Рішення

від 26.04.2017 по справі 463/5204/15-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/5204/15-ц

Провадження № 2/463/125/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОКСІ БАНК до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ частки у спільній сумісній власності подружжя та звернення стягнення на майно, -

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів, уточнивши позовні вимоги просить виділити частку ОСОБА_3 із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі ? квартири для звернення стягнення на неї та звернути стягнення на неї з публічних торгів.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.09.2009 між ОСОБА_3 та ТОВ ОКСІ БАНК , правонаступником якого є ПАТ ОКСІ БАНК було укладено кредитний договір №299/09 на суму 170000 доларів США з кінцевою датою погашення кредиту - 07.09.2012 і сплатою 19% річних. В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни до кредитного договору щодо умов кредитування. Кредитний договір укладався в інтересах сім'ї.

Відповідно до п.п.2.5.1, 3.3.2, 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно здійснювати платежі для погашення кредиту та процентів у визначені договором терміни, однак протягом тривалого часу умови кредитного договору щодо погашення кредиту та відсотків не виконувались.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, який задоволено рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 02.12.2013 та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за договором кредиту №299/09 від 10.09.2009 в сумі 635391,22 грн.

Вказане рішення перебувало на примусовому виконанні в Личаківському ВДВС ЛМУЮ, однак виконавчий документ 30.06.2015 був повернутий стягувачу відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження .

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 з 14.07.2001 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_5, яка на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2003 зареєструвала право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки вказане майно придбане у шлюбі відповідачів, вважає, що таке є їх спільною сумісною власністю, а тому просить виділити частку відповідача ОСОБА_3 із спільного майна у розмірі ? квартири та звернути стягнення на таку з публічних торгів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та уточненнях до неї.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у поданих суду письмових запереченнях (а.с.67-68, 93) та додаткових поясненнях до заперечень (а.с.145-146). Вважає, що звернення кредитора до суду із позовом про виділ частки із спільного майна можливе лише у разі недостатності у співвласника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення. Разом з тим, відповідачем ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було передано в іпотеку банку трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_6, три земельні ділянки, які належать відповідачу, а також земельну ділянку, яка належить ОСОБА_7 та земельну ділянку, яка належить ОСОБА_8

Шляхом добровільної реалізації переданої в іпотеку квартири частково задоволено вимоги банку, разом з тим у позивача залишилось право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім цього, необґрунтованими вважає і посилання позивача на ту обставину, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбання майна у шлюбі не є безумовною підставою для визнання такого майна спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки вказана квартира придбана за особисті кошти відповідача ОСОБА_5, вважає, що така є особистою приватною власністю останньої.

Крім цього, у вказаній квартирі окрім відповідачів зареєстрована також їхня малолітня донька, тому виділ частки із житла та подальше звернення стягнення на неї суперечитиме інтересам дитини.

Враховуючи наведене, оскільки у власності відповідача ОСОБА_3 є інше майно, на яке може бути звернуто стягнення, вважає, що позовні вимоги про виділ частки ОСОБА_3 із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі ? квартири для звернення стягнення на неї та звернення стягнення на неї з публічних торгів є безпідставними, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання жодного разу не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання, а також через оголошення у пресі, причин неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

10.09.2009 між ОСОБА_3 та ТОВ ОКСІ БАНК , правонаступником якого є ПАТ ОКСІ БАНК було укладено кредитний договір №299/09 на суму 170000 доларів США з кінцевою датою погашення кредиту - 07.09.2012 і сплатою 19% річних (а.с.7-11).

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 02.12.2013 частково задоволено позов ПАТ ОКСІ БАНК та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за договором кредиту №299/09 від 10.09.2009 в сумі 635391,22 грн. (а.с.43).

Вказане рішення перебувало на примусовому виконанні в Личаківському ВДВС ЛМУЮ, однак виконавчий документ 30.06.2015 був повернутий стягувачу відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (а.с.45).

Сторонами визнано, що вказане рішення суду на даний час у повному обсязі не виконано, заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не погашена.

Відповідно до ст.371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Згідно зі ст.366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із вимогами про виділ частки ОСОБА_3 із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі ? квартири для звернення стягнення на неї, позивач посилається та ту обставину, що вказане майно належить на праві спільної сумісної власності відповідачам як подружжю на підставі ст.60 СК України, оскільки набуте ними під час шлюбу.

Дійсно, як вбачається з копій паспортів відповідачів (а.с.4-6) та копії свідоцтва про одруження (а.с.42), між відповідачами 14.07.2001 зареєстровано шлюб.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №41904674 вбачається, що 07.05.2003 за відповідачем ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу №872 від 01.04.2003 (а.с.46).

Таким чином позивачем доведено та судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 набута у власність ОСОБА_5 в період перебування останньої у шлюбі з ОСОБА_3

Разом з тим, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Саме такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 7 грудня 2016 року №6-1568цс16, який відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивачем не представлено суду доказів на підтвердження того факту, що джерелом набуття права власності на вказану квартиру були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, а тому з урахуванням реєстрації права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 лише за відповідачем ОСОБА_5, суд не вправі вважати встановленою ту обставину, що вказане майно належить на праві спільної сумісної власності обом відповідачам.

Крім цього, як вбачається зі змісту ст.ст.366, 371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, наділений правом пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, лише у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення.

Разом з тим, як вбачається з представлених представником відповідача ОСОБА_3 копій заяв від 17.09.2016 відповідач ОСОБА_9, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зверталися до Голови правління ПАТ ОКСІ БАНК із проханням взяти на баланс банку земельні ділянки, передані в іпотеку банку, з метою врегулювання заборгованості за кредитним договором №299/09 від 10.09.2009, укладеним між ОСОБА_3Р та ПАТ ОКСІ БАНК (а.с.138, 139, 140).

При цьому, із заяви відповідача ОСОБА_3 (а.с.138) вбачається, що у власності останнього перебувають земельні ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер 4623680800:01:003:0001; площею 0,2500 га кадастровий номер 4623680800:01:003:0003; що знаходяться в с.Верхня Білка, Пустомитівського району, Львівської області та земельна ділянка площею 0,2002 га кадастровий номер 4623684400:03:003:0098, що знаходиться в урочищі Шинів , село Гаї, Пустомитівського району, Львівської області.

Як вбачається з представленої представником позивача копії постанови державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22.02.2017 (а.с.164-166), винесеної в межах виконавчого провадження №52579029, відкритого 07.10.2016 (а.с.157), державним виконавцем описано та накладено арешт на вищевказані земельні ділянки, які належать боржнику ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Оскільки у власності відповідача ОСОБА_3 є земельні ділянки, представником позивача не представлено суду належних доказів на підтвердження тієї обставини, що звернення стягнення та такі є недостатнім, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ ОКСІ БАНК , на даний час є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволення позову ПАТ ОКСІ БАНК про виділ частки ОСОБА_3 із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі ? квартири для звернення стягнення на неї та звернення стягнення на неї з публічних торгів, слід відмовити.

Крім цього, відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення цього позову, вжиті ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 16.10.2015 слід також скасувати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 154, 212-214 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОКСІ БАНК до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ частки ОСОБА_3 із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі ? квартири для звернення стягнення на неї та звернення стягнення на неї з публічних торгів - відмовити.

Скасувати, накладений ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 16.10.2015 в порядку забезпечення позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОКСІ БАНК до ОСОБА_3, ОСОБА_5 арешт на ? частку квартири АДРЕСА_3, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купілі-продажу, Р №872, 01.04.2003, посвідчений ОСОБА_10, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, реєстраційний номер майна 466284, номер запису 11154 в книзі: 68.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.Я. Головатий