Рішення

від 24.04.2017 по справі 916/508/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р.Справа № 916/508/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 21/р8-17-015 від 03.01.2017р. ;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/508/17:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-постачання";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВАС";

про стягнення 8601,38 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання» (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВАС" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у сумі 8601, 38 грн. посилаючись на наявність у відповідача боргу за спожитий газ за договором № 005299(3) від 01.07.2015 року на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.

З підстав ст.ст. 258, 525, 526, 530, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 264-265 ГК України, позивач просить позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином (поштові повідомлення з посиланням на закінчення терміну зберігання та за зазначеною адресою не зареєстрований у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач відзив на позов не надав, тому справа розглянута судом за правилами ст.. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду 24.04.2017р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року визначено, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать кредитору.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, згідно ліцензії серії АЕ №299034, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 12.06.2015р., та Закону України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 09.04.2015р. ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» отримало право на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Одеси та Одеської області.

01.07.2015 р. між сторонами у справі - ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (Позивач, Постачальник), ПАТ «Одесагаз» (Газорозподільне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕВАС" (Відповідач, Споживач) укладено договір № 005299(3) від 01.07.2015 року на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (далі - Договір).

Пунктом 11.1. Договору зазначено, що він укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2015 року, а у частині оплати - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.07.2015р. згідно п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

За умовами Договору Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 2.1.).

Предметом Договору є постачання природного газу Споживачу в пункти споживання, обладнані вузлами обліку без коректора, який розташований за адресою: вул. Космонавтів, 32 А, м. Одеса (п. 2.4.).

Розрахунки за реалізований газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕКП) (п.5.1.).

Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та засобах масової інформації (п. 5.3.).

Оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача 100% вартості запланованих обсягів газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури (п. 5.6.).

Обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаними Сторонами актами прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами, що оформляються на підставі даних комерційних вузлів обліку (п. 3.6.)

Акти прийому-передачі газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п. 3.9.).

На виконання умов Договору Позивач поставив природний газ до пункту споживання Відповідача, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які додані до позовної заяви.

Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач здійснював оплату несвоєчасно та не в повному обсязі.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 7610, 78 грн. згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім того, відповідно до приписів ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України, пункту 7.2.1. Договору Відповідачеві нараховані наступні штрафні санкції: 733, 48 грн. - пені; 81, 01 грн. - 3% річних та 176, 11 грн. - інфляційних втрат.

Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Дотеперішнього часу сума боргу Відповідачем не сплачена, що є порушенням як умов вказаного Договору так і ст. ст. 525, 526 ЦК України які забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань (Договорів) та визначають виконання зобов'язань належним чином, тобто здійснення розрахунків своєчасно та в повному обсягу, згідно умов Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок господарський суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене, суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз - Постачання» - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВАС" (65045, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 20962132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, р/р 26005178251 в ПАТ «Марфін Банк» , МФО 328168, код ЄДРПОУ 39525257) суму основної заборгованості у розмірі 7610 (сім тисяч шістсот десять) грн. 78 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВАС" (65045, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 20962132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, р/р 26006150001 в ПАТ «КБ «Центр» , МФО 380742, код ЄДРПОУ 39525257) пеню у розмірі 733 (сімсот тридцять три) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн. 01 коп., інфляційні збитки у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 11 коп. та судові витрати у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03 травня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук