Рішення

від 27.04.2017 по справі 909/311/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 р. Справа № 909/311/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод", вул. Світанкова, 21, с.Старі Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77712 (представник позивача: ОСОБА_1, вул. Кобилянської, 32/1, м.Івано-Франківськ, 76019)

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Степана Бандери, 10-а, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 630523,61 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1-представник, довіреність № 01 від 23.03.17р.

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 630523,61 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.17 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.04.17.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві .

Представник відповідача в засідання суду не з"явився, направив суду заяву про визнання позову за вх.№6174/17 від 10.04.17.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Беручи до уваги той факт, що неявка в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

На підставі листа відповідача від 30.01.17 №24/18в (а.с.42) позивач в період з 01.02.17 по 13.03.17 поставив молочну продукцію на загальну суму 630523,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах накладними. Вказана заборгованість визнана відповідачем в заяві про визнання позову за вх.№6174/17 від 10.04.17.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, паспорти-накладні надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 630523,61 грн. заборгованості за поставлений товар є обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 9457,85 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 222 ГК України, ст.ст. 15-16, 509, 526, 610, 612, 614, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 630523,61 грн. - задоволити.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Степана Бандери, 10-а, м. Івано-Франківськ, 76000, код 02143465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" (вул. Світанкова, 21, с.Старі Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77712, код 30814656) - 630523 (шістсот тридцять тисяч п"ятсот двадцять три) грн. 61 коп. та 9457 (дев"ять тисяч чотириста п"ятдесят сім) грн. 85 коп. судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 03.05.17

Суддя Г.З. Цюх