здавання-приймання № 2/2014 від 12.03.2014, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Бут-Т", про стягнення з останнього 2519,00 грн основної заборгованості, 598,34 грн пені, 484,64 грн 3% річних та 4289,19 грн. втрат від інфляції (з урахуванням заяви від 03.04.2017р. про зміну позовних вимог).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за спірним договором щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.

Матеріали справи не містять будь-яких зауважень від відповідача в порядку п.п. 4.3, 4.4 договору, крім того відповідачем здійснено часткову оплату вартості наданих послуг за ІІ етап, а тому суд вважає, що послуги були надані належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення основного боргу у розмірі 2519,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 598,34 грн пені, нарахованої за період з 27.03.2014р. по 27.09.2014р., 484,64 грн 3% річних, нарахованих за період з 27.03.2014р. по 03.04.2017р. та 4289,19 грн інфляційних втрат, нарахованих за квітень 2014р. - лютий 2017р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойка є оперативним способом боротьби з неналежним виконанням зобов'язання, яким можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, які ним викликані.

В п. 6.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх обов'язків.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.

При перевірці правильності нарахування позивачем 3% річних та пені, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені та річних, оскільки позивачем день фактичної сплати заборгованості включено в період часу, за який здійснюється стягнення, що є неприпустимим з огляду на зміст роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в п.1.9 постанови пленуму від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

Разом з тим, заявлена позивачем пеня нарахована поза межами строку передбаченого ч.6 ст.232 ГК України. Так, позивач заявив до стягнення пеню за період з 27.03.2014р. по 27.09.2014р. У ч.6 ст.232 ГК України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Судом не встановлено, щоб стосовно спірних відносин законом або договором було встановлено інше правило щодо припинення нарахування пені, ніж наведене у ч.6 ст.232 ГК України.

Таким чином, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України 6-місячного строку на нарахування пені за невиконання зобов'язання, яке мало бути виконаним 26.03.2014р., розпочинається з 27.03.2014р., а закінчується, відповідно, 26.09.2014р.

При здійснені судом перерахунку річних за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН", сума 3% річних складає 484,43 грн, згідно нижче наведеного розрахунку:

- за період з 27.03.2014р. по 10.07.2014р.(11.07.2014р. була здійснена часткова проплата в сумі 1895,00 грн) з заборгованості в розмірі 7695,00 грн, сума 3% річних складає 67,04 грн;

- за період з 11.07.2014р. по 26.10.2014р. з заборгованості в розмірі 5800,00 грн (27.10.2014р. була здійснена часткова проплата в сумі 781,00 грн), сума 3% річних складає 51,48 грн.

- за період з 27.10.2014р. по 30.03.2017р. з заборгованості в розмірі 5019,00 грн (31.03.2017р. була здійснена часткова проплата в сумі 2500,00 грн), сума 3% річних складає 365,08 грн.

- за період з 31.03.2017р. по 03.04.2017р. (кінцева дана визначена позивачем в розрахунку) з заборгованості в розмірі 2519,00 грн, сума 3% річних складає 0,83 грн. Разом: 484,43 грн.

Враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 484,43 грн, а в решті суми - 0,21 грн слід відмовити.

Судом проведено розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" за період з 27.03.2014р. по 26.09.2014р., за результатами якого сума пені складає 704,70 грн, згідно нижче наведеного розрахунку:

- за період з 27.03.2014р. по 10.07.2014р.(11.07.2014р. була здійснена часткова проплата в сумі 1895,00 грн) з заборгованості в розмірі 7695,00 грн, сума пені складає 400,56 грн;

- за період з 11.07.2014р. по 26.09.2014р. з заборгованості в розмірі 5800,00 грн (27.10.2014р. була здійснена часткова проплата в сумі 781,00 грн), сума 3% річних складає 304,14 грн.

Позивачем за його волею заявлено до стягнення меншу суму пені - 598,34 грн, та оскільки суд обмежений розміром заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняються у заявленій позивачем сумі - 598,34 грн.

При здійсненні судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" сума інфляційних втрат складає 4666,19 грн, згідно нижче наведеного розрахунку:

- за період з квітня по червень 2014р. включно з заборгованості в розмірі 7695,00 грн (11.07.2014р. була здійснена часткова проплата в сумі 1895,00 грн), сума інфляційних втрат складає 638,5 грн;

- за період з липня по жовтень 2014р. (включно) з заборгованості в розмірі 5800,00 грн (27.10.2014р. була здійснена часткова проплата в сумі 781,00 грн), сума інфляційних втрат складає 384,97 грн;

- за період з листопада 2014р. по лютий 2017р. (включно) з заборгованості в розмірі 5019,00 грн (31.03.2017р. була здійснена часткова проплата в сумі 2500,00 грн), сума інфляційних втрат складає 3642,72 грн.

Позивачем заявлено до стягнення меншу суму інфляційних втрат - 4289,19 грн, та оскільки суд обмежений розміром заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задовольняються у заявленій позивачем сумі - 4289,19 грн.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням часткової відмови в позові в частині стягнення 3% річних.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 2 ст.49 ГПК України, оскільки спір доведено до суду з його вини.

27.04.2017р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т", код ЄДРПОУ 35013097 (23313, Вінницька область, Літинський район, с. Кожухів, вул. Лугова, будинок 1) на користь Українського державного геологорозвідувального інституту (державне підприємство), код ЄДРПОУ 01432032 (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78-А) 2519,00 грн основної заборгованості, 598,34 грн пені, 484,43 грн 3% річних, 4289,19 грн втрат від інфляції та 1600 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 0,21 грн 3% річних відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 травня 2017 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04114, м.Київ, вул. Автозаводська, 78-А)

3 - відповідачу (22313, Вінницька область, Літинський район, с. Кожухів, вул. Лугова, будинок 1)