Рішення

від 03.05.2017 по справі 927/213/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 26 » квітня 2017 року Справа №927/213/17

За ПОЗОВОМ: Заступника керівника Менської місцевої прокуратури

вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, 15600

в інтересах держави

В особі: Менської міської ради Менського району Чернігівської області

вул. Титаренка Сергія, 7, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600

До ВІДПОВІДАЧА: Відкритого акціонерного товариства "Менський завод продовольчих товарів"

вул. Коцюбинського 17, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600

Про стягнення збитків (упущеної вигоди) 16309,73 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_1 - спеціаліст І категорії, довіреність №б/н від 11.03.2017.

Від Відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, договір про надання адвокатських послуг №01 від 27.03.2017.

У судовому засіданні прийняла участь прокурор відділу Прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3, службове посвідчення №043955 від 16.08.2016 р.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради Менського району Чернігівської області подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Менський завод продовольчих товарів" про стягнення 16309,73 грн. упущеної вигоди, завданої внаслідок користування у період з 18.09.2014 по 17.09.2015 земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, площею 0,2657 га, яка розташована за адресою: вул. Коцюбинського, 17В, м. Мена (кадастровий номер 7423010100:01:003:0850), без правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що підприємством самовільно зайнята та використовується в порушення вимог ст. 125 ЗК України земельна ділянка за адресою: м. Мена, вул. Коцюбинського, 17В, площею 02657 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0850, а також, що Відповідачем не вжито жодних дій на укладення договору оренди на вказану земельну ділянку. Правовстановлюючі документи відсутні. Грошові кошти за користування цією земельною ділянкою до місцевого бюджету у відповідності до вимог ст. 288 Податкового кодексу України не сплачуються.

Прокурор та представники Позивача підтримали позовні вимоги.

У судовому засіданні 27.03.2017 представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому викладені заперечення проти позовних вимог, зокрема, зазначено, що Менська міська рада, як контролюючий орган у сфері земельних відносин, яка наділена відповідними повноваженнями, і на яку в силу приписів закону також покладено і певні обов'язки контролю, мала повідомити Відповідача про необхідність погодження істотних умов договору оренди землі чи направити Відповідачу примірник договору для підписання у встановленому законом порядку. В той же час в період з 18.09.2014 по 22.08.2016 Менська міська рада жодного разу не зверталась до Відповідача з проектом договору оренди земельної ділянки, тобто відсутня протиправна поведінка Відповідача та наявність причинного зв'язку між такою поведінкою і наявністю збитків.

У судовому засіданні 12.04.2017 представник Позивача виклав усні пояснення щодо передачі проекту договору оренди представнику Відповідача.

У судовому засіданні 12.04.2017 Прокурор надала письмові пояснення, у яких вказано, що Відповідач після звернення до Менської міської ради із заявою про передачу в оренду земельної ділянки, затвердження міською радою проекту землеустрою, у подальшому жодних дій, з метою узаконення права користування земельною ділянкою не вчиняв, до Позивача не звертався. Вчинення всіх попередніх дій Відповідачем свідчить про поінформованість Відповідача щодо необхідності у подальшому укладення письмового договору оренди, проте його подальша бездіяльність впродовж двох років, користування увесь час нерухомим майном на земельній ділянці свідчить про ухилення від обов'язків, передбачених законодавством.

Ухвалою суду від 12.04.2017 за заявою Прокурора строк розгляду спору продовжено до 10 травня 2017 року включно.

У судовому засіданні 26.04.2017 Прокурор надала додаткові письмові пояснення, у яких, посилаючись на п.3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", Прокурор зазначає, що Позивач вчинив всі дії для надання Відповідачу можливості оформити належним чином право користування земельною ділянкою, в свою чергу Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю.

Також, в судовому засіданні 26.04.2017 Прокурором та представником Позивача було заявлено клопотання про виклик в судове засідання для дачі пояснень ОСОБА_4, яка на момент прийняття рішення Позивача від 18.09.2014 працювала секретарем Менської міської ради, з приводу обставин вручення Відповідачу проекту Договору оренди земельної ділянки.

Дане клопотання судом відхилено з підстав, зазначених нижче.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення Прокурора, представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2017 Відкрите акціонерне товариство "Менський завод продовольчих товарів" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.07.1997.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.01.2014, на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2014 №16068582 13.01.2014 зареєстровано право власності Відкритого акціонерного товариства "Менський завод продовольчих товарів" на нерухоме майно - склад засолочного пункту, за адресою: Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Коцюбинського, 17в.

01.09.2014 Відкритим акціонерним товариством "Менський завод продовольчих товарів" подано заяву (клопотання) до Менської міської ради Менського району Чернігівської області (Позивач) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання в оренду ВАТ "Менський завод продовольчих товарів" для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомого майна товариства загальною площею 2,8802 га, в м. Мена, вул. Коцюбинського, 17А, 17Б, 17В, 17Г, 17Д, та передання в оренду земельної ділянки площею 0,2657 га.

Рішенням Менської міської ради Менського району Чернігівської області (тридцять дев'ята сесія шостого скликання) від 18.09.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Мена по вул. Коцюбинського" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,8802 га, з поділом на земельні ділянки площею 0,61 га, кадастровий №7423010100:01:003:0846 в м. Мена, вул. Коцюбинського, №17а, площею 0,3373 га, кадастровий №7423010100:01:003:0849 в м. Мена, вул. Коцюбинського, №17б, площею 0,2657 га, кадастровий №7423010100:01:003:0850 в м. Мена, вул. Коцюбинського, №17в, площею 0,5644 га, кадастровий №7423010100:01:003:0848 в м. Мена, вул. Коцюбинського, №17г, площею 0,9888 га, кадастровий №7423010100:01:003:0847 в м. Мена, вул. Коцюбинського, №17д по наданню в оренду для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомого майна, а також надано ВАТ "Менський завод продовольчих товарів" в оренду земельну ділянку кадастровий номер №7423010100:01:003:0850 площею 0,2657 га для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомого майна в м. Мена по вул. Коцюбинського №17в, терміном на 1 рік.

При цьому, вказаним рішенням встановлено орендну плату в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки в рік за дану ділянку.

Проте, договору оренди на виконання вищевказаного рішення між сторонами укладено не було.

Розпорядженням Менської районної державної адміністрації Чернігвської області №211 від 12 липня 2013 року "Про створення комісії для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та користувачам" створено комісію для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та користувачам, у складі згідно з додатком.

Відповідно до протоколу засідання районної комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 21.10.2016, комісія прийшла до висновку, що розмір збитків, заподіяних Менській міській раді за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів становить: Відкрите акціонерне товариство „Менський завод продтоварів» (м. Мена, вул. Коцюбинського, 17-в), земельна ділянка площею 0,2657 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0850, сума збитків 16309,73 грн.

21.10.2016 районною комісією з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам складено акт №1 визначення розмірів збитків, заподіяних суб'єктами господарювання внаслідок використання ним земельних ділянок без правовстановлюючих документів (з Додатком 1 - розрахунком розміру збитків).

Відповідно до розрахунку розміру заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок використання суб'єктами господарювання внаслідок використання ним земельних ділянок без правовстановлюючих документів за період з 18.09.2014 по 17.09.2015 (Додаток 1 до Акту №1), сума збитків, заподіяних використанням земельної ділянки площею 0,2657 га, розташованої за адресою: м. Мена, вул. Коцюбинського, 17-в, кадастровий номер 7423010100:01:003:0850, за період з 18.09.2014 по 17.09.2015, становить 16309,73 грн.

За основу розрахунку прийнято 8% від нормативної грошової оцінки землі - розмір орендної плати, визначений рішенням Менської міської ради (тридцять дев'ята сесія шостого скликання) від 18 вересня 2014 року.

Разом з тим, як вбачається з вказаного розрахунку, вартість земельної ділянки визначена в сумі 203871,61 грн.

Відповідно до витягу 09030 від 30.10.2014 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2657 га, розташованої за адресою: м. Мена, вул. Коцюбинського, 17-в, кадастровий номер 7423010100:01:003:0850, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 30.10.2014 становить 113905,59 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2657 га, розташованої за адресою: м. Мена, вул. Коцюбинського, 17-в, кадастровий номер 7423010100:01:003:0850 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 03.10.2016 становить 203871,61 грн.

У письмових поясненнях, наданих Менській місцевій прокуратурі ОСОБА_1 10.04.2017 зазначено, що нормативна грошова оцінка, згідно якої нараховувалися збитки виготовлялась у 2016 році, у судовому засіданні представником міської ради надана нормативна грошова оцінка, яка виготовлялася на момент складення проекту договору оренди землі. На момент нарахування збитків бралася за основу нормативна грошова оцінка, затверджена у 2011 році, але яка вже враховувала відсоток індексації, тому вона вища за ту, яка враховувалася під час складання проекту договору та надавалася в суді.

Розпорядженням Менської районної державної адміністрації Чернігівської області "Про затвердження Акта визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів" №464 від 23.11.2016 затверджено Акт визначення розмірів збитків, заподіяних суб'єктами господарювання внаслідок використання ним земельних ділянок без правовстановлюючих документів з 18.09.2014 по 17.09.2015 від 21 жовтня 2016 року, згідно з яким розміри збитків становлять: Відкрите акціонерне товариство „Менський завод продтоварів» (м. Мена, вул. Коцюбинського, 17-в), земельна ділянка площею 0,2657 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0850, сума збитків 16309,73 грн.

У матеріалах справи наявна копія листа Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 22.08.2016 №948/03-15 на адресу ВАТ „Менський завод продтоварів» , у якому міститься нагадування про необхідність термінового заключення договору оренди на земельну ділянку, на якій розташована будівля підприємства за адресою м. Мена, вул. Коцюбинського, 17-В, а також зазначено, що якщо не буде оформлено право користування земельною ділянкою в найкоротший термін, міська рада обрахує понесені в зв'язку з цим збитки та звернеться до суду для їх відшкодування.

Враховуючи, що Відповідач використовує земельну ділянку площею 0,2657 га, яка знаходиться за адресою: м. Мена, вул. Коцюбинського, 17-В, без правовстановлюючих документів, а також, що збитки в розмірі 16309,73 грн. Відповідачем не відшкодовані, Прокурор звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення вказаної суми збитків.

Досліджуючи позовні вимоги та заперечення на них, суд відмічає наступне.

Згідно ч.1 п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами):

«Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).»

Відповідно до ч.ч.3,4 п.2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України за N02-5/215 від 01.04.94р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» :

«Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.»

Згідно п.6 даного Роз`яснення:

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України. Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору про стягнення позадоговірної матеріальної шкоди має бути встановлена наявність 4 складових елементів відповідальності за завдану шкоду:

1. Неправомірні дії або бездіяльності особи.

2. Завдання шкоди.

3. Безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

4. Вина завдавача шкоди.

При цьому, доводити в даному випадку факт наявності неправомірних дій чи бездіяльності Відповідача, завдання ним шкоди та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю Відповідача і самою шкодою має Прокурор та Позивач, а відсутність вини у його діях або бездіяльності, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - Відповідач.

Одночасно вищенаведені ч.ч.2,3 п.6 Роз`яснення прямо вказують, що Позивач повинен довести, зокрема, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, і що встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а саме, Позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, Прокурором та Позивачем має бути доведено, що шкода є наслідком дій або бездіяльності виключно завдавача - Відповідача, які з безпосередністю, неминучістю та невідворотністю завдають дану шкоду.

В даному випадку Прокурор та Позивач обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що внаслідок бездіяльності виключно Відповідача щодо укладення договору оренди земельної ділянки на виконання рішення Позивача від 18.09.2014 Менській міській раді були завдані збитки, що є предметом даного позову.

З урахуванням вищенаведеного суд відмічає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.125 зазначеного Кодексу в редакції, чинній на момент прийняття зазначеного рішення Позивача:

«Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.»

Згідно з ч.2 ст.126 даного Кодексу у вказаній редакції:

"Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ч.ч.1,3 ст.124 Земельного кодексу України у наведеній редакції (далі Кодексу):

1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.»

3. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, абз.2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України:

1. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1,3,6 ст.123 Кодексу:

1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

· надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

· формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

3. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

6. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

З викладеного вбачається, що при укладенні договору оренди земельної ділянки виключно від дій власника нерухомості залежить:

1. подання орендодавцю клопотання про надання дозволу на розробку проекту відведення чи технічної документації;

2. розробка зазначеного проекту чи документації та передача їх на затвердження орендодавцю відпорним рішенням останнього,

оскільки вищенаведені норми земельного законодавства не передбачають ні можливості, ні обов'язку вчинити ці дії безпосередньо орендодавцем.

Як встановлено судом вище, зазначені дії були вчинені повністю Відповідачем і вказаним рішенням Позивача від 18.09.2014 надано ВАТ "Менський завод продовольчих товарів" в оренду земельну ділянку кадастровий номер №7423010100:01:003:0850 площею 0,2657 га для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомого майна в м. Мена по вул. Коцюбинського №17в, терміном на 1 рік.

Разом з тим, ухвалою суду від 27.03.2017 було зобов'язано Прокурора та Позивача надати нормативно-правове обґрунтування: яка саме стаття якого саме Кодексу чи Закону, діючих в період нарахування збитків, передбачала:

1. виключний обов'язок та виключну можливість лише орендаря складати проект договору оренди земельної ділянки та направляти його орендодавцю;

2. неможливість чи відсутність обов'язку (в тому числі щодо вжиття заходів по наповненню бюджету за рахунок орендної плати) орендодавця самостійно скласти такий проект договору та направити його орендарю для підпису.

Прокурором та Позивачем не було наведено суду таких статей відповідного Кодексу чи Закону.

Разом з тим, згідно п.п.1.2.2., 1.2.3., 1.2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами):

« 1.2.2. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

1.2.3. Згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

1.2.4. За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.»

Таким чином, в спірних правовідносинах, особливо щодо безпосередньо самої процедури укладення договору, Менська міська рада діє не як орган, що здійснює владні функції і повноваження якого в першу чергу регламентуються ст.19 Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування» , а як рівний учасник договірних земельно-орендних відносин, права і обов'язки якого (а не повноваження) в зазначеному статусі в першу чергу регламентуються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють земельні відносини.

При цьому, суд відмічає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на момент закінчення договору:

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на момент закінчення договору:

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З викладеного вбачається, що основним сенсом та зацікавленістю оренди для орендаря є отримання відповідного майна для використання у своїй господарській діяльності.

В свою чергу, для орендодавця основним сенсом та зацікавленістю оренди є саме отримання відповідної орендної плати.

Прокурор сам в своєму позові посилається на наступні норми чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.206 Земельного кодексу України:

Використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні :

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з п.п.1 п. б ч.1 ст.33 зазначеного Закону:

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

На підставі викладеного, Прокурором у позовній заяві зроблений абсолютно правильний висновок, що місцеві ради, відповідно до закону, від імені та в інтересах територіальної громади міста повинні здійснювати контроль за надходженням коштів від використання землі у межах міста та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Викладене підтверджує вищевказаний висновок суду про те, що в укладенні договору оренди однаково зацікавлені як орендар, так і орендодавець.

При тому, що Прокурором та Позивачем не представлено суду нормативно-правового обґрунтування: яка саме стаття якого саме Кодексу чи Закону, діючих в період нарахування збитків, передбачала виключний обов'язок та виключну можливість лише орендаря складати проект договору оренди земельної ділянки та направляти його орендодавцю і неможливість чи відсутність обов'язку (в тому числі щодо вжиття заходів по наповненню бюджету за рахунок орендної плати) орендодавця самостійно скласти такий проект договору та направити його орендарю для підпису.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Позивачу було достеменно відомо про таку можливість та необхідність Позивача вживати відповідні заходи.

Так, пунктом 5 наведеного рішення Позивача від 18.09.2014 прямо доручено міському голові ОСОБА_5 саме укласти відповідний договір оренди земельної ділянки.

Крім того, у матеріалах справи міститься представлена Прокурором копія проекту договору оренди земельної ділянки від 18 вересня 2014 року між сторонами відповідно до рішення Позивача від 18.09.2014р, який, як зазначається Прокурором та Позивачем, складений саме Позивачем.

Даний проект договору сторонами не підписаний та печатками не скріплений.

Ухвалою суду від 27.03.2017 було зобов'язано Прокурора та Позивача надати:

· письмові докази, які підтверджують факт, дату, час, місце та обставини вручення проекту договору оренди щодо спірної земельної ділянки повноважній особі Відповідача або зазначеній у письмових поясненнях представника Позивача від 13.03.2017 ОСОБА_6, а також посадову особу Позивача, яка здійснювала вручення, з доказами наявності повноважень на таке вручення на момент самого вручення;

· письмове пояснення з доданням відповідних доказів: яке відношення мала ОСОБА_6 до Відповідача на момент вручення (була його керівником, уповноваженою особою тощо).

Витребуваних письмових доказів, які підтверджують факт, дату, час, місце та обставини вручення проекту договору оренди щодо спірної земельної ділянки повноважній особі Відповідача або зазначеній ОСОБА_6, як і письмового пояснення з доданням відповідних доказів: яке відношення мала ОСОБА_6 до Відповідача на момент вручення (була його керівником, уповноваженою особою тощо), Прокурором та Позивачем суду представлено не було.

Як зазначено в письмовому поясненні спеціаліста з земельних питань та містобудування міської ради ОСОБА_1 від 13.03.2017, наданому суду, на виконання рішення 39 сесії шостого скликання від 18 вересня 2014 року щодо передачі в оренду ПП „Менський аграрник» та ВАТ „Менський завод продовольчих товарів» земельних ділянок для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомого майна в м. Мена було підготовлено та підписано Менською міською радою Договори оренди землі від 18 вересня 2014 року, які передано в приміщенні Менської міської ради на підписання Орендарям. Документи отримала ОСОБА_6.

У письмових поясненнях, наданих Менській місцевій прокуратурі ОСОБА_1 10.04.2017 зазначено, що відповідно до його посадових обов'язків ним було підготовлено проект договору та у його службовому кабінеті в приміщенні Менської міської ради через декілька днів після рішення від 18.09.2014 (точної дати та часу не пам'ятає) передано ОСОБА_6, яка спілкується з головою правління (на той час) ВАТ „Менський завод продтоварів» ОСОБА_7, який є фактичним керівником ВАТ „Менський завод продтоварів» та ПП „Менський аграрник» . ОСОБА_6 сказала, що передасть договір, тому ОСОБА_1 віддав їй проект.

Договір не був підписаний ВАТ „Менський завод продтоварів» , жодної ініціативи від ВАТ „Менський завод продтоварів» не надходило. ОСОБА_1 зазначає, що телефонував ОСОБА_7, бачив його особисто та нагадував про необхідність укладення договору, він обіцяв укласти договір або вирішити питання щодо продажу придбаного приміщення за адресою: вул. Коцюбинського, 17в в м. Мена, але жодних дій так і не вчинив.

У судовому засіданні 12.04.2017 представник Позивача ОСОБА_1 повідомив суд та сторін про те, що проект договору оренди був ним переданий ОСОБА_6 оскільки директор Відповідача ОСОБА_7 є засновником та власником ПП "Менський аграрник".

На питання суду, представник Позивача ОСОБА_1 повідомив про те, що юридичні докази правовідносин між ОСОБА_6 та ВАТ "Менський завод продтоварів" в нього відсутні.

Крім того, на питання Прокурора представник Позивача ОСОБА_1 повідомив про те, що доказів надання директором ВАТ "Менський завод продтоварів" ОСОБА_7 довіреності на представлення інтересів ОСОБА_6 в нього немає.

У письмових поясненнях представника Відповідача зазначено, що станом на 13.01.2014 керівником підприємства був ОСОБА_7, ОСОБА_6 ніколи не була керівником підприємства або його працівником та не має до підприємства ніякого відношення. Проекти договору оренди земельної ділянки Відповідачу у вказаний період не надавалися. В свою чергу Відповідач не виготовляв проект такого договору, оскільки чекав, що його надасть міська рада.

Таким чином, з приводу факту передачі проекту договору суду були представлені лише рівнозначні з точки зору доказової сили та прямо протилежні за змістом усні та письмові пояснення представників сторін.

Жодного належного та допустимого письмового доказу, який би підтверджував факт передачі проекту договору Позивачем і саме належно уповноваженій особі Відповідача, Прокурором та Позивачем суду не представлено.

При цьому, в судовому засіданні 26.04.2017 Прокурором та Позивачем було заявлено клопотання про виклик в судове засідання для дачі пояснень ОСОБА_4, яка на момент прийняття рішення Позивача від 18.09.2014 працювала секретарем Менської міської ради, з приводу обставин вручення Відповідачу проекту Договору.

Дане клопотання відхилено судом з наступних підстав.

Прокурором та Позивачем не представлено суду чіткого мотивованого письмового клопотання, які обставини може пояснити дана особа, зокрема, коли саме (дата та місце), де саме, кому саме та за яких обставин дана особа вручила особисто чи була присутня при врученні проекту договору, що, зокрема, з точки зору рівності прав сторін, дало б змогу викликати відповідну особу Відповідача.

Крім того, представник Позивача ОСОБА_1 на питання суду пояснив, що дана особа ОСОБА_4 особисто проект договору Відповідачу не передавала та особисто не була присутня, коли він передавав даний проект ОСОБА_6

При цьому, він пояснив, що згідно існуючої на той момент практики в Менській міській раді після прийняття відповідного рішення радою про надання земельної ділянки в оренду потенційний орендар спочатку отримував у нього проект договору оренди, з яким потім звертався до секретаря міської ради за отриманням копії зазначеного рішення.

По-перше, Позивачем не представлено суду жодного письмового документа (рішення Позивача тощо) на підтвердження такого порядку.

По-друге, така практика викликає сумнів у зв'язку з суперечністю порядку укладення договорів оренди землі, передбаченому вищевказаною статтею 123 Земельного кодексу України, згідно якої спочатку приймається рішення про надання в оренду, а лише потім на підставі даного рішення укладається договір оренди.

По-третє, за наявності пояснень представника Позивача ОСОБА_1, що ОСОБА_4 особисто не вручала та не була присутня при врученні ним проекту договору, її пояснення про наявність у Відповідача проекту договору фактично носитимуть не прямий, а похідний характер.

По-четверте, за відсутності відповідних письмових та будь-яких інших доказів, які б підтверджували взагалі факт передачі проекту договору Позивачем будь-якій саме належно уповноваженій особі Відповідача , усні пояснення ОСОБА_4 носитимуть такий самий рівнозначний характер пояснень колишнього працівника - зацікавленої особи Позивача, як і пояснення представника ОСОБА_1 щодо вручення проекту особі, яка не має відношення до Відповідача.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що Прокурором та Позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми письмовими доказами факт вручення Позивачем Відповідачу вищевказаного проекту договору оренди земельної ділянки.

Крім того, суд відмічає наступне.

Можливість впливу на укладення такого договору та захисту своїх прав або охоронюваних законом інтересів лише надсиланням проекту договору оренди земельної ділянки у орендодавця не обмежується.

Згідно з п. д ч.3 ст.152 Земельного кодексу України:

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно зі ст.649 Цивільного кодексу України:

1. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

2. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч.1 ст.187 Господарського кодексу України:

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно абз.9 п.1.3., абз.2 п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами):

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України:

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою.

У вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 ГК України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою суду від 27.03.2017 було зобов'язано Прокурора та Позивача надати письмове пояснення з доданням відповідних доказів: чи звертався Позивач після вказаного ним вручення Відповідачу проекту договору оренди та неотримання відповіді з позовом до суду про зобов'язання Відповідача укласти зазначений договір оренди або визнання укладеним даного договору, якщо ні - то чому.

Доказів такого звернення за судовим захистом, як і пояснення причин не звернення, Прокурором та Позивачем суду представлено не було.

У матеріалах справи наявна лише копія листа Позивача від 22.08.2016 №948/03-15 на адресу Відповідача, у якому міститься нагадування про необхідність термінового заключення договору оренди на спірну земельну ділянку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України:

«Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.»

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.»

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що в даному випадку до завдання збитків Позивачу призвела однаково як бездіяльність Відповідача, так і бездіяльність Позивача, у вигляді не направлення іншій стороні проекту Договору оренди земельної ділянки та, у випадку не отримання відповіді чи отримання відмови, у не зверненні до суду з позовом про зобов'язання укладення чи визнання укладеним такого договору.

Тобто, в даному випадку Позивач свою частину вини у завданих збитках внаслідок власної бездіяльності намагається повністю перекласти на Відповідача.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Прокурором та Позивачем не доведено безпосереднього причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю Відповідача та збитками Позивача, а саме, що завдані збитки є наслідком бездіяльності виключно Відповідача, а не також і бездіяльності самого Позивача, а отже не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності всіх наведених у позові підстав для стягнення збитків, а тому позов задоволенню не підлягає.

При цьому, суд не приймає доводи Прокурора з посиланням на п.3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно яких Прокурор вважає, що Позивач вчинив всі дії для надання Відповідачу можливості оформити належним чином право користування земельною ділянкою, в свою чергу Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з наступних підстав.

Згідно зазначеного п.3.4. постанови Пленуму:

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Таким чином, в даному пункті двічі застосовано слово право, вправі та жодного разу саме слово обов'язок .

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

На підставі вище викладеного, враховуючи повну відмову у позові, судовий збір у сумі 1600 грн. покладається на Прокуратуру Чернігівської області, яка фактично сплатила судовий збір за подання даного позову.

Керуючись ст.ст.4-3,22,33,34,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 03 травня 2017 року.

Суддя І.В. Кушнір