Рішення

від 20.04.2017 по справі 910/5196/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017Справа №910/5196/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/5196/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар - Роз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київ-Проект"

про стягнення 7 351,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Науменко С.О., довіреність №513 від 10.10.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар - Роз" (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київ-Проект" (надалі - відповідач) про стягнення 7351,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТВП) №2/243К-16 від 01.06.2016р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5837,70 грн., за прострочення якої нараховані 742,36 грн. - пені, 693,18 грн. - інфляційних втрат та 78,57 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2017р. порушено провадження у справі № 910/5196/17 та призначено її розгляд на 20.04.2017р.

Присутній у судовому засіданні 20.04.2017р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.03.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 31.03.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відлповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТВП) №2/243К-16 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а перевізник зобов'язується надавати послуги по вивезенню та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів, в подальшому - ТПВ, накопичених у замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги в розмірі і на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору перевізник надає замовнику послуги по вивезенню та знешкодженню (захороненню) ТПВ, накопичених у замовника, у власних та/або у наданих перевізником контейнерах, для розміщення яких замовник відводить спеціальний майданчик (площадку) з твердим покриттям.

У п. 2.2. договору зазначено, що графік вивезення ТПВ та дислокація контейнерів узгоджується сторонами шляхом підписання додатку №1 до цього договору, і є невід'ємною його частиною. Графік вивезення ТПВ і дислокація контейнерів може змінюватись. У разі необхідності зміни графіку вивезення ТПВ або дислокації контейнерів замовник повинен повідомити про це перевізника письмово, або за допомогою факсимільного засобу. Зазначені повідомлення будуть вважатись змінами до додатку № 1 цього договору.

Відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 березня 2015 року № 186 тариф на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з твердими побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронения), що надаються підприємствами перевізниками, та домовленістю між сторонами встановлюється в розмірі: 87 грн. 00 коп. (вісімдесят сім гривень 00 коп.) з ПДВ за 1 (один) метр кубічний (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.4. договору встановлено, що обсяг наданих послуг перевізником у межах дії цього договору приймається шляхом підписання Акту надання послуг за кожен календарний місяць не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.5. договору замовник проводить розрахунок за надані послуги в поточному місяці після підписання Акту наданих послуг двома частинами: до 10-го числа місяця, що наступає за розрахунковим замовних оплачує не менше ніж 20% від вартості наданих послуг; до 20-го числа місяця, що наступає за розрахунковим замовник оплачує другу частину оплати, що дорівнює залишку від розміру вартості наданих послуг після сплати першої частини.

Пунктом 5.6. договору визначено, що разі не підписання Акту надання послуг протягом 10 днів та відсутності зауважень і претензій щодо наданих послуг по договору Акт надання послуг вважається підписаним та підлягає сплаті.

Згідно з п. 6.5. договору у разі затримки оплати за надані послуги замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати. При цьому сторони домовились, згідно ст. 232 Господарського кодексу України, що штрафні санкції, передбачені даним пунктом цього договору, нараховуються перевізником протягом 3 (трьох) років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано замовником.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року. Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.06.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань згідно умов договору (п. 1.6. договору).

Відповідно до п. 1.7. дія договору продовжується (пролонгується) на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його дії однією зі сторін не буде заявлено про відмову від цього договору.

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги відповідачу, що підтверджується підписанами представниками сторін та скріпленими печатками актами наданих послуг №4586 від 31.07.2016р., № 5396 від 31.08.2016р., № 6140 від 30.09.2016р., № 6628 від 31.10.2016р., №7542 від 30.11.2016р. та актом наданих послуг №7542 від 30.11.2016р., який в порядку п. 5.6. договору вважається таким, що підписаний відповідачем.

З опису вкладення у цінний лист від 27.02.2017р. а фіскального чеку поштової установи №4873 від 27.02.2017р., позивач направив відповідачу претензією №114 від 27.02.2017р. про сплату 5 837,70 грн. заборгованості за договором на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТВП) №2/243К-16 від 01.06.2016р.

Позивач вказує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТВП) №2/243К-16 від 01.06.2016р. щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 5 837,70 грн. основного боргу, 742,36 грн. пені, 693,18 грн. інфляційних втрат, 78,57 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТВП) №2/243К-16 від 01.06.2016р. щодо надання послуг по вивезенню та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів відповідачу виконав на суму 5 837,70 грн., що підтверджується актами наданих послуг №4586 від 31.07.2016р., № 5396 від 31.08.2016р., № 6140 від 30.09.2016р., № 6628 від 31.10.2016р., №7542 від 30.11.2016р., №7542 від 30.11.2016р.

Акти наданих послуг 4586 від 31.07.2016р., № 5396 від 31.08.2016р., № 6140 від 30.09.2016р., № 6628 від 31.10.2016р., №7542 від 30.11.2016р. підписані представниками сторін та скріплені печатками, а тому вказана в них вартість послуг є погодженою сторонами, як того вимагає договір.

Акт наданих послуг №7542 від 30.11.2016р. замовником не підписаний, доказів передачі цього акту позивачем відповідачу для погодження і підписання або надання зауважень матеріали справи не містять.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено акт звірки взаєморозрахунків за договором №2/243К-16 від 01.06.2016р., за яким заборгованість за надані відповідно до актів №4586 від 31.07.2016р., № 5396 від 31.08.2016р., № 6140 від 30.09.2016р., № 6628 від 31.10.2016р., №7542 від 30.11.2016р., №7542 від 30.11.2016р. послуги становить 5 837,70 грн., та претензію №114 від 27.02.2017р. з вимогою оплатити вказану заборгованість, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 27.02.2017р. та фіскальним чеком поштової установи №4873 від 27.02.2017р.

Здійснивши запит на сайті УДППЗ Укрпошта за штрихкодовим ідентифікатором: 0209605113091, який зазначено в фіскальному чеку №4873 від 27.02.2017р., судом встановлено, що акт звірки взаєморозрахунків за договором №2/243К-16 від 01.06.2016р. та претензію №114 від 27.02.2017р. відповідачем отримано 05.04.2016р.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вартість наданих позивачем відповідачу послуг за актом №7542 від 30.11.2016р. в сумі 95,70 грн. є погодженою, а тому він мав бути оплачений в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України протягом семи днів з моменту пред'явлення претензії №114 від 27.02.2017р., тобто не пізніше 12.04.2017р.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

За таких обставин, зважаючи на те, що строк оплати наданих послуг за договором на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТВП) №2/243К-16 від 01.06.2016р., оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 5 837,70 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони виконані невірно, оскільки позивачем невірно визначено періоди їх нарахування.

Також, як встановлено судом, надані послуги за актом №7542 від 30.11.2016р. в сумі 95,70 грн. відповідач повинен був оплатити протягом семи днів з моменту отримання претензії №114 від 27.02.2017р. Судом за допомогою Інтернет ресурсу УДППЗ Укрпошта Відстеження пересилання поштових відправлень встановлено, що відповідач претензію отримав 05.04.2017р., тобто виконати вимогу про сплату заборгованості він мав у строк до 12.04.2017р. Отже, прострочення щодо виконання зобов'язання в сумі 95,70 грн. виникло з 13.04.2017р., що виходить за межі заявленого позивачем періоду з 20.08.2016р. по 28.03.2017р. нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши власний перерахунок пені в межах заявленого позивачем періоду з 20.08.2016р. по 28.03.2016р. та з урахуванням того, що сторонами відповідно до п. 6.5. договору збільшено період нарахування пені, суд дійшов висновку, що розмір пені за порушення договірних зобов'язань підлягає стягненню з відповідача в розмірі 740,56 грн., з розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняСума пені, грн.. 1244,10 20.08.2016-28.03.2017 216,11 1339,80 20.09.2016-28.03.2017 197,70 1244,10 20.10.2016-28.03.2017 152,99 1244,10 20.11.2016-28.03.2017 122,94 669,90 20.12.2016-28.03.2017 50,82 Всього 740,56

За перерахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 436,04 грн. інфляційних втрат та 78,52 грн. 3% річних, з розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняСума інфляційних втрат, грн..Сума 3% річних, грн.. 1244,10 20.08.2016-19.09.2016 22,39 3,17 2583,90 20.09.2016-19.10.2016 72,35 6,37 3828,00 20.10.2016-19.11.2016 68,90 9,75 5072,10 20.11.2016-19.12.2016 45,65 12,51 5742,00 20.12.2016-28.03.2017 226,75 46,72 Всього 436,04 78,52

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київ-Проект" (04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4 А, офіс 1; код ЄДРПОУ 40346727) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар - Роз" (02099, м. Київ, вулиця Зрошувальна , будинок 15; код ЄДРПОУ 21701113) основний борг у сумі 5 837,70 грн., пеню в сумі 740,56 грн., інфляційні втрати в сумі 436,04 грн., 3% річних в сумі 78,52 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 543,64 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.04.2017р.

СуддяПривалов А.І.