Рішення

від 25.04.2017 по справі 914/267/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017р. Справа № 914/267/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ліфт-Еко , м.Львів,

про: стягнення боргу за Договором від 27.07.2012р. №07/12-474

ціна позову: 44624,15 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 27.12.2016р. б/н);

Відповідача: не з'явився.

Суть спору.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліфт-Еко про стягнення 39157,14грн. боргу та 5488,01грн. пені за Договором від 27.07.2012р. №07/12-474. Ціна позову 4444624, 15 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 13.02.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах від 28.02.2017р., від 14.03.2017р., від 04.04.2017р. та від 19.04.2017р. у справі.

Представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені ОСОБА_2, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та бланки оголошення ухвал про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача подала додаткові пояснення (вх.№15311/17), позовні вимоги підтримала у повному обсязі, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві. Вказані додаткові пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгулу справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому, з врахуванням вимог ст.69 ГПК України, суд зазначає про відсутність правових підстав до подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.07.2012р. між Позивачем (Балансоутримувач) та Відповідачем (Сервітуарій) укладено Договір про надання сервітуту (або права користування чужим майном) №07/12-474 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.2.) Балансоутримувач надає право користування (надалі - Сервітут), а Сервітуарій набуває право користування, відповідно до поверхових планів Об'єктом договору, визначеним в п.2.1. Договору за адресами:

1. м.Львів, пр.Червоної Калини, 75а, (2 пов.) заг. площа 48,9 м.кв. (51,00 грн./м.кв.);

2. м.Львів, пр.Червоної Калини, 98а, (2 пов.) заг. площа 54,3 м.кв. (51,00 грн./м.кв.);

3. м.Львів, вул.Чукаріна, 1а, (1 пов.) заг. площа 33,71 м.кв. (51,00 грн./м.кв.);

4. м.Львів, вул.Антоненка-Давидовича, 10а, (2 пов.) заг. площа 36,80 м.кв. (51,00 грн./м.кв.);

5. м.Львів, вул.Володимира Великого, 125а, (2 пов.) заг. площа 51,3 м.кв. (56,00 грн./м.кв.).

Всього: 225,01 м.кв.

Згідно пункту 1.3. Договору протягом строку його дії Сервітуарій має право користування зазначеним в п.2.1. Договору Об'єктом договору з метою організації, виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, диспетчерських систем.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Об'єктом договору є право користування частиною нежитлових приміщень, розташованих в м.Львові за вищевказаними адресами загальною площею 225,01 м.кв., відповідно до поверхового плану, що складає невід'ємну частину Договору.

Опис технічного стану Об'єкту Договору на дату надання його в користування Сервітуарію, його склад зазначається в ОСОБА_2 приймання-передачі права користування Об'єктом Договору, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що передача права користування Об'єктом Договору Балансоутримувачем Сервітуарію здійснюється на підставі ОСОБА_2 приймання-передавання права користування цим Об'єктом. Право користування вважається переданим з моменту підписання ОСОБА_2 або їх уповноваженими представниками зазначеного ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 3.2. Договору Сервітуарій звільняє та повертає Об'єкт Договору Балансоутримувачу за актом приймання-передавання права користування таким. Об'єкт Договору вважається звільненим з моменту підписання ОСОБА_2 приймання-передавання права користування Об'єктом Договору, але не раніше вивезення Сервітуарієм з Об'єкту Договору всього свого відокремлюваного майна.

Пунктом 4.1. Договору Сторони домовились, що плата за право користування Об'єктом Договору на момент підписання Договору визначається Протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору і узгоджується і підписується ОСОБА_2 одночасно із ОСОБА_2 приймання-передавання права користування Об'єктом Договору.

Плата за кожний наступний місяць дії Договору підлягає індексації на офіційно визначений індекс інфляції за попередній місяць. Сторони домовились, що плата за право користування Об'єктом Договору може бути переглянута в односторонньому порядку Балансоутримувачем з попереднім повідомленням Сервітуарія за 14 календарних днів до виставлення рахунків (пункт 4.2. Договору).

Згідно п.4.3. Договору, нарахування плати починається з дати, зазначеної в ОСОБА_2 приймання-передавання права користування Об'єктом Договору.

Щомісячно до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, Балансоутримувач виставляє Сервітуарію рахунки на повний обсяг обумовлених Договором платежів за попередній місяць, а також надає ОСОБА_2 виконаних робіт по Договору та Податкову накладну (п.4.4. Договору).

Згідно пункту 4.5. Договору плата за Договором здійснюється на підставі виставленого рахунку (який вручається Сервітуарію під розпис або надсилається за адресою: 789066, м.Львів, вул.Сихівська, 24Б) протягом 14 календарних днів з моменту отримання такого рахунку, шляхом безготівкового банківського перерахування відповідних сум з банківського рахунку Сервітуарія на банківський рахунок Балансоутримувача. Якщо Сервітуарій отримав такий рахунок від Балансоутримувача пізніше від строку, зазначеного у п.4.4. Договору, термін оплати продовжується на строк такої затримки.

Пунктом 5.2. Договору встановлено обов'язок Сервітуарія своєчасно та у повному обсязі сплачувати Балансоутримувачу плату за право користування, а також виконувати інші грошові зобов'язання, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 11.1. Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором про надання сервітуту Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

За порушення строків оплати, передбачених пунктом 4.5. Договору, Сервітуарій сплачує на користь Балансоутримувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який сплачується пеня) від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку затримки платежу Сервітуарієм у зв'язку з отриманням рахунків, оформлених Балансоутримувачем з порушенням вимог, викладених у пунктах 4.4. та 4.5. Договору, пеня за цей період не нараховується (п.11.3. Договору).

Згідно пункту 13.2. Договору він набирає чинності з 01.08.2012р. та діє до 01.08.2013р. Сторони за взаємною згодою можуть продовжити дію Договору шляхом його переукладення.

Додатковою угодою від 03.08.2015р. №4 до Договору ОСОБА_2 погоджено внести зміни до ОСОБА_2 приймання-передачі до Договору, а саме з переліку Об'єктів права користування виключити нежитлове приміщення за адресою: м.Львів. вул.Чукаріна, 1а загальною площею 33,71 м.кв.

Протоколом погодження договірної ціни від 03.08.2015р. до Договору Сторони погодили, що плата за право користування Об'єктом договору загальною площею 140,0 м.кв. становить 12460,00 грн. без ПДВ.

Актом приймання-передавання права користування Об'єктом Договору б/д б/н до Договору Балансоутримувач передав, а Сервітуарій прийняв право користування нежитловими приміщеннями, які розташовані за адресами: м.Львів, пр.Червоної Калини, 75а, (2 пов.) заг. площею 48,9 м.кв.; м.Львів, вул.Антоненка-Давидовича, 10а, (2 пов.) заг. площею 36,80 м.кв.; м.Львів, пр.Червоної Калини, 98а, (2 пов.) заг. площею 54,3 м.кв.

Актом приймання-передавання права користування Об'єктом Договору від 03.08.2015р. до Договору Сервітуарій передав, а Балансоутримувач прийняв нежитлове приміщення по вул.Чукаріна,1 (2 пов.) загальною площею 33,71 м.кв.

Додатковою угодою від 01.10.2015р. №5 до Договору ОСОБА_2 погоджено внести зміни до ОСОБА_2 приймання-передачі до Договору, а саме з переліку Об'єктів права користування виключити нежитлове приміщення за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 75а, (2 пов.) заг. площею 48,9 м.кв.

Протоколом погодження договірної ціни від 01.10.2015р. до Договору Сторони погодили, що плата за право користування Об'єктом договору загальною площею 91,1 м.кв. становить 9948,10 грн. без ПДВ.

Актом приймання-передавання права користування Об'єктом Договору від 01.10.2016р. б/н до Договору Балансоутримувач передав, а Сервітуарій прийняв право користування нежитловими приміщеннями, які розташовані за адресами: м.Львів, м.Львів, вул.Антоненка-Давидовича, 10а, (2 пов.) заг. площею 36,80 м.кв.; м.Львів, пр.Червоної Калини, 98а, (2 пов.) заг. площею 54,3 м.кв.

Актом приймання-передавання права користування Об'єктом Договору від 03.08.2015р. до Договору Сервітуарій передав, а Балансоутримувач прийняв нежитлове приміщення по пр.Червоної Калини, 75а, (2 пов.) заг. площею 48,9м 2 .

Позивач у позовній заяві вказує на те, що Відповідачем порушено порядок та строки здійснення платежів за Договором, а саме порушено строки оплати рахунків від 30.06.2016р. №732 на суму 10723,74грн.; від 31.07.2016р. №914 на суму 10723,74грн.; від 30.09.2016р. №1260 на суму 15295,89грн.; від 31.10.2016р. №1457 на суму 11177,58грн.; від 30.11.2016р. №1637 на суму 11378,78грн.; від 31.12.2016р. №1774 на суму 11481,19грн., 30.09.2016р. сплачено на користь Позивача 80000,00грн., 01.11.2016р. - 10873,13грн., 29.12.2016р. - 40000,00грн., 01.02.2017р. - 20000,00грн.

З підстав наведеного Позивач зазначає, що сума основного боргу Відповідача перед Позивачем з оплати права користування Об'єктом Договору становить 39157,14 грн., доказів її погашення станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 39157,14 грн. боргу з оплати права користування Об'єктом Договору, відсутність заперечень Відповідача щодо факту користування Об'єктом Договору чи наявності заборгованості за Договором, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 39157,14 грн. суми основного боргу з оплати права користування Об'єктом Договору є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 5488,01 грн. пені.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 5488,01 грн. пені за порушення порядку і строку оплати права користування Об'єктом Договору.

Пунктом 11.3. Договору встановлено, що за порушення строків оплати, передбачених пунктом 4.5. Договору, Сервітуарій сплачує на користь Балансоутримувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який сплачується пеня) від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку затримки платежу Сервітуарієм у зв'язку з отриманням рахунків, оформлених Балансоутримувачем з порушенням вимог, викладених у пунктах 4.4. та 4.5. Договору, пеня за цей період не нараховується.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч.2 ст.343 ГК України, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перевірку розрахунків суми пені, яку належить стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення порядку та строку оплати права користування Об'єктом Договору, судом встановлено, що сума пені за визначений Позивачем період є більшою, проте, із врахуванням відсутності клопотання Позивача про збільшення розміру позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5488,01 грн. пені є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

25.04.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 05.05.2017р.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем за подання позовної заяви до суду Платіжними дорученнями від 12.05.2016р. №6715 на суму 300,00 грн. та від 30.09.2016р. №12759 на суму 1378,00 грн. сплачено судовий збір в розмірі 1678,00 грн. оригінали вказаних Платіжних доручень є додатком №10 до позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч.1; п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (у чинній станом на момент подання позовної заяви до суду редакції) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями), що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна; відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з Відповідача на користь Позивача 39157,14грн. боргу та 5488,01грн. пені. Ціна позову - 44624,15грн. Відтак, сума судового збору за подання позовної заяви до суду повинна становити 1600грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст.7 ЗУ Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи неподання передбаченого Законом клопотання суд зазначає про відсутність правових підстав для вирішення питання щодо повернення суми зайво сплаченого судового збору. Проте, наведене не позбавляє Позивача права звернення до суду з відповідним клопотанням.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1600,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліфт-Еко (79010, Львівська область, м.Львів, вул.Пекарська, буд.95; ідентифікаційний код 31658533) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, Львівська область, м.Львів, вул.Д.Апостола, буд.1; ідентифікаційний код 05506460) 39157,14 грн. суми основного боргу, 5488,01 грн. пені та 1600,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.