Рішення

від 28.04.2017 по справі 567/1109/16-ц

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1109/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Самолюк А.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зміну способу присудження та зменшення розміру аліментів

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зміну способу присудження та зменшення розміру аліментів звернувся ОСОБА_3

У своїй позовній заяві зазначає, що оскільки змінились підстави з яких виходив суд, призначаючи стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини в розмірі 1000 грн. щомісячно, так як він на час прийняття рішення не перебував в офіційних трудових відносинах, тому розмір аліментів було призначено в твердій сумі, а з липня 2016 року і по даний час він офіційно працевлаштований, окрім того має на утриманні сина, який продовжує навчання. Тому у зв'язку зі зміною матеріального становища, просить змінити розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, визначеного рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13 травня 2016 року, стягнувши з нього, аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 вересня 2016 року до досягнення нею повноліття. Також просить змінити розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, стягнувши з нього, аліменти на користь ОСОБА_5 на його утримання, у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 вересня 2016 року до закінчення ним навчання.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлена у встановленому законом порядку, подав заяву у якій просив справу розглядати без його участі, за участі його представника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Зазначила, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців встановлено, що станом насьогоднішній день ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність 25.09.2013. На сьогоднішній день він підриємницькою діяльністю не займається, інші обставини відповідачем не доведено. Вказує, що ОСОБА_3 є засновником ПП "Земельне бюро", однак відомостей про те, що ПП "Земельне бюро" є прибутковою організацією суду не надано.

Зазначила, що позивач здійснює корострокові поїздки за кордон, що не свідчить про його матеріальне становище.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку. Заперечення проти позову не подавав.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала вказала, що матеріальний стан ОСОБА_3 не погіршився, у зв'язку із стягненням з нього аліментів на утримання повнолітнього сина, він не звертався до виконавчої служби із виконавчим листом, про примусове виконання рішення. Окрім того зазначила, що твердження позивача про погіршення його матеріального становища, оскільки він отримує заробітну плату у розмірі 1450 грн., не може бути підтвердженням погіршення його матеріального стану, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 є засновником ПП "Земельне бюро", яке здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах і отримує прибутки від цієї діяльності. Також вказує, що ПП "Земельне бюро", засновником якого є ОСОБА_3 має найманих працівників, яким виплачується заробітна плата та отримує прибутки з яких відраховуються податки та здійснюється виплата заробітної плати працівникам вказаного підприємства. Зазначила, що позивач на підприємстві, де є засновником, працевлаштований прибиральником службового приміщення, що теж викликає сумнів у правдивості його тяжкого матеріального стану, а викликає думку про навмисне його погіршення з метою зменшення аліментів на свою неповнолітню дочку.

Вказуючи, що ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на причіп, який придбаний ним в торгівельній організації і це є свідченням того, що його доходи складаються не лише з заробітної плати у розмірі 1450 грн. та враховуючи, що він, неодноразово здійснює поїздки за кордон, що свідчить не про тяжке матеріальне становище, а навпаки підтверджує спроможність сплачувати аліменти у встановленому розмірі, просила в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13.05.2016 вирішено стягнення з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1000 грн. щомісячно починаючи з 29.03.2016 до її повноліття. (а.с.10)

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 21.10.2016 вирішено стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на його утримання розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 вересня 2016 року до закінчення ним навчання, а саме 30 червня 2019 року, але не більше як до досягнення 23 років, за умови продовження навчання. (а.с.11-12)

З довідки виданої ПП «Земельне бюро» №8 від 15.11.2016 встановлено, що ОСОБА_3 працює прибиральником службового приміщення вказаного підприємства з 18.07.2016. (а.с.13)

Згідно довідки про доходи від 15.11.2016, ОСОБА_3 займає посаду прибиральника службового приміщення та сума його загального доходу за період з 18.07.2016 по 31.10.2016 становить 5041 грн. (а.с.14)

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що станом на 11.04.2016 ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність 25.09.2013. (а.с.15-16)

Згідно довідки про доходи від 04.01.2017, ОСОБА_3 займає посаду прибиральника службового приміщення та сума його загального доходу за період з 18.07.2016 по 31.12.2016 становить 8091 грн. (а.с.51)

Відповідно до запису у трудовій книзі ОСОБА_3, 08.07.2016 він був прийнятий на посаду прибиральника службового приміщення в ПП «Земельне бюро» , а 04.01.2017 звільнений із займаної посади. (а.с.52)

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що станом на 20.02.2017 ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність 25.09.2013. (а.с.53-54)

З повідомлення Острозького РВ ДВС від 31.01.2017 встановлено, що станом на 31.01.2017 ОСОБА_5 з виконавчим листом про стягнення аліментів з ОСОБА_3 не звертався. (а.с.55)

Згідно детальної інформації про юридичну особу, ОСОБА_3 являється засновником ПП «Земельне бюро» . (а.с.59-61)

Відповідно до наказу №3 від 24.03.2017, ОСОБА_3 прийнятий на посади прибиральника службового приміщення ПП ПП «Земельне бюро» 27.03.2017 з неповним робочим днем, завантаженістю 0,5 ставки від мінімальної заробітної плати.

З інформації, згідно з наявними базами даних Територіального сервісного центру 5641 в Рівненській області встановлено, що станом на 10.02.2017 у власності ОСОБА_3 знаходяться десять транспортних засобів, більшість з яких зареєстровані до 2013 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов доведений і підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 народилася 19.07.2009 і рішенням суду від 13.05.2016 з батька дитини - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання їх доньки в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 29.03.2016 до повноліття дитини.

Звертаючись до суду, в обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що у нього на утриманні також знаходиться повнолітній син і він немає достатніх коштів на його утримання, і оскільки змінилось його матеріальне становище, і він на даний час офіційно працевлаштований, а його дохід перестав мати нерегулярний, мінливий характер, тому дана обставина є підставою для зміни способу присудження аліментів.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , ст. 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , ст. 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовну вимогу ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу присудження аліментів слід задовольнити.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Острозького районного суду від 21.10.2016 у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів з останнього, стягнуто аліменти на користь повнолітнього сина у розмірі 1/6 частки від його заробітку щомісячно.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Вказане також закріплено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" .

Аналіз статті 192 Сімейного кодексу свідчить про те, що за позовом платника аліментів суд може зменшити їх розмір лише за наявності поважних причин, а саме: зміни його матеріального чи сімейного стану; погіршення його здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Даний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Обов'язок доказування наявності наведених обставин покладається на позивача.

Крім того, враховуючи зміст ст. ст. 181 , 192 СК України , розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним погіршенням матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

В порушення вищенаведеної норми Закону, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів значного погіршення матеріального становища після винесення рішення 21.10.2016 Острозьким районним судом Рівненської області про стягнення аліментів на користь ОСОБА_5

Та обставина, що позивач має на утриманні також неповнолітню дочку, не може слугувати підставою зменшення розміру стягуваних аліментів, оскільки він є працездатним, та зобов'язаний, відповідно до чинного законодавства України утримувати свою неповнолітню дитину. Окрім того, судом при винесенні рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина, були враховані обставини визначені у ст. 182 СК України, і у вищевказаному рішенні зазначено, що позивач по даній справі на той час мав неповнолітню доньку, яку зобов'язаний утримувати, та дане твердження позивачем не оспорювалось, і на даний час позивач не надав жодних доказі того, що наявні інші підстави, які є значущими для зменшення розміру аліментів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що розмір аліментів, стягуваних з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 не є значним, та таким що ставить в тяжке матеріальне становище, а обставини, наведені ним, щодо обґрунтування заявлених вимог не свідчать про необхідність зміни присуджених аліментів в сторону їх зменшення, тому суд приходить до висновку що в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 180-184, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 10, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України,суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зміну способу присудження та зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 29 березня 2016 року та до повноліття дитини, визначеного рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13 травня 2016 року, шляхом зміни способу їх присудження, стягнувши з ОСОБА_3, аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 листопада 2016 року до досягнення нею повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_7