Постанова

від 16.05.2007 по справі 8/293-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/293-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 травня 2007 р.                                                                                   № 8/293-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства“Криворізький завод гірничого обладнання”

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р.

у справі№ 8/293-06

господарського судуДніпропетровської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства“Дніпропетровський інженерно-технічний центр “Контакт”

доЗакритого акціонерного товариства“Криворізький завод гірничого обладнання”

простягнення 145 309,91 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2006 р. Закрите акціонерне товариство “Дніпропетровський інженерно-технічний центр “Контакт” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” (далі –Завод) суму боргу у розмірі 145 309,91 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що воно виконало зобов'язання за договором № 1010402013 від 17.06.2004 р. на виконання підрядних робіт (далі –Договір № 1010402013), укладеного між ним та Заводом, проте останній зобов'язання щодо оплати за вказаним договором у повному обсязі не виконав, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 145 309,91 грн., яка підлягає стягненню на підставі норм ЦК України та ГК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2006 р. (суддя Дубінін І.Ю.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. (колегія суддів: Головко В.Г., Лисенко О.М., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2006 р. залишено без змін.

Вказані судові акти прийняті з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві.

Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2006 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Завод обґрунтовує тим, що оскаржувані судові акти прийняті при однобічній оцінці доказів по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права: ст. ст. 32, 33, 34, 43, 54 та 107 ГПК України, ст. ст. 83, 530 та 628 ЦК України.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Заводу до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заводу не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– Товариство на виконання умов Договору № 1010402013 протягом березня –серпня 2005 р. виконало підрядні роботи на загальну суму у розмірі 475 127,15 грн. та поставило Заводу комплектуючі на загальну суму у розмірі 274 000,00 грн., усього  на загальну суму у розмірі 749 127,15 грн., що підтверджується видатковою накладною № О-О40160 від 30.03.2005 р., довіреністю ЯКЛ № 493650 від 31.03.2005 р. та актами виконаних робіт (т. 1, а. с. 8, 10, 11, 16-18, 21-24, 27-28);

– Завод у період з жовтня 2004 р. по серпень 2005 р., на виконання умов Договору № 1010402013, повністю оплатив поставлені Товариством комплектуючі –на суму у розмірі 274 000,00 грн., та, в порушення умов вказаного договору, частково оплатив виконані Товариством за договором роботи –на суму у розмірі 329 817,24 грн., що підтверджується виписками з рахунку Товариства (т. 1, а. с. 31 –39).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що Завод має заборгованість перед Товариством за Договором № 1010402013 у розмірі 145 309,91 грн.

Відповідно до частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання Заводу, яке міститься у касаційній скарзі, на здійснення господарськими судами першої та другої інстанції при вирішенні спору однобічної оцінки доказів не може бути взято до уваги, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Заводу не спростовують висновку апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. у справі № 8/293-06 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                          В.І. Шаргало