Рішення

від 26.04.2017 по справі 927/319/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 26 квітня 2017 року у справі № 927/319/17

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. , розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/319/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства АЛЬБА Україна , вул.Шевченка, 100, м.Бориспіль, 08300

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА №180 , вул.Шевченка, б.112-А, м.Чернігів, 14027

про стягнення 24839грн.81коп.

у присутності представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №2 від 11.01.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - завідувача аптекою (наказ № 40 від 07.10.2011).

В судовому засіданні 26.04.2017 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 12087грн. боргу за товар, переданий відповідачу по видатковим накладним №40581148 від 25.02.2014, №40556678 від 25.02.2014, №40556679 від 25.02.2014, №40604999 від 27.02.2014, №40832561 від 20.03.2014, №40832465 від 20.03.2014, №40864927 від 21.03.2014, №40864862 від 21.03.2014, 1075грн.65коп. 3% річних, нарахованих за період з 26.03.2014 по 23.03.2017, 11677грн.16коп. інфляційних витрат, нарахованих за період з 26.03.2014 по 23.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині оплати товару, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, стверджуючи, що остання поставка товару була здійснена позивачем 21.03.2014, а в подальшому позивач без будь-яких пояснень припинив виконання замовлення від 24.03.2014. Також відповідач зазначає, що зазначена позивачем сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки вартість товару ним була частково оплачена в березні-квітні 2014 року, а грошові кошти, які перераховувались на рахунок позивача в червні 2014 були повернуті банком. Листи, що надсилались позивачу для з'ясування його банківських реквізитів, за твердженням відповідача, залишились без відповіді. Стверджуючи, що невиконання зобов'язань по оплаті товару виникло внаслідок неправомірних дій позивача, відповідач повністю заперечує проти нарахування штрафних санкцій.

Після порушення провадження у справі позивачем в судовому засіданні, яке відбулось 26.04.2017, подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. В заяві позивач зазначає, що, враховуючи надіслані відповідачем копії платіжних доручень про оплату товару, заборгованість зменшилась на 6821грн.78коп. і становить 5162грн.54коп. Крім того, як стверджує позивач, в зв'язку із зменшенням суми боргу, ним здійснено перерахунок процентів річних та інфляційних нарахувань, а тому позивач просить стягнути з відповідача 5162грн.54коп. боргу, 4800грн.91коп. інфляційних нарахувань та 453грн.78коп. трьох процентів річних.

При цьому, як вбачається із наданого позивачем розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача по оплаті виникла за товар, переданий по видатковим накладним №40832561 від 20.03.2014, №40832465 від 20.03.2014, №40864927 від 21.03.2014, №40864862 від 21.03.2014.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, якщо такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та інтереси.

Приймаючи до уваги, що дії позивача по зменшенню розміру позовних вимог не суперечать законодавству, сторонами не надано доказів, що внаслідок такого зменшення будуть порушені права та інтереси інших осіб, заява підписана представником позивача в межах наданих йому повноважень, тому суд приймає заяву позивача до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Таким чином, враховуючи прийняття судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову - 10417грн.23коп., яка складається з 5162грн.54коп. основного боргу по оплаті товару, переданого відповідачу по видатковим накладним №40832561 від 20.03.2014, №40832465 від 20.03.2014, №40864927 від 21.03.2014, №40864862 від 21.03.2014, 4800грн.91коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 18.04.2014 по 23.03.2017, та 453грн.78коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 18.04.2014 по 23.03.2017.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.04.2017, прийняли участь представники сторін.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшеного розміру.

Представник відповідача не заперечував проти суми основного боргу, проте, стверджуючи, що невиконання ним своїх зобов'язань стало наслідком неповідомлення позивачем про зміну банківських реквізитів, висловив заперечення проти нарахованих процентів річних та інфляційних втрат.

Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено із здійсненням фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

03 січня 2011 року між Приватним акціонерним товариством Альба Україна (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека №180 (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу №3 (далі по тексту рішення - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передавати (поставляти) вироби медичного призначення (надалі Товар) у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

В розділі 2 договору сторонами визначено умови постачання товару, зокрема обумовлено про здійснення постачання товарними партіями в узгоджений сторонами термін (п.2.1. договору). Крім того, сторони погодили, що постачання товару здійснюється автомобільним транспортом протягом 3 робочих днів на умовах СРТ або DDU, згідно з ІНКОТЕРМС 2000. Конкретне місце поставки узгоджується сторонами на кожну окрему поставку та зазначається у видатковій накладній (п.2.2. договору). Кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Узгодження заказу відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердженням виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару (п.2.3. договору). Ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних (п.2.4. договору).

В розділах 3 і 4 договору містяться умови щодо якості товару, а також прав і обов'язків сторін.

Розділом 5 договору сторонами передбачено порядок розрахунків та встановлено, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.5.1. договору). Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії (п.5.2. договору). Ціни на товар та розрахунки встановлюються та проводяться у національній валюті України - гривня (п.5.3 договору). В п.5.4. договору сторонами визначено, що у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється оплата за поставлений товар та номер і дату даного договору.

Згідно із п.6.1. договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

В пункті 10.2. договору сторони визначили, що він вступає в силу з моменту його підписання, але дата закінчення його дії сторонами не встановлена.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами договору свідчить про те, що цей договір є укладеним, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір №3 від 03.01.2011 є обов'язковим для виконання сторонами.

Одночасно з договором купівлі-продажу №3 від 03.01.2011 сторонами 03 січня 2011 року укладено додаткову угоду до цього договору, в якій обумовлено здійснення поставки централізовано-кільцевими перевезеннями товару транспортом продавця, а також визначено адресу доставки: м.Чернігів, вул.Шевченка, 112-А, та перелік матеріально-відповідальних осіб, що приймають товар.

Крім того, 22 квітня 2011 року сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011, в якій п.1.1. договору викладено в новій редакції, та змінені банківські реквізити продавця (позивача у справі).

В наступному, 02 квітня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011, в якій сторонами знов змінено інформацію про банківські реквізити продавця (позивача).

Додаткові угоди підписані сторонами, скріплені їх печатками. Доказів розірвання або визнання недійсними цих додаткових угод в установленому законом порядку сторонами не надано.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу по видатковим накладним №40832561 від 20.03.2014, №40832465 від 20.03.2014, №40864927 від 21.03.2014, №40864862 від 21.03.2014 товар - лікарські засоби - на загальну суму 5265грн.22коп.

Про отримання відповідачем товару свідчить підпис представника та відбитки печатки відповідача на вищевказаних накладних.

Факт отримання від позивача по видаткових накладних №40832561 від 20.03.2014, №40832465 від 20.03.2014, №40864927 від 21.03.2014, №40864862 від 21.03.2014 на підставі договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011 товару на суму 5265грн.22коп. в ході судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині поставки відповідачу товару.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, відповідач оплату отриманого по вищевказаних накладних товару не здійснив.

Проте, як вбачається із доданого позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунку суми боргу, позивач, користуючись своїм правом самостійно визначати обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, визначив суму заборгованості відповідача за товар в розмірі 5162грн.54коп., яку позивач й просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до п.5.2. договору оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії. Будь-яких інших умов щодо визначення в договорі конкретних строків або термінів оплати товару в договорі не міститься.

Разом з тим, аналіз наданих позивачем копій видаткових накладних №40832561 від 20.03.2014, №40832465 від 20.03.2014, №40864927 від 21.03.2014, №40864862 від 21.03.2014 свідчить про зазначення в них дати здійснення оплати товару, отриманого по кожній із них окремо.

Таким чином, приймаючи до уваги умову договору, викладену у п.5.2., суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар у термін, зазначений у видаткових накладних, а саме:

- по видатковій накладній №40832561 від 20.03.2014 - до 17.04.2014,

- по видатковій накладній №40832465 від 20.03.2014 - до 17.04.2014,

- по видатковій накладній №40864927 від 21.03.2014 - до 18.04.2014,

- по видатковій накладній №40864862 від 21.03.2014 - до 18.04.2014.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати товару, отриманого від позивача по видаткових накладних №40832561 від 20.03.2014, №40832465 від 20.03.2014, №40864927 від 21.03.2014, №40864862 від 21.03.2014 на підставі договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011, не надав. В ході розгляду справи по суті наявність боргу по оплаті товару підтвердив.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач доказів оплати вартості товару, отриманого по видатковим накладним №40832561 від 20.03.2014, №40832465 від 20.03.2014, №40864927 від 21.03.2014, №40864862 від 21.03.2014, не надав, тому суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості в сумі 5162грн.54коп., а тому вказану суму боргу належить стягнути з відповідача на користь позивача.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону, оскільки інший розмір процентів сторони не встановили в договорі, позивач просить стягнути з відповідача 453грн.78коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 18.04.2014 по 23.03.2017 та 4800грн.91коп. інфляційних нарахувань, обчислених за такий же період.

Враховуючи зміст ст.625 Цивільного кодексу України, суд звертає увагу, що за своєю правовою природою нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем у встановлені договором строки грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань є правомірними.

Разом з тим, при визначені сум процентів річних та інфляційних нарахувань, які мають бути стягнуті з відповідача, суд приймає до уваги, що при обчисленні трьох процентів річних позивачем не враховано кількість днів в 2016 році - 366, а також судом приймаються до уваги обставини, які впливають на визначення періоду вищевказаних нарахувань.

Так, як вбачається із матеріалів справи сторонами в додаткових угодах від 22.04.2011 та від 02.04.2012 до договору купівлі-продажу №3 від 03.01.2011 (а.с.16,17) визначались конкретні банківські реквізити позивача, які мав використовувати відповідач при здійсненні оплати. Такі ж банківські реквізити вказані й у видаткових накладних, по яким передано товар. Таким чином, виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати товару пов'язане з наявністю та належним функціонуванням поточного рахунку у позивача, вказаного у договорі та накладних.

Проте, матеріали справи свідчать, що позивачем неодноразово змінювались банківські реквізити. Зокрема, із змісту вимоги позивача від 31.05.2016 №02-01/234, яка отримана відповідачем 03.06.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що позивачем було змінено банківські реквізити, а саме банківський рахунок відкрито у ПАТ КБ Інвестбанк , і встановлено відповідачу термін для проведення оплати - до 10.06.2016. Також, згідно із копією довідки ПАТ АКБ Конкорд від 21.12.2016 №696, наданою до матеріалів справи позивачем, позивач 21 грудня 2016 року знов змінив банківську установу, в якій відкрито його поточний рахунок, що також підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Разом з тим, доказів належного повідомлення відповідача про зміну банківських реквізитів після 21 грудня 2016 року позивач суду не надав.

Отже, виходячи з вищевикладеного та приймаючи до уваги п.5.1. договору, враховуючи приписи ст.613 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про безпідставність включення до періоду нарахування трьох процентів річних періоди з 30.05.2016 по 09.06.2016 включно та з 21.12.2016 по 23.03.2017, а також при обчисленні інфляційних втрат не підлягає врахуванню період з грудня 2016 року по лютий 2017 року.

Таким чином, сума трьох процентів річних становить 410грн.39коп., сума інфляційних нарахувань становить 4278грн.09коп., які мають бути стягнуті з відповідача.

Водночас заперечення відповідача в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань суд до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених ним у відзиві на позов. Наданий відповідачем реєстр документів із архіву не підписаний уповноваженими особами банківської установи, не засвідчений печаткою банку, а відтак не може бути розцінений судом як належний та допустимий доказ, в зв'язку з чим залишається поза увагою суду.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги належить задовольнити частково та стягнути з відповідача 5162грн.54коп. боргу, 410грн.39коп. трьох процентів річних та 4278грн.09коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 1512грн.93коп.

Керуючись ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.530, 610, 611, 612, 613, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.22, 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АПТЕКА №180 , м.Чернігів, вул.Шевченка, б.112-А (ідентифікаційний код 01980791) на користь Приватного акціонерного товариства АЛЬБА Україна , м.Бориспіль, вул.Шевченка, 100 (ідентифікаційний код 22946976) 5162грн.54коп. боргу, 410грн.39коп. трьох процентів річних, 4278грн.09коп. інфляційних нарахувань та 1512грн.93коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 03 травня 2017 року.

Суддя Т.Г. Оленич