Рішення

від 27.04.2017 по справі 912/869/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 рокуСправа № 912/869/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/869/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літія Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Авто-Транс"

про стягнення 41 066,27 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 7 від 07.04.2017;

від відповідача - не був присутнім.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літія Груп" (надалі - ТОВ "Літія Груп", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Авто-Транс" (надалі - ТОВ "Грін-Авто-Транс", відповідач) 41 066,27грн, з яких: 36 812,43грн основної заборгованості, 395,89грн 3% річних, 3 857,95грн пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги ТОВ "Літія Груп" ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг перевезення вантажу № ГАТ-17082016/П від 17.08.2016 в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою від 22.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15год. 00хв. 12.04.2017, від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи. 12.04.2017, від сторін витребувано необхідні для розгляду спору документи.

Ухвалою від 07.04.2017 призначено проведення судового засідання 12.04.2017 в режимі відеоконференції за участю відповідача. Проведення відеоконференції доручено Господарському суду Харківської області.

У судовому засіданні 07.04.2017 господарський суд розпочав розгляд справи по суті, представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача позов заперечив у повному обсязі з підстав наведених у відзиві.

У наданому господарському суду відзиві на позовну заяву ТОВ "Грін-Авто-Транс" зазначає, що згідно умов договору про надання послуг перевезення вантажу № ГАТ-17082016/П від 17.08.2016, а саме пункту 11.7., відповідач правомірно затримав оплату послуг (як вид забезпечення зобов'язання), наданих позивачем, оскільки останнім в порушення пунктів 6.1., 8.8., 8.9. договору не надано ТОВ "Грін-Авто-Транс" документи на підтвердження законних підстав залучення субвиконавців, а саме: завірені належним чином копії договорів з третіми особами, що були залучені для виконання умов Договору; копії документів, що підтверджують дії Виконавця, як податкового агента залучених фізичних осіб, із утриманням сум винагород/нарахування на суми винагород податків та зборів. Таким чином, на думку відповідача, позивач не виконав свої зобов'язання за договором належним чином, а отже затримка відповідачем остаточної оплати на його думку є цілком правомірною.

За результатами судового засідання 12.04.2017 розгляд справи відкладено до 10 год. 00хв. 27.04.2017.

У судовому засіданні 27.04.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши при цьому господарському суду додаткові письмові пояснення по суті спору та докази на підтвердження своєї позиції.

Від відповідача 24.04.2017 на адресу господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2016 між ТОВ "Грін-Авто-Транс"" (замовник) та ТОВ "Літія Груп" (виконавець) укладено договір про надання послуг перевезення вантажу № ГАТ-17082016/П від 17.08.2016 (надалі - договір), за умовами якого виконавець на свій ризик зобов'язується доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником/вантажовідправником вантаж до пункту призначення та надати його особі, яка має право на одержання вантажу. Замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату. Вантажовідправником визнається будь-яка особа, що зазначається замовником.

Вартість наданих послуг, які складають предмет договору, визначається у додаткових угодах та заявках до договору та обчислюється сторонами шляхом підрахунку фактичного обсягу наданих послуг на підставі товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують витрати Виконавця на перевезення вантажу (пункт 8.1. договору).

Пунктами 8.3. та 8.4. договору визначено, що строк оплати наданих послуг з перевезення вантажу - протягом 10 (десяти) банківських днів з дати, зазначеної в рахунку та акті наданих послуг з перевезення вантажу. Датою оплати замовником послуг з перевезення вантажу за договором вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 16.01.2017. У разі, якщо на момент закінчення терміну дії договору залишається невиконаною будь-яка заявка на надання послуг з перевезення вантажу, договір продовжує діяти до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 15.1. Договору).

До Договору сторони уклади Додаток № 1 від 17.08.2016: "Заявка на перевезення вантажу № 1 від 17.08.2016" та Додаток № 2 від 17.08.2016: "Тарифи на перевезення вантажу".

Договір та Додатки № 1 та № 2 підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Оригінали таких документів оглянуті господарським судом у судовому засіданні.

На виконання умов договору за замовленням відповідача позивач здійснював перевезення вантажів, про що свідчать акти виконаних робіт № 1-Ж від 31.08.2016 на суму 1527 423,73 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 254 570,62грн); № 2-Ж від 12.09.2016 на суму 1763435,52грн (у т.ч. ПДВ 20% - 293 905,92грн); № 3-Ж від 20.09.2016 на суму 2235593,62грн (у т.ч. ПДВ 20% - 372 598,94грн); № 4-Ж від 26.09.2016 на суму 774093,92грн (у т.ч. ПДВ 20% - 124 015,65грн); № 5-Ж від 30.09.2016 на суму 609 601,14грн (у т.ч. ПДВ 20% - 101 600,19грн); № 6-Ж від 10.10.2016 на суму 1 025 474,02грн (у т.ч. ПДВ 20% - 170912,34грн); № 7-Ж від 20.10.2016 на суму 1 081 190,48грн (у т.ч. ПДВ 20% - 180198,41грн) та відповідні реєстри товарно-транспортних накладних до актів виконаних робіт. Усього відповідачем виконано робіт на суму 8 986 812,43грн (а.с.16-39).

Акти виконаних робіт і реєстри підписані директорами сторін та скріплені печатками підприємств. Оригінали вказаних документів оглянуті господарським судом у судовому засіданні засіданні.

Відповідно до поданих товарно-транспортних накладних, перелік яких зазначено у погоджених сторонами реєстрах перевезень, підтверджено надання послуг з перевезення вантажу.

Оплата за послуги перевезення проведена відповідачем частково усього на суму 8950000,00грн, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків станом за період 02.08.2016 - 28.02.2017, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається з даного акта, та не спростовано сторонами, заборгованість ТОВ "Грін-Авто-Транс" на користь ТОВ "Літія Груп" станом на 28.02.2017 становить 36 812,43грн (а.с.46).

У зв'язку із неповним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати за отримані послуги позивач і звернувся з даним позовом до господарського суду.

Вирішуючи спір господарський суд враховує такі положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений між ТОВ "Грін-Авто-Транс" та ТОВ "Літія Груп" договір за своєю правовою природою є договором перевезення, правовідносини за яким регулюються, главою 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до частин 1-3 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Як свідчать матеріали справи виконавець належно виконував свої зобов'язання за договором в частині здійснення перевезення вантажу за замовленням відповідача, останній, всупереч вимогам договору та чинного законодавства недоплатив за отримані послуги кошти в розмірі 36 812,43 грн. Частково оплачено послуги з перевезення вантажу за Актом виконаних робіт № 7-Ж від 20.10.2016.

Відповідно до положень пунктів 1.5. та 6.1. договору визначено, що для надання послуг з перевезення вантажу виконавець має право залучити інших осіб (субвиконавців), залишаючись відповідальним перед замовником за якість наданих ним послуг, у такому випадку виконавець має надати замовнику завірені належним чином копії договорів з третіми особами.

Згідно наданих до матеріалів справи відповідачем документів, зокрема Додаткової угоди № 4 від 21.10.2016 до договору, сторони визначили, що виконавець надає послуги замовнику переліченим у вказаному додатку автотранспортом (всього третіх осіб (субвиконавців) в кількості 61 особа).

За твердженням відповідача, оскільки позивачем вимоги пунктів 1.5 та 6.1. договору виконано не було, завірених належним чином копій договорів з третіми особами визначеними в Додатковій угоді № 4 позивач на адресу відповідача не направив, останній правомірно на підставі пункту 11.7 договору та відповідно до положень частини 1 статті 594 Цивільного кодексу України притримав у себе грошові кошти в сумі 36 812,43грн, які є залишком оплати відповідачем позивачу за надані послуги за договором перевезення.

При цьому пункт 11.7 договору визначає, що за порушення пункту 6.1. цього договору замовник може затримати оплату послуг, наданих виконавцем, на термін, пропорційний кількості днів затримки виконавцем необхідних документів.

Відповідно до статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та особами визначеними у додатковій угоді №4 укладено низку договорів перевезення.

Позивач зазначає, що ТОВ "Літія Груп" не мало і не має можливості надати відповідачу у повному обсязі всі копії договорів, які укладались між ТОВ "Літія Груп" та третіми особами, з тих підстав, що не всі вони підписані зі сторони виконавців (водіїв). Однак у позивача наявні товарно-транспортні накладні на підставі яких здійснювалось надання послуг перевезення вантажу безпосередньо замовнику і такі накладні містять підписи відповідних водіїв та реквізити, які визначені пунктом 6.4. основного договору перевезення.

На час звернення позивача до суду із даним позовом ТОВ "Літія Груп" не було надано відповідачу копій всіх документів, визначених пунктом 6.1., докази виконання договору позивачем в цій частині в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, позивач надав до суду докази (опис вкладення у цінний лист від 21.04.2017 та фіскальний чек № 0069487 0063416 від 21.04.2017), що підтверджують належне виконання позивачем вимог договору, зокрема пункту 6.1., щодо надіслання ТОВ "Грін-Авто-Транс" завірених належним чином копій договорів з третіми особами.

Господарський суд вважає належним виконанням позивачем положень пункту 6.1. договору про надання послуг перевезення вантажу № ГАТ-17082016/П від 17.08.2016 направлення на адресу відповідача частини не підписаних договорів з третіми особами (водіями), оскільки відповідачу разом з такими договорами направлено також і товарно-транспортні накладні, які є документами, що підтверджують укладення зазначених договорів (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України), їх виконання і містять підписи відповідних водіїв та реквізити, які визначені пунктом 6.4. основного договору перевезення.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

При цьому, в силу положень статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За таких обставин, приймаючи до уваги правову конструкцію умов договору про надання послуг перевезення вантажу № ГАТ-17082016/П від 17.08.2016, господарський суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання з оплати вартості наданих послуг обумовлюється первісно як взагалі виконанням послуг із перевезення, так і наданням з боку ТОВ "Літія Груп" документів з приводу залучення третіх осіб до перевезення, тобто наявна ознака зустрічності виконання зобов'язань. За умови невиконання ТОВ "Літія Груп" будь-якого із таких зобов'язань, буде мати місце прострочення кредитора і відповідач не буде вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Отже господарський суд вважає, що оскільки ТОВ "Літія Груп" направило 21.04.2017 на адресу відповідача документи, обов'язок надання яких визначено пунктом 6.1. договору, а також надало обґрунтовані пояснення з приводу направлення таких документів лише 21.04.2017, господарський суд дійшов висновку, що обов'язок повної оплати вартості протягом спірного періоду послуг перевезення виник у відповідача лише з 22.04.2017.

З огляду на викладене, оскільки на час поставлення рішення суду обов'язок відповідача погасити суму основного боргу є таким, що настав, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених ТОВ "Літія Груп" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ТОВ "Грін-Авто-Транс" суми основного боргу в розмірі 36812,43 грн.

Також, з підстав прострочення виконання ТОВ "Грін-Авто-Транс" позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 857,95 грн та 3% річних у розмірі 395,89 грн.

Розглядаючи позов в цій частині господарський суд враховує таке.

Згідно з частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно положень статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 857,95 грн та 3% річних у розмірі 395,89 грн. за період з 04.11.2016 по 14.03.2017.

Господарський суд враховує, що оскільки встановлено, що до 21.04.2017 включно відповідач правомірно затримав оплату спірної суми основного боргу, нарахування пені та 3% річних до вказаного періоду є неправомірним.

З огляду на викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Літія Груп" є обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з ТОВ "Грін-Авто-Транс" суми основного боргу в розмірі 36 812,43 грн, в решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України та пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Відповідно судовий збір покладається на відповідача у сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1434,26грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Авто-Транс" (юридична адреса: 28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Софіївська, буд. 10, адреса для листування: 61019, Харківська обл., м. Харків, а/с 3841, ідентифікаційний код 40559881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літія Груп" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 2-А, ідентифікаційний код 40015997) 36 812, 43грн основного боргу та 1434,26грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 03.05.2017.

Суддя Є. М. Наливайко