Рішення

від 24.04.2017 по справі 911/581/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа № 911/581/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Черкаси-Соя»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»

про стягнення 379986,23 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 27.10.2016 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «Черкаси-Соя» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» про стягнення 379986,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2017 року порушено провадження у справі № 911/581/17 та призначено справу до розгляду на 27.03.2017 року.

В судове засідання 27.03.2017 року відповідач не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 01.03.2017 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався на 24.04.2017 року.

18.04.2017 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, яким останній повідомив суд, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.

В судове засіданні 24.04.2017 року представник позивача не зявився, представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, проте письмовий відзив на позов не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (далі - Покупець, відповідач) було укладено Договір постачання товару № ВП/6 (надалі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується протягом дії договору передати у власність Покупця сировину для виробництва комбікормів у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Загальна вартість цього Договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними Сторонами Специфікаціями або видаткових накладних (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами Специфікаціях.

Ціна товару що постачається визначається Сторонами у видаткових накладних або у підписаних Специфікаціях (п. 4.2 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором. У випадку, якщо жодна з Сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік (п. 9.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов'язань за Договором Постачальником було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на суму 282381,00 грн., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною № РН-0000008 від 25.02.2016 року на суму 282381,00 грн. та довіреністю на отримання ТМЦ.

Також до матеріалів справи додано копію рахунку № СФ-0000008 від 25.02.2016 року на суму 282381,00 грн., який надавався відповідачу для оплати в порядку пункту 2.6 Договору.

Однак, незважаючи на положення чинного законодавства України та умови Договору (п. 4.1), відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий ОСОБА_2 не оплатив, у зв'язку з чим, за ним утворилась прострочена заборгованість в сумі 282381,00 грн.

20.04.2016 року між Постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» (далі- Первісний кредитор) та позивачем - Приватним підприємством «Черкаси-Соя» (далі- Новий кредитор) було укладено Договір № 1 про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги згідно Договорів № ДП/35 від 23.07.2015 року та № ВП/6 від 22.01.2016 року (спірний договір, який є предметом розгляду даної справи) про постачання товару, що були укладені між Первісним кредитором та відповідачем - ТОВ «Птахофабрика Київська» (далі- Боржник) на суму 1024504,00 грн. (п. 1 Договору про відступлення права вимоги).

За цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання обов'язків: сплати заборгованості в сумі 1024504,00 грн., а також відсотків за користування коштами, збитків, завданих інфляцією та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше ніж за 6 місяців (п. 2 Договору про відступлення права вимоги в редакції Додаткової угоди від 21.04.2016 року до Договору № 1 про відступлення права вимоги).

Первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом трьох календарних днів з моменту набуття, надавши у його розпорядження один примірник договору (п. 5 Договору про відступлення права вимоги).

Суд зазначає, що Первісним кредитором та Боржником було підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2016 року по 12.04.2016 року та між Новим кредитором та Боржником було підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.04.2016 року по Договорам № ДП/35 від 23.07.2015 року та № ВП/6 від 22.01.2016 року (копії актів залучені до матеріалів справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні), згідно яких Боржник підтвердив існування заборгованості за договорами в сумі 1204504,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільним кодексом України у ст. 516 визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за Договором про відступлення права вимоги № 1 від 20.04.2016 року було замінено Кредитора за Договором - ТОВ «Черкаси-Соя» (Первісний кредитор) на Нового кредитора - ПП «Черкаси-Соя» (позивач), який отримав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати заборгованості згідно договорів № ДП/35 від 23.07.2015 року (в сумі 742123,00 грн.) та № ВП/6 від 22.01.2016 року (в сумі 282381,00 грн.) в строки, в порядку та на умовах основних договорів, а також передбаченої договорами пені та відповідно до ст. 625 ГПК України процентів річних та інфляційних втрат.

Питання стягнення заборгованості за Договором постачання товару № ДП/35 від 23.07.2015 року в сумі 742123,00 грн. основного боргу розглядалось в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/59/17.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору постачання товару № ВП/6 від 22.01.2016 року, ПП «Черкаси-Соя» зверталося до відповідача з претензією від 12.10.2016 року №1210, у якій позивач пропонував відповідачу перерахувати заборгованість протягом 10 днів з моменту отримання претензії (копія претензії з доказами направлення залучена до матеріалів справи). У відповіді на претензію від 19.10.2016 року (копія залучена до матеріалів справи), відповідач запропонував погашення заборгованості за графіком з 30.11.2016 року по 30.04.2017 року, помісячно в сумі 170750,66 грн., останній платіж 170750,70 грн. Пізніше, у відзиві на претензію від 01.12.2016 року (копія залучена до матеріалів справи) відповідач запропонував позивачу погашення заборгованості в розмірі 1204504,00 грн. за графіком з 27.12.2016 року по 24.10.2017 року, помісячно в сумі 42687,66 грн., останні два платежі по 39827,48 грн.

Не погоджуючись з даним графіком, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з Боржника - ТОВ «Птахофабрика Київська» 282381,00 грн. основного боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000008 від 25.02.2016 року за Договором постачання товару № ВП/6 від 22.01.2016 року, 52577,03 грн. пені за період з 04.03.2016 року по 03.09.2016 року, 8216,13 грн. 3 % річних за період з 04.03.2016 року по 20.02.2017 року, 36812,07 грн. інфляційних за період березень 2016 року - січень 2017 року, нарахованих на суму боргу в розмірі 282381,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на момент розгляду спору складає 282381,00 грн., що відповідачем в ході розгляду спору визнано.

У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару позивач просить, крім суми основного боргу, стягнути з відповідача також 52577,03 грн. пені за період з 04.03.2016 року по 03.09.2016 року, 8216,13 грн. 3 % річних за період з 04.03.2016 року по 20.02.2017 року, 36812,07 грн. інфляційних за період березень 2016 року - січень 2017 року, нарахованих на суму боргу в розмірі 282381,00 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні за фактичні періоди прострочення на фактичну суму заборгованості, існування якої у відповідні періоди відповідачем визнано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Окрім того, відповідач в ході розгляду спору в судовому засіданні 24.04.2017 року, в порядку ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, заявив про визнання позовних вимог у справі № 911/581/17 в повному обсязі.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній відповідачем, яка долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що в ході розгляду спору судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 282381,00 грн. заборгованості за Договором постачання товару № ВП/6 від 22.01.2016 року та правомірність вимог про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних, які відповідачем визнані, і таке визнання позову не суперечить законодавству та не стосується прав та інтересів інших осіб, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем визнані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (17413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, буд. 168, код 05513187) на користь Приватного підприємства «Черкаси-Соя» (08005, АДРЕСА_1, код 36300037) 282381 (двісті вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят один) грн. 00 коп. основного боргу, 52577 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 03 коп. пені, 8216 (вісім тисяч двісті шістнадцять) грн. 13 коп. 3 % річних, 36812 (тридцять шість тисяч вісімсот дванадцять) грн. 07 коп. інфляційних та 5699 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто девять) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.04.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін