Постанова

від 27.04.2017 по справі 823/481/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року справа № 823/481/17

14 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача Казіміренко Я.А. - за довіреністю, представника відповідача Фесенка О.В - за посадою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства Автотранскомплекс про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства Автотранскомплекс (далі - відповідач) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2015 році в сумі 7 869 грн 23 коп. та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в розмірі 1 347 грн 99 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, у відповідача повинен був працювати 1 інвалід, проте жодне з робочих місць інвалідами зайняте не було. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме 7 869 грн 23 коп. та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в розмірі 1 347 грн 99 коп.

Згідно з наданими 20.04.2017 письмовими запереченнями проти адміністративного позову відповідач заперечує проти позову, у зв'язку із пропущенням позивачем передбаченого ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України та ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку на звернення до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити з підстав, викладених вище.

Представник відповідача під час судового розгляду справи визнав, що підприємством у 2015 році дійсно було допущено порушення вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , а також зазначив, що інформація, необхідна для організації працевлаштування інвалідів до районного центру зайнятості відповідачем не надавалась.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що в жовтні 2016 року управлінням Держпраці в Черкаській області було проведено перевірку щодо додержання відповідачем законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів, за результатами якої складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 23-25-50/0439 від 17.10.2016 (а. с. 8 - 9). При проведенні вказаної перевірки було виявлено порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо недотримання нормативу робочих місць при працевлаштуванні інвалідів, відсутності реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, неподання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Про проведення зазначеної перевірки та її наслідки листом від 28.11.2016 № 1037/1 ( а. с. 7) було повідомлено Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

06.12.2016 позивач звернувся до відповідача із листом за вих. № 1908/01-12, в якому повідомив, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році підприємство станом на 06.12.2016 повинно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 7 869 грн 23 коп. та пеню за порушення термінів сплати у розмірі 923 грн 55 коп., усього на загальну суму 8 792 грн 78 коп. Одночасно вказаним листом позивач просив відповідача зареєструватись у відділенні Фонду та надати Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2015 рік.

16.02.2017 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 298/01-12 (а. с. 12), в якому повторно інформував відповідача про обов'язок, передбачений ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за звітним здійснити розрахунок та виплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача. Також позивачем було зазначено, що сума адміністративно-господарських санкцій за вказане порушення станом на 16.02.2017 становить 7 869 грн 23 коп. та 1 206 грн 51 коп. пені за порушення термінів сплати, усього на загальну суму 9 075 грн 74 коп. Крім того, відповідача було повідомлено, що у разі несплати санкцій відділення Фонду звернеться до Черкаського окружного адміністративного суду щодо вирішення вищезазначеного питання у судовому порядку.

Станом на 24.03.2017 відповідач означену суму адміністративно-господарських санкцій та пені не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІІ (далі - Закон № 875-ХІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 875-ХІІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875-ХІІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), самостійно реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за своїм місцезнаходженням.

Процедура реєстрації роботодавців у відділеннях Фонду встановлена Порядком реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70).

Так, п. 3 Порядку № 70 визначено, що новостворені роботодавці, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи основне, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.

Роботодавці зобов'язані зареєструватися у відділенні Фонду в період з 1 січня по 1 лютого поточного року у разі, якщо у попередньому році кількість працюючих, для яких це місце роботи основне, збільшилася до восьми і більше осіб.

Проте відповідач всупереч вказаним вимогам чинного законодавства України як роботодавець, що використовує найману працю самостійно станом на 06.12.2016 не зареєструвався у відповідному відділенні Фонду.

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Відповідно до п. 2 цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Проте, як встановлено судом та визнається сторонами, відповідач такий звіт за 2015 рік до відділення Фонду не подав.

Відповідно до ч. 1 № 875-ХІІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Перевіркою щодо додержання відповідачем законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів проведеною управлінням Держпраці в Черкаській області 17.10.2016 було встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу приватного підприємства Автотранскомплекс у 2015 році становила 13 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 0 осіб, при нормативі 1 особа. Таким чином, жодне з робочих місць відповідача інвалідом у 2015 році зайняте не було.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача за 2015 рік становила 15 738 грн 23 коп., отже сума адміністративно-господарських санкцій, нарахованих відповідачу, становить 7 869 грн 23 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції до 24.03.2017, йому нараховано пеню за порушення термінів сплати за період з 16.04.2016 по 24.03.2017 включно (343 дні) в сумі 1 347 грн 99 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 875-ХІІІ створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій.

Разом з тим, суд звертає увагу, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим Кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі вчиненням правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції, застосування яких передбачено ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІІ , є видом господарсько-правової відповідальності, що встановлена ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим підставою для їх застосування є вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відповідачу надано право довести, що ним здійснено всіх залежних від нього заходів спрямованих на виконання загальновстановленого нормативу щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів.

Виходячи з аналізу наведених норм, для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 875-ХІІІ є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу господарського правопорушення, у тому числі протиправності дій (бездіяльності), шкідливих наслідків, вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною дією (бездіяльністю) та спричиненими шкідливими наслідками.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч.3 ст.18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

За змістом ст.18-1 Закону № 875-ХІІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Проте, відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства зобов'язані щомісячно подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою:

- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць;

- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів;

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

- забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленій в постановах від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 02.04.2013 у справі № 21-95а13, від 11.06.2013 у справі №21-63а13, при розгляді даної категорії справ суди повинні брати до уваги чи було повідомлено служби зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.

Проте, як встановлено судом та визнається сторонами, протягом 2015 року від відповідача до Чорнобаївського районного центру зайнятості інформація про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не надходила.

Так, згідно з листом Чорнобаївського районного центру зайнятості від 21.12.2016 № 03-59/293 (а. с. 14) вбачається, що відповідач звіти форми 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до Чорнобаївського районного центру зайнятості протягом 2015 року жодного разу не подавав.

Таким чином, відповідачем не було виконано обов'язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів . Тобто, відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання, оскільки у роботодавця існує обов'язок щодо вжиття всіх необхідних та достатніх заходів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Ці заходи повинні носити активний характер, зокрема звернення до відповідних центрів зайнятості зі щомісячними формами звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , звернення із відповідними оголошеннями до засобів масової інформації тощо .

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19.11.2013 року у справі №21-397а13.

Абзацом 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, вимоги позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо письмових заперечень відповідача про порушення позивачем строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, на звернення до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІІ передбачено, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.

Частиною 1 статті 250 Господарського кодексу Україниавизначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення , але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 99 Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

З огляду на те, що відповідач у 2016 році не був зареєстрований у відповідному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік не подавав, про порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні позивачу відомо після надання управлінням Держпраці у Черкаській області інформації за результатами перевірки відповідача щодо додержання відповідачем законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів, тобто - 28.11.2016.

Тому, враховуючи, що протягом 2016 року відповідачу було відомо про наявність порушення з його боку вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , яким покладено на відповідача обов'язок сплачувати відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а у позивача існує лише право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку з 28.11.2016, позивач не міг дізнатися про виникнення свого права на звернення до суду з даним адміністративним позовом до надання управлінням Держпраці у Черкаській області відповідної інформації.

Таким чином, застосування принципу тлумачення від попереднього правового явища до наступного і навпаки, а також аналіз вищевказаних положень дає можливість суду отримати правовий припис про те, що право позивача на стягнення у судовому порядку адміністративно-господарських санкцій за недотримання вимог законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні виникло лише після надання управлінням Держпраці у Черкаській області відповідної інформації щодо недотримання відповідачем нормативу робочих місць при працевлаштуванні інвалідів, відсутності реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, неподання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Враховуючи, що вищезазначена інформація була надана позивачу листом від 28.11.2016 №1037/1 (а.с. 7), позивачу стало відомо про порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні у 2015 році лише 28.11.2016, а тому посилання відповідача згідно письмових заперечень, наявних в матеріалах справи, про пропущення позивачем строку позовної давності зі зверненням до суду з даним адміністративним позовом є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а тому судом до уваги не беруться.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства Автотранскомплекс (19934, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Мельники, вул. Вознесенська, 98, ідентифікаційний код 31013465) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50, ідентифікаційний код 21368023) 7 869 (сім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн 23 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2015 році та 1 347 (одна тисяча триста сорок сім) грн 99 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову складено у повному обсязі 03.05.2017.