Рішення

від 24.04.2017 по справі 910/1418/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017Справа №910/1418/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СУМАТРА-ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр впровадження сучасних технологій"

про про розірвання договору про виконання робіт та стягнення

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Грабовський Р.П. - представник

Бурячек Г.О. - представник

від відповідача: Байбарза В.В. -представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СУМАТРА-ЛТД подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр впровадження сучасних технологій" про розірвання договору про виконання робіт та стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі №910/1418/17 та призначено розгляд на 24.02.2017.

20.02.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву №1.

23.02.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про доручення доказів.

23.02.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 24.02.2017 оголошено перерву до 20.03.2017.

10.03.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

17.03.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення у справі.

В судовому засіданні 20.03.2017 представником позивача отримано додаткові докази у справі.

В судовому засіданні 20.03.2017 оголошено перерву до 24.04.2017.

18.04.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

В судове засідання 24.04.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, зазначив, що Договір припинив дію 17.03.2017.

В судове засідання 24.04.2017 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.04.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.04.2016 між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем було укладено Договір на виконання робіт №0109.1419, відповідно до умов якого виконавець повинен виконати роботи з розробки Онлайнова Інформаційна Систем , надалі продукт, а замовник повинен прийняти продукт та сплатити грошові кошти за виконану роботу.

Відповідно до п.1.2 Договору технічні, економічні та інші вимоги до продукту, що є предметом Договору, визначаються у технічному завданні (Додаток №3), кошторисі робіт (Додаток №2) та анкеті замовника (Додаток №1)

З метою реалізації умов Договору, визначення вимог, яким має відповідати створюваний продукт, та чітко визначення функціональності, якій має відповідати продукт, виконавець розробляє та узгоджує із замовником технічне завдання на розробку продукту. (п. 1.3 Договору)

Відповідно до п. 1.4 Договору, сторони погодили, що результатом робіт по даному Договору стане створений базі відповідно до погодженого Технічного завдання продукт, який має відповідати всім умовам погодженого Технічного завдання, має бути встановлений на вказаному замовником сервері та введений в експлуатацію з функціоналом, що відповідає описаному в Технічному завданні. Сторони встановлюють, що продукт, який є результатом виконання робіт за цим Договором, може використовуватися виключно після запуску його в експлуатацію в продуктивному середовищі В зв'язку з цим, часткове виконання робіт за цим Договором до уваги не приймається і оплаті не підлягає.

Виконавець повинен виконати роботи з розробки та комплектації продукту згідно з умовами узгодженого технічного завдання та в установлений строк. ( п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний передати продукт замовнику у інстальованому на сервері та готовому до використання вигляді, згідно відповідно до погоджених Кошторису робіт, Анкети замовника, Технічному завданні та в строки, визначені в Календарному плані.

Відповідно до розділу 4 Анкети замовника сторони погодили порядок проведення тестування, запуску в експлуатацію та прийом виконаних робіт.

Відповідно до п.4.1.1. Анкети Технічне завдання створюється виконавцем на базі даних наданих замовником з урахуванням побажань та умов, що є процесом обговорення на етапі створення Технічного завдання.

Під час роботи над технічним завданням виконавець має право задавати додаткові питання : замовнику та надсилати результати роботи виконавцю, оформлюючи їх у вигляді електронних листів, що буде надісланий від відповідального співробітника виконавця на адресу відповідального співробітника замовника. Відповідальний співробітник замовника повинен дати відповідь що буде мати однозначне та зрозуміле трактування (п.4.1.1.1. Анкети Замовника).

Відповідно до п. 12.8 Договору, Договір припиняє дію 17.03.2017.

Готовий варіант Технічного завдання направляється в електронному виді по електронній пошті : з адреси відповідального співробітника виконавця (що вказана в п.5 Анкети Замовника) на адресу відповідального співробітника замовника. Відповідальний співробітник замовника отримавши у електронному вигляді Технічне завдання від відповідального співробітника виконавця повинен направити на адресу відповідального співробітника виконавця електронний лист, у якому або буде підтверджено відповідність надісланого Технічного завдання вимогам до продукту, або надано аргументований перелік зауважень, що виникли у замовника до проекту Технічного завдання.

Позивач зазначив, що здійснив попередню оплату робіт , на підстав наданого виконавцем рахунку фактури №0109.1419/1, 12.07.2016, що підтверджується платіжним дорученням 318572 (копія наявна в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем роботи в частині виконання Технічного завдання не виконано.

В матеріалах справи наявна роздруківка електронного листа позивача, відповідно до якої вбачається, що останній повідомив відповідача про прийняття рішення про припинення договірних відносин з 08.08.2017.

23.09.2016 на адресу відповідача надіслано претензію №23/09/2 відповідно до якої позивач зазначив, що зважаючи на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, відсутнє усунення недоліків що виявлені в роботі, просив припинити дію Договору та повернути сплачений аванс.

Позивач зазначив, що відповіді не претензію отримано не було та кошти не повернуто.

Відповідача заперечив проти задоволення позову, та зазначив, що на момент повідомлення про розрив Договору, фактичні затрати відповідача вже перевищили вартість, що зазначена в договорі.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525 , 526 ЦК України , відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України ).

Станом на день розгляду справи, 24.04.2017 р., Договір №0109.1419 на виконання робіт від 21.04.2016 припинив дію відповідно до п. 12.7 Договору.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки Договір №0109.1419 на виконання робіт від 21.04.2016 припинив дію, в процесі розгляду даної справи, то суд припиняє провадження у справі № 910/1418/17 в частині розірвання Договору №0109.1419 на виконання робіт від 21.04.2016 .

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання підрядних робіт. В зв'язку з цим позивач відмовився від договору підряду та повідомив про це відповідача, що підтверджується листом від 23.09.2016 № 23/09/2.

Відповідач не повернув позивачу, суму попередньої оплати в розмірі 12700 грн., в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає погашенню.

Вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати в розмірі 12 700 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 156,58 грн. та втрати від інфляції у розмірі 546,10 грн., штраф в розмірі 12 700 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України .

Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до п. 8.5 Договору, в разі прострочення строків виконання робіт за Договором більше, ніж на 10 календарних днів від строку, встановленого в календарному плані. Замовник має право вимагати сплати штрафу, розмір якого визначається як 1% вартості робіт за Договором за кожний календарний день прострочення, але у розмірі, що не перевищує фактично отриманих оплат.

Статтею 230 ГК України (далі - ГК України) передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача розміру штрафу суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 700 грн. -штрафу, підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задовленим вимогам.

Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 80 ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/1418/17 в частині розірвання Договору №0109.1419 на виконання робіт від 21.04.2016.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Центр впровадження сучасних технологій (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 87, код ЄДРПОУ 32203949) попередню оплату в розмірі 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) грн., штраф в розмірі 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) грн., судовий збір в розмірі 3072 (три тисячі сімдесят дві) грн.

4. В іншій частині відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2017

Суддя Мельник В.І.