Рішення

від 26.04.2017 по справі 904/1888/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.2017 Справа № 904/1888/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "СТАРОКРАМАТОРСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", м. Краматорськ, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІГ-УКРАЇНА", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 160 494,48грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 10.05.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 01.04.2015;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Старокрамоторський машинобудівний завод (далі Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВІГ - Україна (далів Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача пеню за прострочення поставки товару у розмірі 58 688,28 грн., штраф за прострочення поставки більш ніж на 30 днів у розмірі 41 920,20 грн., а також, штраф за поставку товару неналежної якості у розмірі 59 886,00 грн.

Заявлені позовні вимоги, мотивовані неналежним виконанням із боку відповідача умов договору поставки № 01/02 від 19.02.2015 року.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що сторонами було змінено умови специфікації № 3 в частині строків здійснення поставки товару, у зв'язку із чим, вважає доводи Позивача стосовно порушення строків поставки, що визначалися попередньою редакцією специфікації № 3, безпідставними.

Щодо якості товару, приймання якого за доводами Позивача відбувалося 29.07.2016 року, Відповідач зазначив, що виходячи зі змінених сторонами умов договору, фактична поставка відбулася 05.10.2016 року, і жодних претензій стосовно якості переданого товару, Позивач не висував.

В засіданні суду 19.04.2017 року оголошувалася перерва до 26.04.2017 року, згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 26.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2015 між Відповідачем (Постачальник) та Позивачем (Покупець) був укладений договір поставки № 01/02 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним Договором виготовити та поставити комплектуючі (далі товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов даного Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до положень п. 1.2 Договору, найменування (асортимент), ціна, кількість, загальна вартість даного товару вказується в специфікаціях, які додаються до Договору та є його невід'ємною частиною.

Сума даного Договору складається із загальної вартості вказаної в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору (п. 2.2 Договору).

27.10.2015 сторонами підписано Специфікацію №3 до Договору.

Згідно умов п. 1 зазначеної Специфікації, сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, яка склала суму 598 860,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Умови поставки: СРТ ПАТ СКМЗ м. Краматорськ, України (згідно Інкотермс-2010).

Пунктом 4 Специфікації погоджено строк поставки товару, впродовж 60 календарних днів з моменту отримання Продавцем 70% попередньої оплати.

Згідно п. 5 Специфікації, 70% попередньої оплати здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дати оформлення даної специфікації, 30% протягом 5-ти банківських днів після письмового повідомлення Покупця про факт готовності продукції до відвантаження.

29.03.2016 року, на підставі виставлених Відповідачем рахунків-фактуру № СФ-0000024 від 03.10.2015 та № СФ-0000001 від 14.01.2015, Позивач здійснив попередню оплату на суму 426 673,80 грн., в тому числі, 419 202,00 грн. - 70% погодженої вартості товару.

29.07.2016 року згідно специфікації № 3 від 27.10.2015 року до Договору № 01/02 від 19.02.2015 року, сторонами була проведена прийомку товару в умовах ТОВ ЕВІГ - Україна , за результатами якої складено Акт (а.с. 16). Згідно з висновками зазначеного акту, виявлено низку недоліків виготовленого Відповідачем товару (електродвигунів).

18.08.2016 року сторонами складено акт приймання продукції (товару) за якістю, яким також зафіксовано низку зауважень щодо якості товару, та зроблено висновок про неможливість прийняття товару через вказані зауваження. Під час складання зазначеного акта, Відповідач виклав окрему думку, в якій зазначив, що виявлені зауваження не можуть вплинути на працездатність електродвигунів.

05.09.2016 року Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією розглянути питання зниження загальної вартості виготовлених електродвигунів, на що Відповідач надав свою згоду (а.с. 21-23).

06.09.2016 року сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору поставки № 01/02 від 19.02.2015 року, за змістом якої, змінено вартості продукції в бік її зменшення до 509 031,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Крім того, сторони дійшли згоди щодо зміни строків поставки, збільшивши їх до 180 календарних днів від дати отримання 70% попередньої оплати, а також, погодили нові строки оплати: 70% попередньої оплати від суми даної специфікації протягом 180-ти календарних днів з дати оформлення даної специфікації, залишок - 30% від суми Специфікації протягом 10-ти календарних днів з дати отримання письмового повідомлення Покупця про факт готовності продукції до відвантаження.

05.10.2016 року, Відповідач здійснив на користь Позивача поставку товару, передбаченого Договором та Специфікацією № 3 (з урахуванням додаткової угоди № 2), який прийнято Позивачем без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № Е-00000011 від 05.10.2016 року.

Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 58 688,28 грн., яка розрахована за період з 31.05.2016 року по 05.09.2016 року, тобто, виходячи з умов Специфікації № 3, починаючи з 61 дня від дати здійснення попередньої оплати. Крім того, Позивач просить додатково стягнути з Відповідача штраф у розмірі 41 920,20 грн. за прострочення поставки більш ніж на 30 днів, на підставі п. 7.2. Договору поставки.

Як вище встановлено судом, уклавши Додаткову угоду № 2 від 06.09.2016 року, сторони змінили строки здійснення поставки та розрахунків за поставлений товар, а отже, виходячи з погоджених сторонами умов, поставка товару мала бути здійснена в строк до 30.09.2016 року включно (протягом 180 календарних днів від дати попередньої оплати).

Зважаючи на те, що поставка товару фактично відбулася 05.10.2016 року, прострочення склало 4 (чотири) дні, з 01.10.2016 по 04.10.2016, що виключає підстави для нарахування пені в заявлений Позивачем період (з 31.05.2016 по 05.09.2016), та штрафу, оскільки прострочення мало місце менш 30 днів.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.3 договору, сторони погодили, що у разі поставки товару неналежної якості або некомплектного товару, Постачальник зобов'язується в погоджені строки за власний рахунок замінити неякісний товар, та сплатити штраф у розмірі 10% від вартості товару.

Згідно умов п. 3.3. Договору, датою поставки є дата фактичної передачі товару, зазначена Покупцем в товаросупровідних документах (видатковій накладній та ТТН).

В підтвердження поставки товару неналежної якості, Позивач посилається на акт спільної прийомки товару від 29.07.2016 року, та акт приймання продукції від 18.08.2016 року.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами складання зазначених вище актів, поставка товару не відбувалася, що виключає склад порушення, передбаченого п. 7.4. договору, та як наслідок виключає підстави для стягнення штрафу у розмірі 59 886,00 грн.

Крім того, слід зауважити, що Позивач погодився прийняти запропонований Відповідачем товар більш низької якості, з відповідним зменшенням його вартості, про що сторонами укладено додаткову угоду № 2. Таким чином, покупець обрав для себе застосування правових наслідків передачі товару неналежної якості, у вигляді пропорційного зменшення ціни товару, що виключає підстави для додаткової відповідальності у вигляді сплати штрафу.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивачем вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

Відповідач просить суд покласти на Позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 8000 грн.

Згідно ч. 6 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надання Відповідачеві адвокатських послуг в рамках даної справи підтверджується договором про надання правової допомоги від 01.06.2016 року, додатковою угодою до нього № 4 від 17.03.2017 року, які укладені між Відповідачем та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2195 від 19.10.2010), та участю зазначеного адвоката при розгляді даної справи. Факт понесення Позивачем витрат на оплату послуг адвоката підтверджується видатковим касовим ордером № 3 від 21.03.2017 року на суму 8000,00 грн.

Відповідно до приписів п. 6.5. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.13 № 7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, та відповідно невелику кількість часу, необхідного на підготовку матеріалів до судового слухання, суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 8 000,00 грн. є необґрунтовано завищеними, а тому розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 2 000,00 грн.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі, в тому числі витрати зі сплати судового збору та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн., покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Старокрамоторський машинобудівний завод (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2, код ЄДРПОУ 05763642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВІГ - Україна (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЄДРПОУ 33333007) витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн., видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.05.2017

Суддя ОСОБА_3