Постанова

від 23.04.2007 по справі 33/423-06-10518

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/423-06-10518

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 квітня 2007 р.                                                                                   № 33/423-06-10518  

                    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Самусенко С.С.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Укр-Ресурс”, м. Луцьк

напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р.

у справігосподарського суду Одеської області № 33/423-06-10518

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Укр-Ресурс”

доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Ілна”, м. Одеса

простягнення 318 745,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Комар С.І.;

від відповідача: не з'явилися.

УСТАНОВИВ:

01.01.2006р. між ТОВ ВКФ “Ілна” (зберігач) та ТОВ “Континіум-Укр-Ресурс” (поклажодавець)  укладено договір зберігання №4/2, відповідно до умов якого зберігач зобов'язувався зберігати нафтопродукти (майно) поклажодавця, на першу вимогу останнього - повернути рівну кількість майна того ж самого роду та якості, а у випадку неможливості повернення майна в натурі –відшкодувати його остаточну вартість протягом 5-ти банківських днів з моменту пред'явлення  поклажодавцем вимоги.  

10.08.2006р. ТОВ “Континіум-Укр-Ресурс” пред'явлено вимогу ТОВ ВКФ “Ілна” про повернення майна зі зберігання, а саме бензину марки А-95 в кількості 341кг., А-92  - 2 606кг., А- 76 –3 797 та дизельного палива – 62 488кг., на що останній, листом № 435 від 05.09.2006р., підтвердив, що нафтопродукти  в зазначеній кількості  були передані йому на зберігання, але на даний час виконати умови договору№4/2 є неможливим, оскільки власник нафтобази у м. Арцизі Одеської області, де зберігається майно поклажодавця, відмовляється його повернути.

23.08.2006р., враховуючи положення п. 5.6, п.8.2 договору № 4/2 від 01.01.2006р., ТОВ “Континіум-Укр-Ресурс”, претензією №1845, просили ТОВ ВКФ “Ілна” відшкодувати вартість неповернутого майна в сумі 318 745,10грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання претензії, яка останнім залишена без задоволення.

У зв'язку з чим, 10.10.2006р. ТОВ “Континіум-Укр-Ресурс” звернулися до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ ВКФ “Ілна” зазначеної суми.

29.11.2006р. рішенням господарського суду Одеської області (суддя Мазур Д.Т.) позов задоволено повністю, мотивуючи тим, що ухилення відповідача від належного виконання договірних зобов'язань по поверненню позивачу вартості нафтопродуктів прийнятих на зберігання є необґрунтованим.

30.01.2007р. постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді: Журавльов О.О. –головуючий, Тофан В.М., Михайлов М.В.) рішення місцевого суду від 29.11.2006р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, що вимога позивача про відшкодування вартості нафтопродуктів є передчасною.

У касаційній скарзі ТОВ ВКФ “Ілна” зазначали, що апеляційна інстанція не вірно дійшла висновку, що обов'язок відповідача відшкодувати позивачу вартість нафтопродуктів виникає лише після закінчення строку зберігання, тобто після 31.12.2006р., тому постанову від 30.01.2007р. слід скасувати, а законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 29.11.2006р. залишити в силі.

Заслухавши представника позивача та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд правильно встановив фактичні обставини справи на основі всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у матеріалах справи доказах, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшовши обґрунтованого висновку щодо правомірності вимог позивача, оскільки відповідно до п.5.6 договору на зберігання №4/2 у випадку неможливості повернення майна зі зберігання в натурі, зберігач зобов'язаний відшкодувати його остаточну вартість, виходячи з оціночної вартості майна. При цьому зберігач зобов'язується сплатити вартість неповерненого майна протягом 5-ти банківських днів з моменту пред'явлення поклажодавцем вимоги, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поклажодавця.

Зважаючи на те, що зазначені в постанові апеляційного господарського суду відповідні обґрунтування не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого  суду, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2006р.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Ілна” задоволити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2006р. у справі 33/423-06-10518 залишити в силі.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань

СуддяС.С. Самусенко

СуддяВ.В. Чабан