Рішення

від 25.04.2017 по справі 756/10514/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер 756/10514/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Васалатій К.А.

Апеляційне провадження №22-ц/796/5107/2017 Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ Моноліт-Плюс корпорації ДБК-Житлобуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Трест Бориспільсільбуд на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Плюс корпорації ДБК - Житлобуд , треті особи: ТОВ Трест Бориспільсільбуд , ПАТ Банк Фінанси та кредит про визнання права власності на новостворене майно, зобов'язання вчинити дії та заборону відчуження квартири, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на квартиру, яку вона придбала за договором купівлі-продажу у відповідача, та вартість якої сплатила через банк, в який внесла кошти за розпорядженням відповідача, та який не перерахував кошти, оскільки в ньому розпочалась процедура ліквідації.

Також просила суд зобов'язати відповідача видати, акт прийому передачі та довідку про сплату нею повної вартості квартири з метою подальшого оформлення нею права власності.

Крім того заявила вимогу про заборону відповідачу відчужувати майнові права на спірну квартиру іншим особам.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_3 (і.к. НОМЕР_1) право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1

На підставі ст. 217 ЦПК України заборонено ТОВ Моноліт плюс (м. Київ, вул. Лугова 13, код ЄДРПОУ 32303563) та ТОВ Трест Бориспільсільбуд (Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях 84) здійснювати будь які дії щодо переоформлення, відчуження, передачі у найом, передачі у заставу та обтяження майнових прав на АДРЕСА_1

Не погодившись з таким рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просили рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.

В скаргах посилались на порушення судом норм матеріального права, не відповідність висновків суду, встановленим обставинам.

Так, за умовами договору відповідач зобов'язаний передати позивачу квартиру після оплати нею вартості такої квартири. Проте кошти за квартиру позивачем відповідачу сплачені не були. Так як не були перераховані банком через який вони вносились, а тому відповідач жодних прав позивача не порушував.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача та третьої особи : ТОВ Трест Бориспільсільбуд доводи скарги підтримали.

Позивач, її представник та представник банку проти задоволення скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення. яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення. ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Підтверджених тими доказами. Які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 16.09.2015 р. між позивачем ОСОБА_1 - учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії та відповідачем - ТОВ Моноліт плюс , за дорученням та в інтересах якого діє ТОВ Трест Бориепільсільбуд - 3 особа № 1, який діяв на підставі Довіреності № 5 від 01.05.2015 р. з другого боку, було укладено Договір № 31 купівлі-продажу майнових прав.

У відповідності до п.п. 1.1.-1.3. укладеного договору продавець продав, а позивача як покупець придбала права на АДРЕСА_1, на умовах та у порядку, що визначені в цьому Договорі.

Відповідно п. п. 1.4.-1.6 Договору Продавець зобов'язаний передати Покупцю майнові права на Квартиру в повному обсязі після повної сплати їх вартості, а покупець, прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за Актом приймання- передачі майнових прав . Покупець набуває права власності на майнові права після оформлення Акту приймання-передачі майнових прав.

Покупець, після набуття права власності на майнові права на Квартиру, та введення Об'єкту капітального будівництва в експлуатацію, має право володіти та користуватись нею без обмежень та самостійно оформити правовстановлюючі документи на Квартиру.

Ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 17.09.2015 р. позивач на виконання умов п.п. 1.1., 2,4.1. п. 2.4., п. 3.1. Договору та відповідно розпорядження на здійснення платежу у розмірі 539539 грн. 20 коп. від відповідача - ТОВ Моноліт плюс , згідно квитанції № 641001 від 17.09.2016 р. внесла вищевказану суму в касу- ПАТ Банк Фінанси та Кредит для перерахування на рахунок відповідача, який знаходиться в банку отримувача ПАТ Діамантбанк , однак перерахування коштів не відбулося, так як 18.09.2015 р. було введено тимчасову адміністрацію у ПАТ Банк Фінанси та кредит .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконала умови договору та сплатила відповідачу кошти, які той не отримав з незалежних від позивача причин.

Колегія суддів з таким висновком повністю погодитись не може, так як він не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Рішенням суду в іншій цивільній справі, яке набрало законної сили , а саме ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Банк Фінанси та Кредит про зобов'язання вчинити дії, - встановлено і це не заперечується сторонами, що на виконання умов договору від 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 було надано розпорядження на здійснення платежу у розмірі 539 539 грн. 20 коп. ТОВ Моноліт плюс через філію центральне РУ ПАТ Банк Фінанси та кредит .

Розпорядження про перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Моноліт плюс виконано не було.

Згідно з відповіді Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 листопада 2015 року на претензію ОСОБА_1 здійснення розпорядження власника коштів щодо їх перерахування не є можливим за умови введення 18 вересня 2015 року тимчасової адміністрації у ПАТ банк Фінанси та Кредит . Також в подальшому позивачу було повідомлено, що на неї не поширюються гарантії фонду. На даний час наявна кредиторська вимога ОСОБА_1 на суму 539539 грн. 20 коп. за заборгованістю що виникла при здійсненні переказу коштів без відкриття рахунку на підставі заяви на переказ готівки № 641 0001 від 17.09.2015 року, яка включена до шостої черги вимог кредиторів у порядку Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 3.2 договору купівлі-продажу після внесення покупцем повної вартості предмету договору у безготівковій формі продавець надає покупцю довідку про сплату вартості майнових прав.

Вказані норми закону та договору свідчать про те, що кошти повинні бути внесені в безготівковій формі продавцю, а не іншій (третій особі).

Так як розпорядження про перерахування коштів не було виконано, що встановлено судом при розгляді іншої цивільної справи, і кошти залишились в ПАТ БанкФінанси та кредит та не були переведені до іншого банку ПАТ Діамантбанк у м. Києві, де знаходився розрахунковий рахунок продавця, відсутні підстави вважати, що позивач виконала умови п. 3.2 договору та вимоги ст. 692 ЦК України та внесла продавцю вартість товару, який вона придбавала в безготівковій формі.

При цьому апеляційним судом враховується, що кредитором ПАТ Банк фінанси та кредит при здійсненні переказу визнано позивача по справі, відповідно вона на даний момент є власником коштів, які знаходяться в цьому банку.

Задовольняючи позов про визнання за позивачем права власності в судовому порядку, суд не вірно застосував норми права.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти. Суд при застосування цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього кодексу.

Так як, позивач не набула права власності на спірну квартиру, до звернення її до суду з даним позовом, в порядку ст. 392 ЦК України її право захищено бути не може.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 10.02.2016 року під час розгляду справи № 6-2124цс.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача, видати довідку позивачу про повну сплату нею вартості квартири, не підлягають задоволенню тому, що такий обов'язок, відповідно до договору купівлі-продажу у продавця виникає відповідно до п.2.2.2. лише після повної сплати її вартості.

Так, як судом встановлено, що вартість майнових прав продавцю сплачена не була, відповідно відсутні підстави вважати, що відповідач ТОВ Моноліт плюс порушив права позивача, не видаючи їй довідку про оплату вартості квартири, та не підписуючи з нею акт прийому передачі.

Посилання суду на те, що не сплата коштів відбулася з незалежних від позивача причин правового значення не має, так як суд може задовольнити позов лише в разі встановлення порушення прав позивача з боку відповідача.

З огляду на те, що судом достовірно встановлено не виконання позивачем свого обов'язку, щодо оплати вартості придбаних нею майнових прав на спірну квартиру, відсутні підстави для зобов'язання відповідача видавати позивачу довідку про повне внесення нею вартості квартири, оскільки це не відповідає дійсності. Відсутні також підстави забороняти відповідачу здійснювати відчуження майнових прав на спірну квартиру іншим особам, так як відповідно до п. 6.9 договору у випадку, якщо покупець не здійснив 100% сплати вартості квартири до дати введення об'єкта в експлуатацію, продавець оформляє на себе право власності на квартиру, а відповідно до п. 3.4 договору, порушення покупцем порядку розрахунків за предмет договору є підставою для ініціювання продавцем процедури розірвання цього договору. Після дотримання такої процедури укладається угода про розірвання. Оскільки позивач не сплатила кошти за спірну квартиру, відповідно не має права вимагати заборони продавцю вчиняти дії щодо відчуження квартири.

Суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, які підлягали встановленню, дійшов помилкового висновку, що права позивача порушуються відповідачем, не застосував всі норми які підлягали до застосування, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Якщо сторону на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у справі звільнена від сплати судового збору як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії , а тому на неї не може бути покладено обов'язок відшкодувати відповідачу та третій особі, витрати, які вони понесли на сплату судового збору, такі витрати мають бути компенсовані за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ТОВ Моноліт-Плюс корпорації ДБК-Житлобуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Трест Бориспільсільбуд задовольнити.

Рішення Оболонськогорайонного суду м. Києва від 06 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Плюс корпорації ДБК - Житлобуд , треті особи: ТОВ Трест Бориспільсільбуд , ПАТ Банк Фінанси та кредит про визнання права власності на новостворене майно, зобов'язання вчинити дії та заборону вчинення дій щодо відчуження квартири, -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: