Рішення

від 25.04.2017 по справі 914/2224/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017р. Справа № 914/2224/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Картім-Біс", м. Львів, до відповідача: IWTAL F.H.U. Tadeusz Lesinski, Trzebina, Polska про: стягнення 3.312,00 євро. Представники: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Картім-Біс" до IWTAL F.H.U. Tadeusz Lesinski про стягнення 3.312,00 євро. Ухвалою від 02.09.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2016 р. провадження у справі зупинено для необхідності належного повідомлення відповідача, який є резидентом ОСОБА_1, про судовий розгляд справи та з метою забезпечення та реалізації його права на судовий захист. У відповідності з положеннями статті 125 Господарського процесуального кодексу України відповідачу надіслано повідомлення у порядку, передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року). Судове прохання разом з позовною заявою ухвалою від 02.09.2016 р., ухвалою від 20.09.2016 р., ухвалою від 04.10.2016 р. надіслано на адресу відповідного державного органу ОСОБА_1, який уповноважений державою виконувати прохання про вручення судових документів. Ухвалою суду від 24.04.2017 р. провадження поновлено.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення договору поставки №2015-01/12 від 01.12.2015 р. не здійснив оплати за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 3.312,00 євро.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час та місце судового розгляду справи. Проти позову відповідач у встановленому законом порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 15 Гаазької конвенції 1965 року якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що

a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території,

b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією,

і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Отже, оскільки відповідачу було надіслано позовну заяву з додатками, ухвалою від 02.09.2016 р., ухвалою від 20.09.2016 р., ухвалою від 04.10.2016 р. в перекладі на польську мову, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав достатньо часу для реалізації власного права на судовий захист, надсилання власних заперечень до суду проти вимог позову. При вирішенні питання про можливість розгляду справи без участі представника відповідача суд також враховує розумність та справедливість строків вирішення спору, а також те, що судом вчинено всі передбачені законом та міжнародними договорами дії з метою належного повідомлення про день та час вирішення спору відповідача, а тому не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Картім-Біс" та IWTAL F.H.U. Tadeusz Lesinski укладено контракт №2015-01/12 від 01.12.015 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) продає дерев'яні вироби (товар), а покупець (відповідач у справі) приймає і оплачує поставлений товар, згідно з рахунком - фактурою, де обумовлюються порода, вологість деревини, якість, ціна і розмір товару.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється прямими банківськими переводами всієї суми партії товару у валюті євро (пункт 4.1 Договору) на валютний рахунок продавця у розмірі 50% передоплати. На момент поступлення передоплати на рахунок продавця, продавець має 14 днів на доставку товару на адресу покупця. Залишок коштів 50% повинен бути оплачений на рахунок після митного оформлення товару на митному складі.

Як убачається з міжнародної товарно-транспортної накладної та митної декларації доданих до матеріалів справи, ТзОВ Картім-Біс" здійснив поставку товару. За накладною (CMR) №230240 поставлено виріб дерев'яний хвойних порід (сосна), 178 шт., вагою 6.300,00 кг. Відповідачем отримано вантаж, про що свідчить штамп відповідача у графі одержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №01/05/16 від 23.05.2016 р. за поставку товару у сумі 4.450,00 євро.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару у сумі 1.138,00 євро, про що свідчить меморіальний ордер №36520238 від 01.08.2016 р., доданий до матеріалів справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем за умовами виконання Договору становить 3312,00 євро. Доказів погашення заборгованості в сумі 3312,00 євро відповідачем не представлено, проти позову у встановленому порядку не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

У відповідності з частинами першою та другою статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Сторонами у Договорі визначено підсудність спору та здійснено вибір права, яке належить застосовувати до спірних правовідносин. Згідно з пунктом 10.1 Розділу 10 "Спори і розбіжності" у випадку виникнення спірних ситуацій сторони повинні намагатись досягти домовленостей шляхом переговорів, а у випадку неможливості справа передається на розгляд в господарському суду України.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою та другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється прямими банківськими переводами всієї суми партії товару у валюті євро (пункт 4.1 Договору) на валютний рахунок продавця у розмірі 50% передоплати. На момент поступлення передоплати на рахунок продавця, продавець має 14 днів на доставку товару на адресу покупця. Залишок коштів 50% повинен бути оплачений на рахунок після митного оформлення товару на митному складі.

Таким чином, оскільки строк оплати між сторонами узгоджено, у відповідача виник обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару, проте у порушення умов пункту 5.1 Договору не виконав обов'язку з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3.312,00 євро (еквівалент 95.834,80 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 25.04.2017 р.) є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 642, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з IWTAL F.H.U. Tadeusz Lesinski, (адреса: 32-540, ul. 22 Wisniova 3/16 Trzebinia, Polska ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Картім-Біс" (адреса: АДРЕСА_1, 79026; ідентифікаційний код 37443761 ) 3.312,00 євро (еквівалент 95.834,80 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 25.04.2017 р.) боргу, 1.427,02 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.05.2017 року.

Суддя Петрашко М.М.