Рішення

від 25.04.2017 по справі 910/24480/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017Справа №910/24480/16 За позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Техносфера Пик

про стягнення 469 514,40 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Євтєєва О.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Техносфера Пик про стягнення 469 514,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. в частині виконання своїх зобов'язань, зокрема, порушення порядку поставки товару (період та термін), у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість, за наявності якої позивачем нараховано штраф, пеню та неустойку у зазначених вище розмірах.

Ухвалою суду від 03.01.2017р. (суддя Селівон А.М.) порушив провадження у справі №910/24480/16 та призначив справу до розгляду на 08.02.2017р.

07.02.2017р. до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.02.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 08.02.2017р. розгляд справи відкладено на 14.03.2017р.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судових справ, проведеного в зв'язку з закінченням повноважень у судді Селівона А.М., справу №910/24480/16 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 15.03.2017р. справу №910/24480/16 прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначено її до розгляду на 10.04.2017р.

Представником позивача у судовому засіданні подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 10.04.2017р. розгляд справи було відкладено на 25.04.2017р.

Представник позивача у судовому засіданні 25.04.2017р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.04.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 25.04.2017р. у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.04.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2015р. між Державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Техносфера Пик (продавець) було укладено договір поставки №ЦУПП-04/0046/15, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується на протязі 2015р. поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар згідно умов договору.

Пунктом 1.2 договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. визначено найменування (номенклатуру, асортимент), кількість товару. Зокрема, в межах договору поставляються шпали дерев'яні І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009 у кількості 7000 одиниць, шпали дерев'яні ІІ тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009 у кількості 3000 одиниць.

Згідно п.3.1 договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. сума договору становить 3 339 360 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 556 560 грн.

Строк поставки товару: відвантаження товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки. Місце поставки товару - склад відокремленого структурного підрозділу ДП УПП УЗ Новомосковського шпалопросочувального заводу (п.п.5.1, 5.2 договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р.).

За умовами п.5.7 вказаного правочину товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015р. (п.11.1 договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р.).

У специфікації №1 до договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. сторонами було визначено асортимент та кількість товару, що поставляється в межах правочину.

У додатку №2 до договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. контрагентами погоджено графік поставки товару, а саме визначено, що у жовтні 2015р. поставляється загалом 4000 шт. товару, з яких шпал І типу - 2800 шт., ІІ типу - 1200 шт.; у листопаді 2015р. - 5000, з яких 3500 шпал І типу та 1500 шпал ІІ типу; у грудні поставляється 1000 одиниць товару, а саме шпал І типу - 700 шт., шпал ІІ типу - 300 шт.

У додатку №2 до договору визначено умови постачання - СРТ, пункт призначення - склад відокремленого структурного підрозділу ДП УПП УЗ Новомосковський ШПЗ, згідно вимог Інкотермс (редакція 2010р.).

29.10.2015р. між Державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та Товариством з обмеженою відповідальністю Техносфера Пик також було укладено договір №ЦУПП-04/0046/15-НУ про неустойку з метою забезпечення належного виконання постачальником взятих на себе за договором поставки №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. зобов'язань.

Додатковою угодою №1 до договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. внесено зміни. Зокрема, погоджено, що сума правочину становить 3 329 850 грн., в тому числі, податок на додану вартість в сумі 554 930 грн.

У специфікації №2 до договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. сторонами було визначено ціни на товар з урахуванням змін, внесених до вказаного договору.

У додатковій угоді №2 сторонами внесено зміни до преамбули до договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. в частині найменування покупця у зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства Укралізниця , яке є правонаступником, в тому числі, Державного підприємства Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України .

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, строк поставки товару: відвантаження товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки. Місце поставки товару - склад відокремленого структурного підрозділу ДП УПП УЗ Новомосковського шпалопросочувального заводу (п.п.5.1, 5.2 договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р.).

За умовами п.5.7 вказаного правочину товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів.

У додатку №2 до договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. контрагентами погоджено графік поставки товару, а саме визначено, що у жовтні 2015р. поставляється загалом 4000 шт. товару, з яких шпал І типу - 2800 шт., ІІ типу - 1200 шт.; у листопаді 2015р. - 5000, з яких 3500 шпал І типу та 1500 шпал ІІ типу; у грудні поставляється 1000 одиниць товару, а саме шпал І типу - 700 шт., шпал ІІ типу - 300 шт.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк поставки товару за договором №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. настав.

Проте, відповідачем свої обов'язки в частині поставки товару у обсязі та строки, які визначено умовами договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. та додатку №2 (графік поставки), належним чином виконано не було.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належним та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, в межах договору ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. постачальником було лише частково здійснено поставку товару, а саме: 30.10.2015р. поставлено товар на загальну суму 234 752,22 грн., 06.11.2015р. поставлено товар на суму 359 328,36 грн., 13.11.2015р. поставлено шпали загальною вартістю 479 493,18 грн., 27.11.2015р. поставлено товар на суму 476 009,40 грн., 21.12.2015р. поставлено товар вартістю 124 186,50 грн., 28.12.2015р. поставлено шпали на суму 466 051,50 грн., 30.12.2015р. поставлено товар на суму 363 204 грн.

Наразі, на підтвердження виконання вказаних вище господарських операції, заявником представлено суду акти звірки взаєморозрахунків, складені між сторонами за договором №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. При цьому, судом прийнято до уваги, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт вчинення господарської операції, проте, вказаний документ додатково вказує на погодження учасників господарських правовідносин з певним обсягом виконаних зобов'язань.

До того ж, судом прийнято до уваги, що у письмових поясненнях, які надійшли суду 07.02.2017р., позивачем наголошено на відсутності можливості надання видаткових накладних на поставку товару згідно спірного правочину, оскільки останні було вилучено згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15.02.2016р., складеного детективом Національного бюро Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гороховським Б.Т.

Ухвалою від 08.02.2017р. господарським судом було витребувано накладні на поставку товару за договором №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. у відповідача.

Проте, як вказувалось вище, відповідач у часті у розгляді справи не приймав, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних документів не надав.

Суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю Техносфера Пик було порушено свої обов'язки в частині поставки товару у обсязі та строки (у відповідності до графіку), визначеному умовами договору №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р.

Вказані обставини і стали підставою для нарахування позивачем пені, штрафу, неустойки згідно договору №ЦУПП-04/0046/15-НУ від 29.10.2015р. і звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства Українська залізниця підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р. та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

Відповідно до п.7.2 договору поставки №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. у разі не поставки (недопоставки) товару, у передбачений термін постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% вказаної вартості.

З огляду на порушення постачальником свого обов'язку з поставки товару у обсязі та строки, визначені договором, заявником було нараховано пеню в сумі 219 890,92 грн. та штраф в сумі 82 655,48 грн.

Проте, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що останній містить помилки. Зокрема, суд зазначає таке.

Як вказувалось вище, у Додатку №2 до спірного правочину було визначено, що у жовтні 2015р. поставляється загалом 4000 шт. товару, з яких шпал І типу - 2800 шт., ІІ типу - 1200 шт.; у листопаді 2015р. - 5000, з яких 3500 шпал І типу та 1500 шпал ІІ типу; у грудні поставляється 1000 одиниць товару, а саме шпал І типу - 700 шт., шпал ІІ типу - 300 шт.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, при визначенні періодів нарахування неустойки заявником не було враховано, що 31.10.2015р. було вихідним днем, а отже, останнім днем строку поставки товару за жовтень 2015р. було 02.11.2015р., а право на нарахування неустойки виникло лише 03.11.2015р.

Одночасно, заявником також не враховано, що день виконання зобов'язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Аналогічна правова позиція вбачається зі змісту п.1.9 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Крім того, визначений договором розмір пені за недопоставку товару заявником на підставі приписів ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , було обмежено подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Проте, суд зазначає, що положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , відповідно до ст.3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня до спірних правовідносин не застосовуються.

При цьому, господарський суд виходить з того, що за змістом преамбули вказаного Закону України останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В свою чергу, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем негрошового зобов'язання щодо поставки товару у встановлені договором обсяги та строки.

За висновками суду, та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% вартості товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням, а отже відсутні підстави для обмеження розміру нарахованої неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Аналогічну позицію наведено у постанові від 03.12.2013р. Верховного Суду України по справі №908/43/13-г.

Проте, навіть з урахуванням допущених заявником помилок, враховуючи визначений заявником період нарахування неустойки, господарський суд дійшов висновку, що вирахувана позивачем кінцева сума неустойки є вірною, внаслідок чого вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Одночасно, представлений заявником розрахунок штрафу є вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 166 968 грн. на підставі договору про неустойку №ЦУПП-04/0046/15-НУ від 29.10.2015р. підлягають залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як вказувалось вище, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України ).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вказувало вище, відповідно до п.7.2 договору поставки №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. у разі не поставки (недопоставки) товару, у передбачений термін постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% вказаної вартості.

Одночасно, 29.10.2015р. між Державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та Товариством з обмеженою відповідальністю Техносфера Пик також було укладено договір №ЦУПП-04/0046/15-НУ про неустойку з метою забезпечення належного виконання постачальником взятих на себе за договором поставки №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. зобов'язань.

Згідно п.1 договору №ЦУПП-04/0046/15-НУ від 29.10.2015р. про неустойку у разі порушення своїх зобов'язань, постачальник зобов'язується сплатити покупцю грошову суму в розмірі 166 968 грн. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тобто, з системного аналізу наведеного вище полягає, що у договорі №ЦУПП-04/0046/15-НУ від 29.10.2015р. контрагентами фактично передбачено штраф за неналежне виконання постачальником своїх обов'язків за договором поставки, в свою чергу п.7.2 договору поставки №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. передбачає неустойку за порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у встановлені договором обсяги та строки.

Таким чином враховуючи, що фактично підставою позовних вимог є те, що постачальником порушено зобов'язання щодо поставки товару у обсязі та строки, визначені договором, суд дійшов висновку, що стягнення з останнього штрафу за договором №ЦУПП-04/0046/15 від 29.10.2015р. та неустойки за договором №ЦУПП-04/0046/15-НУ від 29.10.2015р. призведене до подвійної відповідальності відповідача за одне і те саме правопорушення, що фактично суперечить приписам ст.61 Конституції України.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Техносфера Пик в частині стягнення 166 968 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техносфера Пик (02094, м.Київ, Деснянський район, вул.Магнітогорська, буд.1, ЄДРПОУ 36790442) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815) в особі філії Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03038, м.Київ, Солом'янський район, вул.Івана Федорова, буд.32, код 40081389) пеню в розмірі 219 890,92 грн., штраф в сумі 82655,48 грн. та судовий збір в розмірі 4538, 20 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

03.05.2017р.

Суддя Спичак О.М.